3.Організаційні підходи та методи мінімізації (послідовного поліпшення) впливу промислового виробництва, включаючи готову продукцію, на навколишнє середовище та мінімізації використання ресурсів.

Розглянемо основні напрями діяльності підприємства:

Система виробничого екологічного управління та менеджмен­ту в цілому.

— включення до екологічної політики підприємства прин­ципів і зобов'язань, пов'язаних з мінімізацією;

— публічне декларування підприємством екологічної по­літики;

• постановка підприємством екологічних цілей, пов'язаних з мінімізацією, включаючи розроблення критеріїв досягнення подібних цілей;

• розроблення програми (плану) конкретних дій і заходів щодо мінімізації;

• організація та контроль практичної діяльності у сфері мінімізації, включаючи розроблення й використання процедур прийняття екологічно істотних рішень, розподіл компетенції та відповідальності, розроблення і використання внутрішніх екологічних стандартів підприємства;

• використання екологічного аудиту для оцінювання ре­зультатів діяльності, коригування екологічної політики і цілей підприємства;

• розроблення та розповсюдження «зеленої» звітності підприємства, що відображає позитивні й негативні результати діяльності у сфері мінімізації.

Робота з персоналом:

• інформування персоналу про діяльність підприємства у сфері мінімізації впливу на навколишнє середовище та мінімізації використання ресурсів;

• мотивування і стимулювання активного залучення всього персоналу до діяльності з мінімізації;

• розроблення та практична реалізація програм екологічної освіти персоналу, пов'язаних із мінімізацією впливу виробниц­тва на навколишнє середовище та з мінімізацією використання ресурсів;

• підготування персоналу до дій в умовах надзвичайних екологічних ситуацій.

Використання підприємством принципів екоефективності в практичній діяльності:

— виявлення, аналізування та оцінювання прямих та прихованих витрат, пов'язаних із задіяними або незадіяними підприємством підходами та методами мінімізації;

— вартісне аналізування впливу виробництва на навколишнє середовище, використання ресурсів і готової продукції (вартісне аналізування виробничої екологічної ситуації, включаючи приховані витрати); використання даних вартісного аналізування для мотивування діяльності, роботи з персоналом, оцінювання результатів мінімізації;

• прийняття й публічне декларування підприємством ши­рокого спектра добровільних екологічних зобов'язань щодо персоналу, населення, екологічної громадськості, акціонерів та інвесторів, засобів масової інформації, органів місцевого само­врядування (наприклад, зобов'язання щодо повної відкритості для громадського екологічного контролю);

• прийняття додаткових зобов'язань, пов'язаних з добро­вільним екологічним лідерством підприємства у сфері мінімізації впливу на навколишнє середовище та мінімізації використання ресурсів.

Розвиток зовнішньої діяльності підприємства:

• взаємодія і кооперація з іншими підприємствами галузі, постачальниками, суміжниками у сфері мінімізації впливу на навколишнє середовище й мінімізації використання ресурсів;

• взаємодія і кооперація з іншими підприємствами тери­торії (промислового вузла) у сфері мінімізації;

• використання діяльності у сфері мінімізації для взаємодії з акціонерами та інвесторами;

• взаємодія з населенням, що проживає в зоні впливу підприємства, у питаннях, пов'язаних із впливом на атмосфер­не повітря, водні об'єкти, ґрунти;

• взаємодія з екологічною громадськістю та органами суспільного екологічного контролю, засобами масової інформації, органами місцевого самоврядування;

• використання діяльності у сфері мінімізації для взаємодії із закордонними діловими партнерами та екологічними громадськими організаціями.

Підвищення ефективності діяльності екологічної служби підприємства:

• розвиток системи виробничого екологічного моніторингу в цілому, включаючи кваліфікований опис та оцінювання ос­новних об'єктів екологічного управління (систем регулювання впливу на навколишнє середовище і використання ресурсів);

• використання нетрадиційних методів і засобів виробничого екологічного моніторингу;

• організація діяльності у сфері виробничого екологічного контролю, включаючи розроблення певних перевіркових і коригувальних дій щодо здійснюваної діяльності з мінімізації;

• розроблення та підтримка внутрішньої екологічної документації, потрібної для здійснення ефективної діяльності з мінімізації використання ресурсів (програма конкретних дій і заходи з мінімізації, посадові інструкції; проекти підвищення ефективності екологічного регулювання, екологічний ситуацій­ний план підприємства тощо.).

4.Технологічні та технічні підходи і методи мінімізації нега­тивного впливу промислового виробництва на навколишнє се­редовище, що безпосередньо стосуються джерел викидів заб­руднювальних речовин і джерел утворення відходів.

Зміни основної технології виробництва та її апаратурного оформлення:

• заміна та (або) оптимізація фактично діючих технологіч­них режимів з метою мінімізації джерел виділення забрудню­вальних речовин і джерел утворення відходів;

• заміна апаратурного оформлення;

• використання незадіяного обладнання;

• заміна технологічних комунікацій (обв'язки обладнання);

• заміна використовуваних реагентів, матеріалів, енерго­носіїв; використання як реагентів відходів інших виробництв;

• загальне технічне переозброєння або реконструкція ос­новної технології.

