Глава 7. Сфери застосування грошової оцінки земель

Сфери застосування грошової оцінки земель визначаються українським законодавс­твом і методиками грошової оцінки земель різних категорій, затвердженихКабінетом Міністрів України. До головних сфер застосування грошової оцінки відносяться: опо­даткування земель, оренда, приватизація земельних ділянок, передача землі у влас­ність, спадщину, під заставу, дарування, облік сукупної вартості основних засобів ви­робництва, визначення розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів.

Розглянемо дві найрозвинутіші на сьогодні сфери застосування грошової оцінки зе­мель — оподаткування та оренду, а також механізми індексації оцінки.

7.1 Оподаткування земель

В Україні оподаткування встановлюється та регулюється відповідно до Закону Укра­їни "Про систему оподаткування". Встановлення, скасування податків і зборів (обов'яз­кових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг платни­кам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Респуб­ліки Крим, сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, ін­ших законів України про оподаткування.

Земельний податок є складовою загальної ситеми оподаткування. У статті 1 За­кону України "Про плату за землю" наведено таке визначення: "Податок — обов'яз­ковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування зе­мельними ділянками". А стаття 2 визначає, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за зе­мельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встанов­лення в порядку, визначеному цим Законом. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

164

Згідно зі звітами Держкомстату України земельний податок становить 2-5% (певні коливання пов'язані зі змінами законодавства з року в рік) від загальних надходжень державного бюджету.

До 2001 року надходження від земельного податку розподілялись таким чином: 80% коштів направлялось до державного бюджету, 20% — до місцевих за місцем збору зе­мельного податку. Тепер всі 100% коштів, що надходять від земельного податку зали­шаються в місцевих бюджетах, що більшою мірою відповідає усталеній практиці біль­шості розвинених країн.

За своєю природою земельний податок є платою за використання природних (зе­мельних) ресурсів. Земля набуває певної вартості через своє місцерозташування, якіс­ні показники, фізичний та хімічний склад, чи інші унікальні властивості. Тому саме та територіальна громада, яка проживає і веде господарську діяльність на тій чи іншій те­риторії вправі розпоряджатись грошовими потоками, що формуюються від викорис­тання її земель.

Земля є "суспільним об'єктом". Стаття 14 Конституції України визначає "Земля є ос­новним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави". Тобто, незважаючи на можливість перебування у різних формах власності, земля зали­шається національним багатством, навіть якщо належить конкретному власнику, зали­шаючись загальним надбанням і створює можливість визначення землі як об'єкта опо­даткування. Земля при її використанні має створювати перш за все суспільне багатс­тво, а потім вже підвищувати добробут конкретного власника.

Податок призначений для перерозподілу прибутку, який створюється від використан­ня корисних властивостей землі на благо всього суспільства або територіальної громади, що чітко визначено статтею 3 Закону України "Про плату за землю": "Плата за землю зап­роваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раці­онального використання та охорони земель, підвищення родючості фунтів, відшкодуван­ня витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу зе­мель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів".

З цієї статті випливає зміст наступної, де зазначено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористу­вачів. Отже, земельний податок формується за обуєктивними ознаками. Його немож­ливо знизити або підвищити за рахунок господарської діяльності, щоспонукає влас­ника використовувати свою власність найефективніше. Фактично цеифринцип спря-мований на перерозподіл диференціальної ренти, яка залежить від конкретних власти­востей ділянки.

Це можна проілюструвати таким прикладом: два господаря мають однакові земель­ні ділянки. Один веде господарство ефективно і отримує прибуток, а інший веде гос­подарство недбало і має збитки. Згідно з Законом вони платять однаковий податок, бо стягування більшого податку стимулювало б безгосподарність.

Не треба плутати оподаткування однакових земельних ділянок з однаковим функці­ональним призначенням^Дгщим-лритцщом, який закладено в систему оподаткуван­ня земельних ділянок, є перерозподіл абсолютної ренти від цільового використання зе­мельної ділянки.

Загальновідомо, що різні види діяльності створюють різні умови для виникнення та

165

обігу капіталу (землеробство, промисловість, банківська діяльність тощо). Надприбут­кові види діяльності мають оподатковуватись за іншими ставками податку, ніж малоп­рибуткові. Такий підхід вцілому сприяє формуванню нормальних економічних стосун­ків в країні і підвищує ефективність використання земельних ділянок, оскільки в кін­цевому результаті всі кошти, отримані від земельного податку спрямовуються на фі­нансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, проведення земельної реформи, розвитку інфраструктури населених пунктів і інші сфери, визначені законодавством.

Слід пам'ятати, що земельний податок має властивість змінюватись не тільки в просторі, а й у часі. Законом "Про плату за землю" визначено, що ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом -України про Державний бюджет України на відповідний рік. Тобто, щорічно відбува­ється індексація ставок земельного податку з метою приведення його розмірів у відпо­відність до реального стану економіки країни.