3.Стратегії в області охорони нс

До появи безперечних свідоцтв про вплив діяльності промисловості на екологію планети, основною реакцією промисловості на питання зацікавлених сторін було заперечення існування екологічних проблем. Потім промисловість знайшла вирішення проблеми в асиміляційному потенціалі планети і її здатності до відновлення. Проте, ученими було доведено, що антропогенна діяльність далеко переступила через асиміляційний поріг, тим самим поставивши під загрозу існування людства. Необхідно було діяти! Тому за останні 50 років промисловість і суспільство зробили великий крок вперед в розумінні екологічних проблем і в роботі з їх усунення і запобігання.

Спочатку промисловість намагалася боротися із забрудненням, використовуючи природне середовище для зниження впливу забруднюючих речовин шляхом зниження їх концентрації. З відкриттям впливу промислової діяльності на глобальне потепління, зменшення озонового шару і ін. екологічні проблеми стало ясно, що необхідно зробити термінові заходи з максимального зниження впливу забруднюючих речовин на навколишнє середовище (НС). Рішенням була так звана ліквідаційна концепція або концепція "на кінці труби". Методи цієї концепції передбачають встановлення дорогого устаткування, що знижує кількість або токсичність речовин, що викидаються.

В даний час існують концепції, відмінні від "кінця труби". Їх ідея полягає в тому, що необхідно боротися не з відходами і викидами, після того, як вони виникають в процесі виробництва, а рекомендується направити всі зусилля на запобігання їх появі. Запобігання забрудненню – це загальна назва для стратегій, що включають мало- і безвідходну технології, екологічно чистішу технологію, екологічно чистіше виробництво, мінімізацію відходів.

Діяльність промисловості і суспільства з охорони навколишнього середовища (НС) можна розділити на декілька етапів. Зазвичай виділяють чотири напрями, що розрізняються за стратегічними підходами і технічними прийомами вирішення екологічних проблем і управління відходами.

Стратегії в області охорони нс

Стратегія	Підхід
Стратегія розведення	Метод розведення - проводиться в місці збору рідких, твердих і газоподібних відходів для зниження концентрації забруднюючих речовин перед їх викидом або скиданням в НС.
Стратегія фільтрації	Метод фільтрації, конденсації, стискування і так далі, незалежний від первинної переробки продукту, застосовується до рідких, твердих і газоподібних відходів перед тим, як вони поступають на поховання.
Стратегія вторинного використання	Метод розбавлення, сортування і так далі, незалежний від первинної обробки, використовується для твердих, рідких і газоподібних відходів так, що вони можуть використовуватись як сировина для виготовлення іншої (нової) продукції
Стратегія запобігання забрудненню	Методи модифікації процесу, заміни сировини, розробки нової продукції і методи управління, що ведуть до зменшення кількості відходів, що утворюються, та до зниження небезпечних речовин. Ці методи інтегруються в процес первинного виробництва. Рекомендується направити всі зусилля на запобігання появі забруднення

Як видно з таблиці, існує принципова схожість в підході до рішення проблеми охорони НС для всіх стратегій. У перших двох стратегіях, також як і у більшості випадків вторинного використання, відходи і забруднюючі речовини розглядаються незалежно від джерел їх виникнення, розмірів і складу. Таким чином, екологічно неприйнятні відходи концентруються, обробляються і переміщуються у просторі та часі, тоді як причини їх появи залишаються не лише не виправленими, але і не проаналізованими. Ці стратегії не є рішеннями, розрахованими на тривалий термін, перш за все тому, що кількість відходів в цілому не зменшується, а природні системи мають, як наголошувалося, межу асиміляційної здатності.

Другою причиною є економічна нерентабельність таких підходів. Витрати на переробку і зберігання відходів за стратегією "кінця труби" є перешкодою для подальшого розвитку промисловості.

Наступною причиною неефективності трьох перших вищеперелічених стратегій є швидкий розвиток хімічної промисловості, що призводить до щоденної появи нових хімічних речовин і реагентів, вплив яких на НС невідомий, також як і вплив сполук, що з'являються в результаті реакції нових речовин з тими. що вже існують, після того, як вони викидаються в НС. Таким чином, склад забруднення стає все більш складним і, отже, зростає собівартість переробки і зниження токсичності нових сполук. Крім того, потенційна токсичність цих хімічних речовин означає необхідність розробки захисної системи для персоналу, що працює з ними, що також не сприяє зниженню собівартості продукції.

Інший аспект проблеми - це підвищений ризик притягнення до відповідальності через використання токсичних речовин. Природоохоронне законодавство, що стає більш жорстким, вимагає від промисловості зниження дії на НС. Але часто буває складно знизити вплив промислових процесів шляхом їх модифікації або додавання нових етапів очищення відходів за економічними міркуваннями. Таким чином, розглянуті стратегії знаходяться в конфлікті з основними принципами бізнесу - рентабельністю і прибутковістю діяльності підприємств.

Грунтуючись на вищеперелічених доказах, можна укласти, що запобігаючий підхід, є кращим підходом попередження і зменшення проблем забруднення НС, оскільки він вирішує проблему, а не лікує її наслідки.

Стратегія запобігання забрудненню лягла в основу створення систем екологічного управління, що привело до створення стандартів ISO серії 14000.

Все більше компаній останнім часом усвідомлюють, що для того, щоб вони залишалися на ринку і успішно конкурували, їм необхідно інтегрувати питання охорони навколишнього середовища в свою діяльність. Екологічна стратегія і політика, безумовно, є першим кроком в цьому процесі. Існують різні методи забезпечення впровадження поставлених завдань, один з яких - впровадження і подальше функціонування СЕМ.

Ці так звані м'які інструменти політики рекламуються урядами держав як відповідні інструменти, які компанія може використовувати без безпосереднього законодавчого втручання. З іншого боку, підприємницькі і інші організації на національному і міжнародному рівнях теж просувають ці методи. Багато компаній, що започаткували роботу з системою управління, зіткнулися з необхідністю в чіткішому керівництві і сертифікації зусиль.

Тому в даний час Міжнародна Організація зі Стандартизації (ISO) знаходиться в процесі розробки стандартів для деяких існуючих методів і, у тому числі, для системи екологічного менеджменту.