4.4 Бонітування грунтів

Інтегрально природні характеристики грунтів відображає такий показник як бал бо­нітету (добротність) грунтів, який встановлюється шляхом бонітування грунтів.

Бонітування грунтів — це порівняльна оцінка якості грунтів за їх основними природ­ними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах. Бонітування грунтів є складовою частиною державного земельного кадастру, а значення балів бонітету заносяться в базу даних державного земельного кадастру. Тер­мін бонітування походить від латинського "Ьопііаз" — доброякісність. Засновником бо­нітування грунтів є вчений-грунтознавець В.В. Докучаєв (1854 — 1934 рр.), який в 80-ті роки XIX століття заклав основи генетичного ґрунтознавства.

Під бонітуванням грунтів слід розглядати оцінку ступеню відповідності властивостей грунтів вимогам вирощування сільськогосподарських рослин, тобто, оцінку грунтів як засобів праці в сільськогосподарському виробництві. Але нерідко грунти, що мають сприятливі для рослин властивості, знаходяться не в кращих природно-кліматичних умовах, що не дає змоги реалізувати їх потенціал. Тому необхідно комплексно врахо­вувати всі природні фактори, що впливають на врожай сільськогосподарських рослин та на затрати на їх вирощування. Для цього необхідно здійснювати бонітування земель як типу сільськогосподарського ландшафту.

Недоліком такого підходу є практична неможливість оцінки природної родючості грунтів, тому що вона тісно пов'язана зі штучною родючістю. В процесі сільськогоспо­дарського освоєння угідь грунти неминуче еволюціонують і при цьому питома вага штучної родючості часто перевищує природну. Варто зазначити, що головними факто­рами продуктивності землі поряд з якістю грунтів є кількість внесених добрив, рівень забезпеченості робочою силою та сільськогосподарською технікою, технологічні умови обробки полів, рівень інтенсивності землеробства та інші.

Роботи з бонітування грунтів виконуються згідно з Методичними рекомендаціями по проведенню бонітування грунтів [49], де передбачаються наступні етапи робіт по боніту­ванню фунтів: уточнення природно-сільськогосподарського районування земельного фон­ду; складання списків агровиробничих груп фунтів; афоекономічне обфунтування розмі­щення посівів сільськогосподарських культур; збір і обробку даних про якість фунтів; ви­бір еталонів фунту для бонітування; розрахунок балів бонітету фунтів. В Методиці роз­роблені також підходи до бонітування фунтів під багаторічними насадженнями, кормови­ми угіддями та до бонітування фунтів особистих підсобних господарств фомадян.

106

Об'єктом бонітування є агровиробничі групи грунтів в межах природно-сільсько­господарських районів. В 1963 році в Україні було здійснено суцільне обстеження грунтів і складено карту агровиробничих груп грунтів в масштабі 1:250000. Всього на території України фахівці розрізняють понад 5000 різновидів грунтів, але з ме­тою уніфікації та спрощення процедури обробки показників грунтів було прийня­то 222 агровиробничі групи грунтів. Агровиробниче групування грунтів здійснюєть­ся за наступними показниками: походженням грунтів; їх механічним складом; рів­нем родючості та іншими властивостями. Афовиробничі фупи грунтів пронумеро­вані в певному порядку і кожна з них має сталий код (позначення) і назву. Нап­риклад: кодом "53г" позначені чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильно-реградовані легкосуглинкові. Повний перелік агровиробничих груп грунтів України наведено в додатку 1.

З метою визначення балів бонітету афофуп для кожного природно-сільськогоспо­дарського району складаються картосхеми зон вирощування найпоширених в країні товарних сільськогосподарських культур. Для орних земель це такі сільськогосподар­ські культури як озима пшениця, озиме жито, ячмінь, овес, кукурудза на зерно, со­няшник, цукровий буряк, картопля, льон. Для кожної із зернових культур бали боні­тету визначаються окремо.

