95. Особливості навчання обдарованих дітей.

Поняття: «обдарованість» (індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності), «обдаровані діти» (діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності). Типи обдарованості (раціонально-мислительна; образно-художня, раціонально-образна; загальна (розумова) і спеціальна (художня, соціальна, спортивна). Характеристика обдарованих дітей (високий розвиток мислення, розумова активність, підвищена схильність до розумової праці, неординарність, багатство уяви, тривке запам’ятовування навчального матеріалу, висока працездатність, широке коло інтересів, свобода самовияву та ін.). Методи роботи з обдарованими дітьми (самостійна робота; пошуковий, дослідницький характер засвоєння знань; творчий, диференційований характер домашніх завдань). Форми роботи з ними (індивідуальні та групові заняття; факультативи; профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми); зарубіжний досвід: прискорене навчання (більш ранній початок навчання дитини в школі; «перестрибування» через класи, перехід до старшої вікової групи з деяких предметів; більш раннє вивчення курсу, який вивчатиме пізніше весь клас; тимчасове переведення у спеціальну групу); збагачене навчання (класи з дітьми з різними здібностями працюють за збагаченою програмою, при цьому кожен учень навчається з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирає навчальний матеріал, методи навчання); створення спеціальних класів та спеціальних шкіл (робота за спеціальними програмами (посилююча модель – акцентування уваги на сильних сторонах дитини; коригуюча модель – на слабких сторонах; компенсуюча модель – посилення сильної сторони з метою компенсації слабкої). Позакласна та позанавчальна робота з обдарованими дітьми (виконання учнями позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка; участь у тематичних масових заходах, очних та заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу, у діяльності Малої академії наук ).

96. Проблеми відставання учнів у навчанні

Поняття: «неуспішність» (невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, що фіксується через певний проміжок часу (вивчення розділу, наприкінці чверті, півріччя), «відставання» (невиконання учнями вимог (або однієї з них), наявне на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасовою межею для визначення успішності) та їх взаємозв'язок (неуспішність є результатом відставання). Причини відставання учнів (біопсихічні (спадкові особливості, здібності, особливості характеру); недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоров’я, нерозвинена пам'ять, мислення, навички навчальної праці); недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до навчання, почуття обов’язку, слабка сила волі, недисциплінованість); недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня організація індивідуальної і самостійної роботи учнів, байдужість і слабка підготовка вчителя); негативний вплив сім'ї (складні матеріальні умови, негативне ставлення батьків до школи, відрив дітей від навчальної праці). Види відставання (епізодичне відставання з одного або кількох предметів; стійке відставання з одного предмета чи предметів одного профілю; стійке і широкопрофільне відставання). Причини неуспішності (дидактичні (уніфікованість системи навчання; однаковий для всіх зміст освіти, що не задовольняє інтереси дітей; стереотипність у методах і формах навчання; вербалізм; недооцінка емоцій у навчанні); методичні (невміння визначити мету навчання, налагодити ефективний контроль за його результатами); психологічні (зневажливе ставлення до розвитку учнів, практицизм, орієнтація на зубрячку). Шляхи подолання дидактичних причин неуспішності (педагогічна профілактика (застосування оптимальних методів, форм навчання, технологій, комп’ютеризація навчання, проведення консультацій з питань раціоналізації навчальної праці учнів); педагогічна діагностика (систематичний контроль та оцінювання результатів навчання, своєчасне виявлення прогалин у навчанні – бесіди з учнями, батьками, спостереження за учнями, тестування, аналіз результатів, своєчасне реагування на окремі факти відставання, проведення педагогічних консиліумів); педагогічна терапія (заходи з метою подолання відставання у навчанні – проведення додаткових занять (індивідуальні та групові (3-5 учнів); добровільні і обов’язкові; проводяться доки не буде усунене відставання), організація класів вирівнювання (комплектуються на базі однієї або кількох шкіл з дітей, які на час вступу до школи виявилися непідготовленими до систематичного навчання в звичайних умовах, а також з числа невстигаючих з основних предметів учнів 1 та 2 класів); виховний вплив – налагодження індивідуальної виховної роботи з учнями, співпраця з батьками).