Глава 3. Ландшафт як просторовий феномен

§ 3.1. Поняття про просторовість ландшафту

Просторовість – принципово важлива риса ландшафту, яка відрізняє його від багатьох інших складних природних феноменів, зокрема – від екосистем. Власне, поняття ландшафту і слугує заради того, щоби зрозуміти як влаштований простір, як у ньому пов'язані в цілісності його окремі місця, тіла та речовини різної природи, як простір сприймається людиною, як він змінюється в часі тощо. Через це ландшафт, хоч би яких інтерпретацій він не набував, розуміється як передусім просторове утворення.

Просторовість ландшафту не слід розуміти як тільки те, що він займає певну територію і поширюється на деяку відстань вглиб і уверх від земної поверхні, тобто займає декотрий об’єм у географічній оболонці. Це лише однин із проявів просторовості ландшафту, а саме – його об'ємність. Просторовість – поняття значно більш загальне й у ландшафті воно знаходить свій вираз у дуже багатьох формах. Вони настільки багаті, наскільки багатим є зміст категорії простору.

У загальному розумінні простір можна визначити як сукупність пов’язаних вимірів, де поняття виміру тлумачиться широко – як певна характеристика, ознака, особливість, риса тощо. Залежно від змісту цих вимірів виділяють і різні простори – "географічний", "художній", "життєвий", "інформаційний" тощо. У пізнанні подібних просторів поняття ландшафту в його загальнокультурному тлумаченні знаходить все ширше використання (Гродзинський, 2005). Проте більшість наукових інтерпретацій ландшафту виходять із розуміння простору як фізичного трьохвимірного (його виміри: довжина – ширина – висота), причому цей простір прив’язаний до земної поверхні, а не знаходиться будь-де по відношенню до неї.

Розрізняються три найбільш загальні прояви просторовості ландшафту:

1 – ландшафт займає певний об’єм у просторі;

2 – його будова, риси та властивості залежать від того, де саме цей об’єм (територія) знаходиться;

3 – властивості ландшафту істотно залежать від місцеположення та взаємного розташування в цьому об’ємі його складових (речовинних та інших елементів ландшафту, його окремих місць тощо.

Наведені три загальні прояви просторовості ландшафту можна назвати його об'ємністю, позиційністю та просторовою впорядкованістю.

П

Об’ємність ландшафту

рактично в усіх визначеннях ландшафту як географічного поняття наголошується на тому, що він є частиною географічної оболонки й займає певний об'єм у ній. Це, зокрема, означає, що ландшафт має свої межі, які відокремлюють його від розташованих вище шарів атмосфери і розташованих нижче шарів літосфери. Ці межі називають вертикальними, тоді як горизонтальні межі відокремлюють між собою суміжні ландшафтні комплекси. Докладніше це питання розглядатиметься у § 3.4.

Графічні інтерпретації ландшафту як об’єму являють собою його блок-діаграми (див. рис. 2). При дослідженні невеликих і простих за територіальною структурою ландшафтних комплексів такі блок-діаграми можна наситити конкретними кількісними даними, які описують як вертикальні, так і територіальні взаємодії і процеси. Приклад подібної графічної моделі ландшафту наведений на рис. 5. Однак вирішення складніших питань пов’язане з виявом та аналізом двох просторових структур ландшафту – вертикальної та територіальної (див. рис. 3).

Рисунок 5. Потоки азоту (кг/га за рік) у ландшафті Меріленду (США)⁴

Для ландшафтознавства, як географічної науки особливе значення має територіальний вимір простору й розгляд ландшафту як територіального комплексу. При цьому виявлення та аналіз цих комплексів суттєво залежать від їх розміру. Ландшафтні комплекси різних розмірів відрізняються чинниками їх формування і динамічних змін, внутрішньою структурою, також методологією їх дослідження тощо. На цій підставі виділяються різні рівні територіальної розмірності ландшафтних комплексів – планетарний, регіональний, хоричний та топічний або локальний (Я. Демек, Г. Хаазе, та ін.).

Ландшафтні комплекси різних рангів відрізняються не тільки своєю площею, а й об'ємом, який вони займають в географічній оболонці. Так, для того, щоби з'ясувати походження, причини територіальної диференціації ландшафтних комплексів високих рангів і їх відмінностей між собою (наприклад, Полісся від Волино-Подільскої височини чи Карпат від Передкарпаття) необхідний аналіз досить глибоких шарів літосфери й високих шарів атмосфери, які визначили їх формування а тому відносяться до складу ландшафтних комплексів регіональної та вищої розмірності. Натомість локальні (топічні) ландшафтні комплекси (наприклад, окремого схилу, заплави або й їх частин) виокремлюються у менших фізичних об'ємах географічної оболонки. Отже, розмір об'єму ландшафтного комплексу й, зокрема, положення його вертикальних меж, залежить від його рангу (рис. 6).

Рисунок 6. Розмірність ландшафтних комплексів різних рангів⁵