67. Класно-урочна форма організації навчання.

Поняття «форма організації навчання». Назва відомих форм організації навчання, що склалися історично. Історія виникнення класно-урочної форми організації навчання (досвід братських шкіл України та Білорусії; теоретичне обґрунтування Я.А.Коменським). Характерні ознаки класно-урочної форми організації навчання (клас (постійний склад учнів, приблизно одного віку і рівня підготовки); планування навчання (клас працює відповідно до свого річного плану); урок (навчальний процес здійснюється у вигляді окремих взаємопов’язаних елементів); монізм (кожен урок присвячений одному предмету); розклад (чергування уроків); педагогічне управління (керівна роль вчителя); варіативність діяльності (застосування різних видів і форм пізнавальної діяльності учнів). Переваги (ґрунтується на закономірностях засвоєння навчального матеріалу; забезпечує єдність системи навчання в межах всієї країни; передбачає засвоєння нового матеріалу в невеликих обсягах, планомірно і послідовно; полегшує виховання в учнів почуття колективізму шляхом використання фронтальних форм роботи; активізує роботу учнів; сприяє раціональному використанню часу; дає можливість застосування різних методів навчання) та недоліки (орієнтована на середнього учня; не дає можливості достроково освоїти програму; обмежує можливості індивідуального підходу до учнів).

68. Організаційні ознаки класно-урочної системи навчання в Україні.

Особливості класно-урочної форми організації навчання (клас; планування навчання; урок; монізм; розклад; педагогічне управління; варіативність діяльності), її переваги та недоліки. Організаційні ознаки класно-урочної форми організації навчання відповідно до «Положення про загальноосвітній навчальний заклад» (комплектування класів (в межах дітей одного віку); їх наповнюваність (не більше 30 учнів, але не менше 5; за меншої кількості навчання здійснюється за індивідуальною формою); початок та закінчення навчального року (1 вересня (День знань) – не пізніше 1 липня наступного року ); тривалість навчального року (ЗНЗ І ступеня – 175 робочих днів, ЗНЗ ІІ-ІІІ ступенів – 190; обумовлюється виконанням навчальних програм з усіх предметів); поділ навчального року (чверті, півріччя, семестри, триместри; з канікулами не меншими 30 календарних днів); відвідування занять (обов’язкове); форми здійснення навчально-виховного процесу (різні – урок, лекція, лабораторно-практичне та семінарське заняття, навчально-виробнича екскурсія і т.д.).

69. Урок як форма організації навчальної діяльності в сучасній школі.

Поняття «урок» (логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом вчителя з постійним складом учнів), його особливості (завершеність і обмеженість у часі частини навчального процесу, під час якої розв’язуються певні навчально-виховні завдання; єдність навчальної, розвиваючої та виховної функцій; органічне ціле з певною дидактичною метою, якій підпорядковані всі без винятку елементи уроку; кожна частина уроку і урок в цілому будуються з урахуванням закономірностей засвоєння знань; кожен урок включається в розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу; постійна форма навчання, що забезпечує систематичне засвоєння ЗУН; обов’язковість відвідування (адже передбачає вивчення системи знань, поділених поурочно, в певній логіці); гнучка форма (поєднання фронтальної, групової та індивідуальної діяльності учнів; застосування різних методів); створює можливості для згуртування колективу; сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості, розумовому розвитку). В.О.Сухомлинський про роль уроку («урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції»). Урок як «відрізок» навчального процесу (має ті самі структурні компоненти: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний, оцінно-результативний; від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу в цілому) Фактори, які впливають на структуру та результативність уроку (об'єктивні (зміни, які відбуваються в суспільстві; державне замовлення на підготовку майбутніх громадян, здатних задовольнити актуальні потреби суспільства; державні стандарти та програми з їх цілями та предметним змістом; сучасні педагогічні концепції з їх цілями, принципами, технологіями навчання), суб'єктивні (вплив особистості вчителя, рівень його фахової підготовки, стиль спілкування з учнями, вміння враховувати психологічні особливості кожного учня). Основні проблеми уроку (колективний спосіб подачі навчальною матеріалу та індивідуальний характер його засвоєння; організація прямого (вчитель-учень) та зворотного зв'язку (учень-вчитель), його регулярність; вербальний характер навчання і завдання формування активної, творчої особистості; обсяг навчального матеріалу і час, який відводиться на його вивчення на уроці).