89. Методи контролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поняття «контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів», його структура. Поняття «методи навчання» та «методи контролю за навчально-пізнавальною діяльністю» (сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок). Вибір (мета контролю; вид контролю; зміст ЗУН, які необхідно перевірити; особливості учнівського колективу; індивідуальні особливості учнів; майстерність вчителя). Характеристика методів контролю: щоденне спостереження (безпосереднє сприймання вчителем навчально-пізнавальної діяльності учнів; переваги (дозволяє вчителеві скласти уявлення про те, як учні сприймають і розуміють навчальний матеріал, в якій мірі виявляють самостійність, кмітливість, творчість); недоліки (не передбачає оцінки, вираженої у балах, її фіксації); метод усного контролю (спосіб з'ясування рівня знань учня завдяки прямому контакту з ним під час перевірочної бесіди; етапи (формулювання запитань (завдань) з урахуванням специфіки предмета і вимог програми; підготовка учнів до відповіді та викладу своїх знань; корекція і самоконтроль викладених знань у процесі відповіді; аналіз і оцінка відповіді; види (за рівнем пізнавальної активності (репродуктивні, реконструктивні, творчі); за рівнем самостійності учнів під час відповіді (основні, додаткові, допоміжні), за формулюванням (звичайні, проблемні), за формою висловлення (логічні, цілеспрямовані, чіткі, зрозумілі, посильні), за місцем організації і проведення (класні, домашні), за методом перевірки результатів (традиційні, тестові, програмовані (машинні або без машинні), за охопленням учнів перевіркою (індивідуальні, фронтальні, ущільнені (групові); форми (індивідуальне опитування, фронтальне опитування, усний залік, усний іспит), переваги (учні вчаться логічно мислити, аргументувати, висловлювати свої думки грамотно, образно, емоційно, набувають досвіду обстоюва­ти свою точку зору; сприяє встановленню тісного контак­ту між учителем і учнем; дає змогу стежити за думкою учня всьому класу; дозволяє виявити прогалини чи неточності в знаннях учнів і відразу їх виправити; в процесі опитування одного учня здійснюється повторення, узагальнення і систематизація знань цілим класом), недоліки (значна затрата навчального часу; учень перебуває в стані нервового збудження; суб'єктивність перевірки (об'єктивність перевірки важко встановити, бо відповідь учня не фіксується); нерівнозначність перевірки (різним учням ставлять різні запитання неоднакові за складністю); метод письмового контролю (спосіб письмової перевірки з метою з'ясування ступеня оволодіння учнями вміннями і навичками з предмета; види (в залежності від затраченого часу (короткочасні (10-15 хв.), довготривалі (один-два уроки), фор­ми (залежно від навчально­го предмета; контрольна робота, самостійна робота, письмовий залік, письмовий екзамен, твір, переказ, диктант, реферат), переваги (дає можливість перевірити власне відповідь (під час усної перевірки оцінюється образ відповіді), визначити якість знань (правиль­ність, точність, усвідомленість, уміння застосовувати ці знання на практиці), за короткий час можна перевірити знання багатьох учнів, виявити деталі й неточності у відповідях учнів, результати перевірки зберігаються), недоліки (потребує чимало часу для перевірки; під час виконання роботи складно перевірити, хто з учнів потребує допомоги; призводить до зниження грамотності учнів (якщо вчи­телі нехтують єдиними орфографічними вимогами); метод тестового контролю (спосіб перевірки, який передбачає відповідь учня на тестові завдання (запитання, задачі); тест (набір стандартизованих завдань, за допомогою яких визначають рівень засвоєння певних компонентів змісту освіти), компоненти тесту (інструкція, завдання, еталон), види (за дидактичним призначенням (тести на доповнення, тести на використання аналогії, тести на зміну елементів відповіді), переваги (об'єктивність; простота процедури запису (введення) відповіді; незалежність оцінки від техніки письма; кількісні критерії оцінки (наявність кількісних показників для визначення повноти та глибини засвоєння матеріалу); простота та формалізованість процедури визначення оцінки (можливість її здійснення людиною середньої кваліфікації або технічним пристроєм); чіткість та однозначність формулювання умов тестових завдань (забезпечує однозначність сприйняття учнями їх змісту); рівні вимоги до знань та умінь учня (використання в тесті завдань однакової складності, обсягу та змісту); забезпечення необхідної повноти охоплення знань та умінь, що контролюватимуться під час перевірки; можливість одночасної перевірки значної кількості учнів, багаторазового повторення умов перевірки, для з’ясування змін в рівні підготовки; орієнтація на сучасні освітні технології (використання комп’ютерних навчальних і контролюючих систем); універсальність (охоплення всіх етапів процесу навчання); багатофункціональність (контроль, діагностика, корекція навчального процесу); охоплення контролем великий обсяг матеріалу; реальним є самоконтроль; увага учня фіксується не на формуванні відповіді, а на осмисленні її суті), недоліки (спрямований на перевірку засвоєння ключових елементів навчального матеріалу; ймовірність випадкового вибору правильної відповіді; можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінки тільки кінцевого результату (правильно-неправильно), у той час як сам процес, що призвів до нього, не розкривається; психологічний недолік - стандартизація мислення без врахування рівня розвитку особистості; велика затрата часу на складання необхідного «банку» тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу; не сприяє розвитку мови); метод графічного контролю (спосіб перевірки, який передбачає відповідь учня у вигляді складеної ним узагальненої наочної моделі, яка відображає певні відношення, взаємозв'язки у виучуваному об'єкті або їх сукупності; види наочних моделей (графічні зображення умови задачі, малюнки, креслення, діаграми), переваги (допомагає виявити уміння учнів узагальнювати, систематизувати, класифікувати вивчений матеріал; сприяє розвитку абстрактного мислення), недоліки (необхідність додаткового прилад­дя (лінійки.); потребує часу для перевірки), метод програмованого контролю (спосіб перевірки, який полягає у висуван­ні до всіх учнів стандартних вимог, що забезпечується ви­користанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань; переваги (дає змогу за короткий час перевірити значну кількість учнів; висуває до всіх однакові вимоги; усуває суб’єктивізм в оцінюванні; дає змогу статистично опрацювати результати; аналіз відповіді, виведення і фіксація оцінки можуть здійснюватися за допомогою індивідуальних автоматизованих засобів; сприяє використанню новітніх освітніх технологій (комп’ютерних навчальних і контролюючих систем), недоліки (потребує часу для розробки банку контрольних завдань; під час виконання роботи складно перевірити, хто з учнів потребує допомоги; дає можливість перевірити лише конкретні знання), метод практичної перевірки (спосіб перевірки уміння учнями практично вирішувати контрольні завдання (виконання досліджень, створення виробів), форми (лабо­раторна робота, практична робота), переваги (дає можливість спостерігати за практичними діями учня; сприяє з’ясуванню міри усвідомлення учнями теоретичних основ практичних дій), недоліки (потребує спеціального обладнання (відповідно від мети практичного завдання); необхідна розробка спеціальних інструктивних карток щодо виконання практичних дій; зазвичай виконання практичних завдань здійснюється у групах (від 3 до 7 чоловік), що ускладнює перевірку участі кожного учня у роботі; під час виконання роботи складно перевірити, хто з учнів потребує допомоги).