Картосхеми складаються та уточнюються на основі аналізу біологічних потреб окре­мих сільськогосподарських культур щодо тепла, світла, вологи, властивостей фунту на різних фазах розвитку та зіставлення мінімальних та максимальних значень цих даних з багаторічними природними показниками всієї території України. При цьому вико­ристовуються багаторічні дані спостережень метеостанцій, матеріали геоморфологіч­них, гідрологічних, фунтових та інших обстежень.

Наступним етапом є розробка шкал бонітетів фунтів шляхом обробки даних про властивості фунтів в межах природно-сільськогосподарських районів. Бонітет є інтег­рованим показником якості (родючості) фунту стосовно конкретної сільськогосподар­ської культури. Виражений в балах бонітет є відносною величиною, яка інтефує різ­нобічні ознаки і властивості фунту.

У кожному природно-сільськогосподарському районі для кожної культури виз­начається еталонний грунт (зональний), який є найбільш репрезентативним в ме­жах району по площі, властивостями та родючістю. Це дає змогу родючість інших агрогруп визначати шляхом порівняння їх властивостей з властивостями еталонно­го грунту.

Встановлення балів бонітету здійснюється за об'єктивними найбільш сталими при­родними властивостями фунтів, які корелюють з урожайністю культур. В різних при­родно-сільськогосподарських районах кореляційні зв'язки між властивостями фунтів та врожайністю культур різні, тому необхідно визначити — які саме властивості фун­тів корелюють з врожайністю певних культур. Якщо значення коефіцієнтів кореляції знаходяться в інтервалі від 0,7 до 1,0 то це свідчить про тісний зв'язок показників вро­жайності та властивостей фунту. В процесі бонітування фунтів встановлюється сту­пінь відповідності властивостей фунтів вимогам сільськогосподарських рослин. При цьому до уваги беруться ті властивості фунтів, динаміка змін яких найменша і вони добре корелюють з врожайністю сільськогосподарських культур.

107

До таких властивостей грунтів відносяться наступні [49]: вміст гумусу в орному ша­рі і по генетичних горизонтах; потужність гумусових горизонтів; вміст фізичної глини; індекс фізичного стану; ступінь засоленості; скелетність грунтів; кислотність (рН соле­вого витягу); оглеєність; еродованість; вміст рухомих поживних речовин (фосфору і ка­лію); змитість та інші.

Однією з найбільших проблем бонітування грунтів є встановлення еталонних зна­чень оціночних властивостей та виявлення характеру залежності врожайності сільсько­господарських культур від показників властивостей грунтів в різних інтервалах їх зна­чень. Для бонітування на кожний природно-сільськогосподарський район необхідно скласти шкалу на 100 бальній основі. В межах природно-сільськогосподарського райо­ну вибирається еталонний грунт, стосовно якого розраховують бали бонітету інших грунтів за формулою

(4.1)

де Б - бал бонітету;

П - показник властивості грунту, для якого визначається бал бонітету

(наприклад вміст гумусу); П_е - показник властивості грунту, прийнятого за еталон.

Формулу (4.1) використовують для розрахунку балів бонітету у більшості випадків, оцінюючи якість грунтів як за показниками природних властивостей, так і за показни­ками врожайності сільськогосподарських культур. З формули очевидно, що якість ета-лонового грунту оцінюється в 100 балів, ця оцінка є найпоширенішою умовною ціною якості грунтів, прийнятих за еталон.

За визначеними балами бонітету грунтів складають дві оцінювальні шкали. Першу, основну, складають за об'єктивними, тобто, природними і набутими властивостями грунту; другу — за урожайністю сільськогосподарських культур для орних земель або за продуктивністю кормової маси на сіножатях і пасовищах.

Оцінювальні шкали можуть бути замкненими або розімкненими. Якщо еталоном слугують грунти, які за природними ознаками належать до найродючіших, або за та­кий же еталон приймають показник максимальної урожайності, отримають замкнену шкалу; якщо за еталон приймають природні ознаки і дані урожайності домінуючого типу грунтів, побудовану оцінювальну шкалу називають розімкненою.

