2.Оцінювання екологічної політики, цілей і завдань за критеріями sмаrт

Кількісно оцінювати та демонструвати досягнення постав­лених екологічних цілей і завдань можна з використанням різних критеріїв і показників.

Критерії SМАRТ для оцінювання екологічної політики, цілей і завдань мають бути специфічними, вимірюваними, вмотивова­ними, реалістичними та встановлюватися на певний термін.

Специфічність. Щоб визначити, наскільки специфічними є розроблені екологічні цілі та завдання, можна скористатися за­питаннями типу: «Яким чином можна визначити, що підприєм­ство досягло поставлених цілей і завдань?», «Якими будуть ре­зультати досягнення поставленої мети?». Завдання мають виз­начати плановані покращення: «Яка дія? (зменшення спожи­вання води на 20 %)», «До якого терміну? (до початку 2011 року)», «Порівняно з чим? (з показниками 2010 р.)», «Відносно чого? (на одиницю продукції)». Цей момент є важливим, ос­кільки об'єми викидів в навколишнє середовище, споживання сировини, матеріалів тощо залежать від обсягу виробництва.

Вимірність. Вислів «Неможливо управляти тим, що не мож­на виміряти» лежить в основі будь-якої управлінської діяль­ності. Перед тим як визначити цілі та завдання, слід продумати, яким чином забезпечити вимірень результатів їх досягнення та яким чином зібрати докази прогресу в екологічній діяльності для аудиторів.

Мотивація. Встановлені цілі та завдання мають бути достат­ньо вмотивованими. Встановлення конкретних і вмотивованих цілей стимулює співробітників до роботи. Проте занадто зави­щені або розпливчасті цілі можуть призвести до втрати інтересу у співробітників, оскільки у прагненні до досягнення занадто завищеної мети постійно наявне відчуття провалу. З другого боку, існує ще одне правило: цілі не мають бути занадто низь­кими. Якщо очевидно, що можна досягти 5 % скорочення ви­кидів, то встановлюють плановий показник на рівні 10-20 %. І якщо підприємство з легкістю досягає таких результатів, то слід замислитися про збільшення показника вдвоє.

Реалістичність. Це інша чаша терезів, на яких оцінюють ефективність встановлених екологічних цілей і завдань. На перший погляд реалістичність може суперечити вмотивованому ефекту цілей і завдань. Проте обидва ці критерії створюють умови «золотої середини» — показники мають бути такими, що достатньо мотивують, але реалістичними, щоб забезпечити їх досяжність.

Терміни. Якщо термін досягнення встановлених цілей і зав­дань не зазначено або він необґрунтований, то виникає сумнів у можливості їх досягнення.

Для того щоб визначити екологічні цілі й завдання, доціль­но залучати працівників, які будуть відповідати за їх виконан­ня. В тому разі, якщо якась мета або завдання не досягається, то їх коригують. Відповідні умови треба визначити в процедурі.

Усі кількісні критерії можна поділити на дві групи: узагаль­нені (включаючи такі, що розраховуються в умовних одиницях) та часткові.

Узагальнені критерії характеризують діяльність окре­мих виробництв або всього підприємства в цілому. Прикладами узагальнених кількісних критеріїв ефективності екологічного менеджменту є: критерій повноти використання матеріальних ресурсів (характеризує кількість вироблюваної продукції у відно­шенні до використовуваної сировини й матеріалів); критерій ефективності регулювання впливу на навколишнє середовище (ха­рактеризує ефективність регулювання впливу на навколишнє середовище з урахуванням неорганізованого, аварійного та «нічного» впливу на нього); критерій комплексності викорис­тання водних ресурсів (характеризує частку оборотної та повтор­но використовуваної води в загальному обсязі водоспоживання) тощо.

Розглянемо кілька характерних прикладів практичних підходів, методів і засобів мінімізації впливу промислового ви­робництва на навколишнє середовище.