Глава 2. Поняття про ландшафт

§ 2.1. Ландшафт як загальнокультурне поняття

У попередній главі вказувалось, що поняттям ландшафту користується не тільки географія, а й інші науки. Крім наук, це поняття здавна (навіть раніше за науку) освоюється у живописі, пейзажній ліриці, архітектурі та інших художніх сферах. Люди та їх спільноти живуть і діють у ландшафті і мають свої уявлення про це поняття, які не можна звести ані до наукових, ані до художніх. Нарешті, сучасна філософська думка надала ландшафту статусу загальнофілософської категорії – не менш важливої, ніж простір, час і рух, а сама ландшафтність розглядається філософами як всезагальна форма і спосіб буття (В. Кизима, В. Подорога, Д. Сантайана та ін.). До поняття ландшафту вдаються такі різні науки, як політологія та екологія, психологія та лінгвістика. Отже, поняття ландшафту належить не тільки до географії, а до загальної культури людства.

В основі ідеї ландшафту, хоч би в якій сфері вона не використовувалось, лежать наступні положення:

• все пов’язано з усім;

• ці зв’язки залежить від простору та місця, де вони відбуваються, й, таким чином, в різних місцях простору структура зв’язків буде різною;

• окремі місця не ізольовані один від одного, а пов’язані між собою у просторові цілісності;

• ці цілісності не приховані від суб’єкта, а відкриті для спостереження завдяки тому що мають свій образ.

Як бачимо, ці положення мають дуже високий рівень загальності. Відповідного рівня є й поняття ландшафту, в якому ці положення поєднуються у несуперечливу систему. Як загальнокультурне поняття ландшафт розуміється як простір, образ якого формується конфігурацією місць, які займають і змінюють належні до нього елементи.

У цьому визначенні термінам “простір”, “елемент”, “місце”, “образ”, “конфігурація” надається загального значення. Їх можна інтерпретувати по-різному й отримувати відповідні інтерпретації ландшафту. Простір, наприклад, можна розуміти як фізичну територію, як фізичний трьохвимірний об’єм, як багатовимірний простір змінних, як ментальний простір тощо. Поняття “елемент” також може стосуватися й окремих фізичних тіл, й феноменів нематеріальної природи (наприклад, відчуття, ставлення, цінності та ін.), й окремих процесів тощо. Так само широко розуміється й поняття місця. Воно може стосуватися територіального положення елементу чи їх комплексу, їх положення у “вертикальному” розрізі ландшафту, в ментальній карті простору чи в уявленні людини про нього тощо.

В залежності від того, яких конкретних інтерпретацій набувають вказані загальні поняття, одержуємо відповідні більш предметні (менш загальні, вузькіші) інтерпретації ландшафту. Зокрема, розуміння простору як території, а місць у ньому – як її окремих ділянок, призводить до географічних інтерпретацій ландшафту. Розуміння простору як ментального середовища, в якому людина організує своє буття у світі, розрізняючи його місця за індивідуальними цінностями та значеннями, призводить до феноменологічних інтерпретацій ландшафту.

Оскільки способів конкретизації змісту загальних понять, на яких ґрунтується поняття ландшафту, може бути дуже багато, то й самий ландшафт як поняття загальнокультурне (як філософська категорія), знаходить чимало різних більш предметних інтерпретацій. Вони розвиваються як в географії, так і в інших сферах культури.