65. Технічні засоби навчання.

Поняття «засоби навчання», їх роль, види. Технічні засоби навчання (ТЗН – обладнання і апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності), їх роль (дає змогу: долати часові і просторові межі, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показати явища у розвитку, динаміці; реалістично відобразити дійсність; емоційно забарвити інформацію). Види (за видом сприймання (зорова (візуальна), слухова (аудіо), наочно-слухова (аудіовізуальна); за способом передавання матеріалу (за чи без допомогою технічної апаратури; в статиці чи динаміці; готові таблиці та матеріали для їх складання; картини, моделі, кінокадри, плівки); за організаційними формами роботи з ними (фронтальна - на основі демонстраційних засобів та індивідуальна - на основі розданого учням образотворчого матеріалу). Засоби зорової (візуальної) наочності: екранні (транспаранти, діапозитиви, діафільми) і друковані (таблиці, картки для складання таблиць, картини, роздавальний образотворчий матеріал). Засоби слухової (аудіо) наочності: аудіо записи і СД-записи. Наочно-слухові (аудіовізуальні) засоби: діафільми із звуковим супроводом, кінофільми і кіно-фрагменти, відеозапис). Педагогічні вимоги (аналіз змісту і логіки навчального матеріалу; підбір ТЗН відповідно до змісту уроку; своєчасне використання на уроці; дотримання правил техніки безпеки). Комп'ютер (напрями використання: засіб індивідуалізації навчання; джерело інформації; засіб оцінювання, обліку та реєстрації знань; засіб творчої діяльності учнів (наприклад, музичний редактор дає змогу писати музику для будь-якого інструменту); засіб заохочення до навчання в ігровій формі; засіб допомоги дітям з дефектами фізичного і розумового розвитку). Комп’ютерні навчальні програми: комп’ютерний підручник (програмно-методичний комплекс, що забезпечує можливість самостійно засвоїти навчальний курс або розділ; поєднує в собі особливості підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму); контролюючі програми (програмні засоби призначені для перевірки та оцінювання знань, умінь та навичок); тренажери (засоби формування та закріплення навичок, перевірки досягнути результатів); ігрові програми (забезпечують додаткові до навчальних програм дидактичні можливості); предметно-орієнтовані середовища (програми, які моделюють мікро- та макросвіти, об’єкти певного середовища, їх властивості, співвідношення між об’єктами, операції з ними). Застосування електронної системи навчання: бази даних (різноманітна статистична, текстова, графічна, ілюстративна інформація, яка доповнює матеріал підручників та посібників); бази знань (певний обсяг інформації з конкретної теми, структурованої так, що у кожному її елементі є посилання на інші логічно пов’язані з ним елементи); мультимедіа-технології (пов’язані зі створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, мультимедіа-енциклопедій, комп’ютерних фільмів, що поєднують анімацію, текстову, графічну, аудіо- та відеоінформацію (наприклад, не виходячи з класу учні можуть бути присутні на лекціях видатних учених); мережеві технології (робота в комп’ютерних мережах (наприклад, участь у діяльності дослідницьких колективів); телекомунікації (робота у мережі телекомунікацій (наприклад, спільна наукова робота з учнями школи з іншої країни). Використання комп'ютера сприяє: підвищенню інтересу й загальної мотивації, активізації, індивідуалізації навчання розширенню інформаційного і тестового «репертуарів», доступу учнів до «банків інформації», можливості оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об'єктивності перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

66. Форми організації навчання (індивідуальна, індивідуально-групова, класно-урочна, белл-ланкастерська, мангеймська, Дальтон-план, бригадно-лабораторна, план Трампа, комплексна.)