Організація замкнених виробничих циклів:

• рекуперація сировини, реагентів і матеріалів;

• повторне та оборотне водопостачання;

• повторне використання відпрацьованого тепла;

• рециркуляція повітря виробничих приміщень.

Споживання сировини, реагентів, матеріалів:

• аналізування та оцінювання витрати споживаних сирови­ни й матеріалів, включаючи враховані та невраховувані втрати;

• скорочення врахованих та невраховуваних втрат сирови­ни, реагентів і матеріалів усіх видів.

Споживання енергоресурсів:

• аналізування та оцінювання витрат споживаних енергоресурсів, включаючи враховані та невраховувані;

• скорочення врахованих і неврахованих втрат енергоре­сурсів усіх видів.

Споживання надзвичайно небезпечних і високо небезпечних ре­човин:

• аналізування та оцінювання екологічної небезпеки спо­живаних сировини і матеріалів;

• виключення споживання надзвичайно небезпечних і високо небезпечних речовин або заміна їх на менш небезпечні;

• скорочення частки надзвичайно небезпечних і високо небезпечних речовин у використовуваних сировині та матеріалах.

Використання вторинної сировини й енергоресурсів:

• аналізування та оцінювання можливостей, зокрема альтернативних, використання вторинної сировини й енергоре­сурсів на підприємстві;

• збільшення частки використовуваних на підприємстві вторинної сировини та енергоресурсів у їх загальному обсязі;

• використання відходів споживання готової продукції і збільшення їхньої частки як вторинної сировини.

Комплексне використання сировини й енергоресурсів:

• аналізування та оцінювання можливостей, зокрема альтернативних, комплексного використання сировини й енерго­ресурсів;

• збільшення частки комплексного використання сировини й енергоресурсів;

• отримання додаткової продукції і вторинних енергоресурсів, що передаються стороннім споживачам.

Організація потоків забруднювальних речовин:

• скорочення частки неорганізованих джерел викидів заб­руднювальних речовин;

• відокремлення зорганізованих потоків забруднювальних речовин за цільовими компонентами й концентраціями;

• відокремлення зорганізованих потоків забруднювальних речовин за вмістом у них особливо небезпечних компонентів.

Запобігання виникненню та розвитку надзвичайних екологічних ситуацій і дії в умовах таких ситуацій:

• здійснення запобіжних або коригувальних дій, спрямованих на зниження ризику розвивання надзвичайних екологічних ситуацій;

• нормативне і матеріальне забезпечення дій персоналу в умовах надзвичайних екологічних ситуацій, включаючи розміщення й видалення відходів, що утворюються під час ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій;

• передбачення спеціального обладнання, наприклад резервних і контрольно-накопичувальних місткостей, та запасів відповідних реагентів на випадок виникнення надзвичайних екологічних ситуацій;

• дії в період несприятливих метеорологічних (гідрологіч­них) умов;

• здійснення додаткових заходів зі зменшення збитків і ліквідації наслідків уже виниклих на підприємстві надзвичай­ них екологічних ситуацій.

Моніторинг джерел викидів забруднювальних речовин і джерел утворення відходів:

• використання додаткових методів і засобів спостережен­ня, опису та оцінювання певних джерел викидів забруднюваль­них речовин і джерел утворення відходів (наприклад, методів, що ґрунтуються на технологічних розрахунках і складанні мате­ріальних балансів);

• використання методів і засобів моніторингу потенційних та тих, що вже трапились на підприємстві надзвичайних екологічних ситуацій як джерел утворення забруднювальних речовин.

Регулювання джерел фізичного впливу на навколишнє середовище:

• регулювання джерел радіаційного та електромагнітного впливу на навколишнє середовище;

• зниження рівня шуму і вібрацій;

• зменшення скидів і викидів тепла.

Організація розміщення відходів:

• розроблення і практичне використання технологічних регламентів розміщення й видалення (використання, перероб­лення, ліквідації, захоронення) промислових відходів усіх видів, що утворюються на підприємстві;

• використання спеціально обладнаних і маркованих місткостей (контейнерів) і місць розміщення для відходів кож­ного виду;

• відокремлений збір, накопичення та зберігання відходів залежно від класу їх небезпечності та способу видалення;

• скорочення джерел скиду та викиду забруднювальних ре­човин, пов'язаних із розміщенням відходів.

Використання та перероблення відходів, включаючи відходи очищення стічних вод і відпрацьованих газів:

• аналізування та оцінювання можливостей, зокрема альтернативних, використання й перероблення відходів, включаю­ чи внутрішньовиробничу й міжвиробничу (територіальну) кооперацію;

• заміна діючої технології та апаратурного оформлення використання і перероблення відходів;

• загальне технічне переозброєння або реконструкція, нове будівництво систем перероблення відходів.

Знезараження та захоронення відходів, включаючи відходи стічних вод і відпрацьованих газів; ліквідація відходів:

• використання додаткових традиційних аналітичних ме­тодів і засобів спостереження, опису та оцінювання наявних джерел негативного впливу на навколишнє середовище;

• використання додаткових нетрадиційних методів і засобів спостереження, опису та оцінювання наявних джерел скиду та викиду забруднювальних речовин (наприклад, методів, що ґрунтуються на технологічних розрахунках і складанні матері­альних балансів).