6. Дидактичні погляди й.Гербарта.

Й.Гербарт (1776-1841) – німецький педагог. Основні твори: «Загальна педагогіка виведена з мети виховання», «Нариси педагогічних читань». Основні ідеї: визначення принципу виховуючого навчання (освіта нероздільна з вихованням, проте він підмінив процес виховання навчанням); розробка теорії інтересу (а) емпіричний інтерес, який відповідає на питання «що це таке?» і збуджує прагнення до спостереження; б) умоглядний інтерес, який відповідає на питання «чому це так?» і налаштовує на роздуми; в) естетичний інтерес, який забезпечує художню оцінку явищ; г) симпатичний інтерес, спрямований на членів родини і найближче оточення; г) соціальний інтерес, спрямований на широке коло людей, на суспільство, свій народ і все людство; д) релігійний інтерес, спрямований на спілкування з Богом; перші три види повинні задовольнятися вивченням предметів природничо-математичного циклу, інші - гуманітарних дисциплін); обґрунтування ступенів навчання (розклав інтерес на 4 ступені: враження, очікування, вимога, дія, відповідно викладання повинно мати 4 ступені: 1)ясність (виразність) - первинне ознайомлення учнів з предметом пізнання, що посилюється унаочненням; 2)асоціація - встановлення зв’язку нових елементів знань з попередніми, відомими; 3)система - компонування матеріалу (визначення головних положень, виведення правил, формулювання законів); 4)метод - застосування знань на прикладах, при розв’язанні вправ, завдань, тренувань); обґрунтування видів навчання (описовий - виявити досвід учня і розширити його за допомогою наочності, розповіді, заучування матеріалу; аналітичний - поділ навчального матеріалу на складники і надання уяві учнів певної системи; синтетичний - узагальнення, синтез вже відомого матеріалу, зведення його до системи); розробка принципів керування у шкільному закладі (ідеї, що характерні авторитарному вихованню - зовнішнє дисциплінування учнів, привчання їх до порядку (приборкання «дикої пустотливості» дітей) за допомогою погроз, нагляду, заборон, покарань (в тому числі і тілесних), що призводило до придушення ініціативи, самостійності дітей; як допоміжні засоби або такі, які виходять за принципи керування школою, він визначав авторитет і любов вихователя, уміння зацікавити дітей і заповнити їх час).

7. Дидактичні погляди а. Дістервега.

А.Дістервег (1790-1866) - німецький педагог. Основні твори: «Керівництво до освіти німецьких учителів». Основні ідеї: обґрунтування розвивального та виховуючого характеру навчання (завдання навчання: збудження пізнавальних здібностей, розвиток мислення, уваги, пам’яті; формування твердих переконань, високих моральних почуттів, сильного характеру, поведінки учня); розробка методу розвивального навчання (проведення занять у формі діалогу, що сприяє активності і свідомості учнів); визначення дидактичних принципів (послідовності навчання, наочності навчання, свідомості навчання, систематичності навчання, ґрунтовності засвоєння знань, врахування вікових та індивідуальних особливостей у процесі навчання); розробка 33 законів і правил навчання (розділив їх на 4 групи: правила, що стосуються учня, правила, що стосуються навчального матеріалу, правила відповідно часу і місця, правила, що стосуються учителя); визначення вимог до змісту навчання (повинен відповідати рівневі сучасної науки, носити практичний характер); визначення вимог до вчителя (повинен досконало знати свій предмет, любити свою професію і дітей, мати громадянську мужність і власні переконання, постійно вдосконалюватися, мати тверду волю, характер, бути взірцем для вихованців; автор посібників для вчителів); автор понад 20 підручників (з математики, географії, природознавства та ін.).