8. Дидактичні погляди к.Д.Ушинського.

К.Д.Ушинський (1824-1870) - вітчизняний педагог. Основні твори: «Людина як предмет виховання», «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Проект учительської семінарії», «Педагогічна подорож по Швейцарії». Основні ідеї: поділ дидактики на загальну (включає загальні правила, план навчання) та спеціальну (правила викладання окремих наук); обґрунтування необхідності вивчення та врахування у ході здійснення процесу навчання закономірностей психологічного розвитку учнів, закономірностей процесу пізнання та закономірностей процесу навчання; визначення функцій навчання (освітня, розвивальна, виховна, які реалізуються через зміст та методи навчання); розробка критеріїв відбору змісту навчального матеріалу (відповідність змісту рівню розвитку науки; важливість для життя людини кожного знання, що дається в школі; врахування вікових особливостей і можливостей дітей при побудові навчального курсу; народність, тобто вивчення здобутків народної культури в усіх навчальних дисциплінах); обґрунтування дидактичних принципів (природовідповідності навчання, міцності засвоєння знань, зв'язку навчання з життям, наочності навчання, емоційності навчання, виховуючого характеру навчання, свідомості і активності навчання, послідовності навчання); розробка класно-урочної системи (постійний склад учнів, сталий розклад, зміна занять, поєднання фронтальних та індивідуальних форм роботи, різноманітність методів навчання, ведуча роль вчителя, урок повинен мати цільову установку, бути закінченим і носити виховуючий характер); розробка підручників для початкової школи («Рідне слово», «Дитячий світ»); вимога необхідності підготовки вчителів (виступав за відкриття педагогічних факультетів в університетах (для учителів середніх шкіл), створення педагогічних семінарій (для вчителів початкових шкіл); розробка методичного керівництва для вчителів («Керівництво для викладання за «Рідним словом»); визначення ролі вчителя (головна постать у навчальному процесі, учитель повинен знати мову і життя народу, бути високоосвіченою людиною з енциклопедичними знаннями, постійно вдосконалювати свою майстерність, бути хорошим викладачем і вихователем).

9. Розвиток дидактики в радянський період.

Основні завдання: пошук шляхів наукового обґрунтування змісту навчання, вирішення проблеми методів навчання. 20-ті рр.: приведення змісту освіти і навчання у відповідність з розв´язанням актуальних соціальних проблем і створення нової педагогічної концепції змісту шкільної освіти; відомі вчені: С.Т.Шацький (вплив середовища на особистість, «педагогіка дії»), П.П.Блонський (процес засвоєння знань учнями; сформулював ідеї трудової політехнічної школи), А.П.Пинкевич (автор підручників з педагогіки, розробка методики викладання природознавства), Б.Є.Райков (розробка методики проведення екскурсії, практичних занять, самостійної роботи); 40-70-ті рр.: Л.В.Занков (теорія розвиваючого навчання), М.О.Данилов (особливості процесу навчання, роль протиріч, взаємозв’язок дидактики з іншими науками), Г.І.Щукіна (ідея формування пізнавального інтересу), І.Я.Лернер (методи навчання, їх класифікація), А.М.Алексюк (проблеми педагогіки середньої та вищої школи), В.О.Онищук (розробка теорії навчання); 80-90-ті рр.: М.М.Скаткін (принципи науковості, зв´язку навчання з життям), М.І.Махмутов (проблемне навчання), Ю.К.Бабанський (оптимізація процесу навчання); діяльність вчителів-новаторів: Лисенкова Софія Миколаївна (заслужений вчитель РРФСР, учителька початкових класів школи № 587 м. Москви) - використання опорних схем, коментованого управління, перспективно-випереджаючого навчання (за півроку, за рік починається вивчення складної теми); Шаталов Віктор Федорович (співробітник Інституту удосконалення вчителів, учитель фізики та математики школи № 5 м. Донецьк) - використання опорних сигналів; випередження на рік, на два шкільної програми; блокування навчального матеріалу (теми 10-20 уроків); можливість перездачі погано вивченої теми; Волков Ігор Петрович (заслужений учитель РРФСР, кандидат педагогічних наук, учитель трудового навчання школи № 2 м. Реутова Московської обл.) - проведення уроків творчості; розв’язання першокласниками задач для старшокласників; введення «Творчих книг», де записуються всі роботи, виконані учнями: технічна модель, доповідь з біології і т.п.; Ільїн Євген Миколайович (учитель-методист школи № 307 м. Ленінграду, учитель літератури) - погляд на уроки літератури як на уроки мистецтва; проведення уроків етики; використання опорної деталі; Амонашвілі Шалва Олександрович (учитель початкових класів, професор, доктор психологічних наук, член-кореспондент АПН СРСР, проректор НДІ педагогічних наук ім..Я.С.Гогебашвілі м. Тбілісі) - автор гуманно особистісної технології навчання; розробник методики навчання 6-річних учнів.

Сучасні автори: О.Я.Савченко, Н.П.Волкова, М.М.Фіцула, Н.Є.Мойсеюк, В.В.Ягупов, І.В.Малафіїк та ін.