Поняття «форма організації навчання» (обмежена у просторі і часі взаємообумовлена діяльність вчителя та учнів), їх класифікація (за кількістю учнів (масові, колективні, групові, мікрогрупові, індивідуальні), за місцем навчання (шкільні, позашкільні), за дидактичною метою (теоретичного, комбінованого, практичного навчання), за тривалістю навчання (класичний урок (45хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), уроки «без дзвінків»). Методи та форми навчання (метод – це спосіб передачі знань від вчителя до учнів, форма – це спеціальна побудова (конструкція) навчального процесу; методи наповнюють форми конкретним внутрішнім змістом). Характеристика форм організації навчання, які склалися історично (індивідуальна (особливості: вчитель безпосередньо чи опосередковано (з допомогою підручника, комп’ютера) працює з одним учнем; позитивне: врахування індивідуальних особливостей учнів; негативне: не дає можливості охопити навчанням велику кількість дітей, потребує значних матеріальних затрат, учень позбавлений можливості співпрацювати з однолітками; застосування: репетиторство, гра на музичному інструменті), індивідуально-групова (особливості: вчитель працює з групою дітей (10-15 чол.) різного віку й інтелектуального розвитку, кожен учень самостійно вивчає те, що задає вчитель; позитивне: дає можливість навчити основам грамоти значно більшу кількість дітей; негативне: одночасно навчаються діти, які перебувають на різних ступенях освіти; застосування: елементи в малокомплектних школах), класно-урочна (перша форма масового навчання; особливості: дітей одного віку (приблизно однаковий рівень анатомо-фізіологічного та психічного розвитку) розподіляють по класах (до 30 осіб); основною формою навчання є урок, який має свою мету, зміст; вчитель пояснює учням навчальний матеріал, контролює його засвоєння; навчальний рік розпочинається та закінчується в певний час, має чотири періоди канікул; переваги: ґрунтується на закономірностях засвоєння навчального матеріалу, забезпечує єдність системи навчання в межах всієї країни, передбачає засвоєння нового матеріалу в невеликих обсягах, планомірно і послідовно; недоліки: орієнтована на середнього учня, не дає можливості достроково освоїти програму, обмежує можливості індивідуального підходу до учнів; застосування: традиційна форма навчання в Україні), белл-ланкастерська (форма взаємного навчання; особливості: учнів поділяли на групи (25-30 осіб), до яких прикріпляють старшого учня (монітора), вчитель спочатку навчає старших учнів, які за допомогою унаочнення навчають молодших; переваги: дає можливість одночасно навчити велику кількість дітей (до 300 осіб); недоліки: забезпечує оволодіння лише елементарними знаннями; застосування: уроки, які проводять студенти педагогічних закладів), мангеймська (особливості: за результатами попередніх психометричних досліджень і характеристик вчителів учнів поділяли на групи: основні класи (діти із середніми здібностями), класи для учнів малоздібних, допоміжні класи (для розумово відсталих дітей), класи для обдарованих дітей; тривалість та зміст навчання для кожної групи різні; переваги: враховано рівень розумового розвитку учнів; недоліки: надання біологічним чинникам вирішальної ролі у розвитку учнів; застосування: елементи - класи для здібних дітей) Дальтон-план (особливості: виключає поділ на класи, колективну роботу вчителя з учнями, кожен учень у формі плану отримує індивідуальне завдання, яке виконує в спеціальній лабораторії (зосереджені книги, таблиці, посібники), учнів переводять з класу в клас після оволодіння програмовим матеріалом (3-4 рази на рік), вчитель виступає в ролі організатора, консультанта; переваги: враховано індивідуальні особливості учнів, сприяє розвитку самостійності; недоліки: розвиває нездорове суперництво, індивідуалізм; застосування: в американських школах, елементи – заочна форма навчання), бригадно-лабораторна (особливості: учнів поділяють на бригади (по5-7 осіб) на чолі з бригадиром; бригада отримує навчальні завдання (план), про виконання якого бригадир звітувався у встановлені терміни; оцінюється робота всієї бригади; переваги: розвиток колективної пізнавальної діяльності, формування почуття колективізму; недоліки: знеособлення навчальної праці частини учнів, зниження рівня знань, конфлікти в бригадах; застосування: елементи – під час проведення лабораторних та практичних робіт), план Трампа (особливості: поєднання масової (100-150 осіб; читання лекцій досвідченим педагогом з використання технічних засобів; 40% часу), групової (10-15 осіб; обговорення лекцій під керівництвом рядового викладача, або найздібнішого учня; 20% часу) та індивідуальної (індивідуальна робота в навчальних лабораторіях, кабінетах; 40% часу), непостійний склад навчальних груп, відсутність поділу на класи; переваги: поєднання занять у великих, малих навчальних групах з індивідуальними заняттями; недоліки: вимагає чіткої роботи викладачів і належного матеріального забезпечення; застосування: елементи – в системі вищої освіти).