Бонітування здійснюють як за показником окремої властивості грунту, наприклад за вмістом гумусу, так і з врахуванням сукупності природних властивостей грунту. Оскіль­ки властивості грунту по-різному впливають на урожайність, для зваженого урахуван­ня цього впливу використовують так звані показники детермінації:

Е = Г² . (4.2)

108

де г - коефіцієнт кореляції між урожайністю і показником окремої ї властивості грунту.

Коефіцієнт кореляції визначають в результаті кореляційного аналізу за формулою

(4-3)

^гп.у ~ }

де Пр уі, - показники природних властивостей грунту і урожайності

на ньому в межах окремої групи грунтів;

Ь„,Ц, - середнє арифметичне значення показників природних властивостей і урожайності відповідно в межах природно-сільськогосподарського району.

Значення коефіцієнта кореляції вказує на тісноту зв'язку між урожайністю і показ­ником окремої властивості грунту. Якщо коефіцієнт кореляції перебуває в інтервалі 0,51-0,70, констатують наявність зв'язку між обома факторами; в інтервалі від 0,71 до 0,90 вказують на тісний зв'язок; більше 0,90 — дуже тісний зв'язок.

Узагальнений бал бонітету грунту, з урахуванням внеску кожного фактора, обчис­люють як середньозважений по відношенню до показників детермінації за формулою:

Б_г =

(4.4)

де Ь_г - узагальнений бал бонітету грунту;

Б\ , Б₂ Ь_п - бали фунту за окремими властивостями;

Д, Д 2 Д ' показники детермінації між окремими властивостями

і урожайністю.

Бали бонітування зводяться в оцінювальні шкали, які після перевірки використову­ють для оцінки грунтів в сільськогосподарських підприємствах на території природно-сільськогосподарського району. Якість складеної бонітувальної шкали перевіряється через вірогідність її основної оцінювальної одиниці — одного бала. Для цього, корис­туючись даними про середню багаторічну урожайність окремої провідної культури, наприклад озимої пшениці, з території, яку займає чітко визначена за якістю групи грунтів, обчислюють ціну одного бала шкали:

109

й -"'

Ц б ~тг~

(4.5)

де

показник середньої багаторічної урожайності; бал бонітету грунтів даної території.

В іншому господарстві даного земельнооцінювального району обчислюють розрахун­кову урожайність для тих земель, де вирощувалась аналогічна культура, за формулою:

(4.6)

де

бал бонітету території, для якої розраховується урожайність.

Потім розраховану урожайність (Пу)р порівнюють з фактичною (П_у)ф. Якщо вико­нується умова

<⁴⁷>

то шкала вважається вірогідною І затверджується для використання.

Для оцінки сільськогосподарських угідь, розташованих у межах населених пунктів, на які, як правило, відсутні матеріали ґрунтових обстежень, складаються так звані екс­траполяційні карти грунтів. З цією метою залучаються грунтові карти прилеглих тери­торій, а також матеріали аерофотозйомки та інших обстежень, які дозволяють зістави­ти діагностичні ознаки обслідуваних і необслідуваних земель. Виділені на екстраполя­ційній карті грунтові відміни об'єднуються в агровиробничі групи грунтів з відповідни­ми балами бонітету.

Шкали бонітетів грунтів визначених в межах природно-сільськогосподарських райо­нів дозволяють провести ранжування грунтів за родючістю в межах одного району.

Для переведення регіональних шкал бонітування грунтів у єдину загальнодержавну систему з єдиною ціною бала (тобто, по зоні вирощування кожної культури) застосо­вуються так звані екологічні коефіцієнти, які розраховуються через співвідношення ба­гаторічної урожайності певної сільськогосподарської культури на еталонному грунті в природно-сільськогосподарському районі до урожайності тієї ж культури на еталонно­му грунті в зоні її вирощування.

При здійсненні грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення вико­ристовуються дані бонітування грунтів, проведеного в 1993 році Інститутом землеуст­рою УААН.

110