Поняття пейзажу

Одним з основних понять і головною операційною одиницею ландшафтної архітектури та дизайну є пейзаж. Хоча це поняття має різні тлумачення в різних галузях культури (у живописі, поезії тощо), в ландшафтній архітектурі під пейзажам розуміється обмежена явними або уявними границями частина місцевості, яка візуально сприймається як цілісна композиція просторових предметів природного та антропогенного походження. Завдання ландшафтної архітектури та дизайну й полягає насамперед у формуванні естетично привабливих, функціональних, стійких у часі пейзажів. При цьому сучасна ландшафтна архітектури виходить з того, що пейзаж не існує немов окремо від ландшафту, а являє собою його фізіономічну частину. Ця частина розглядається як результат взаємодії між собою різних компонентів ландшафту та його територіальних частини (ландшафтних комплексів). Для того, щоби грамотно й науково обґрунтовано сформувати естетично привабливий пейзаж необхідно враховувати й ті риси ландшафту, які приховані від людського ока (його геологічну будову, водний режим, ґрунти тощо).

Пейзажі на їх різні типи поділяють за різними ознаками. За зоною їх можливого сприйняття розрізняють відкриті, напіввідкриті та закриті пейзажі; за зовнішнім виглядом його природної основи – на лісові, степові, гірські, приморські тощо; за типами господарської трансформації або спеціалізації – на сільськогосподарські, селищні, промислові, паркові пейзажі тощо.

Л

Основні завдання ландшафтної архітектури

андшафтна архітектура спрямована на створення естетично привабливого пейзажу, або пов’язаних між собою у просторову і функціональну цілісність декількох пейзажів, на основі ретельного врахування властивостей природних ландшафтів, їх цінностей, використання людиною в наш час і в минулому. Вони також спирається на домінуючі в суспільстві ландшафтні та естетичні смаки, виходить з необхідності охорони та збагачення культурного та біологічного різноманіття ландшафту.

Таким чином, у сучасній ландшафтній архітектурі виділяються три групи завдань: охорона ландшафтів, їх перетворення (формування) і відновлення (рекультивація) ландшафтів. При цьому, при ландшафтно-архітектурному впорядкуванні території ці три завдання мають вирішуватися одночасно й узгоджено між собою, а не окремо. У зв’язку з цим, важливою метою ландшафтної архітектури є знаходження компромісу між необхідністю перетворювати ландшафти в естетично більш привабливі та функціональні та необхідністю охороняти та збагачувати їх природне та культурне різноманіття.

Задовольняючи загальноцивілізаційні установки суспільства і естетичні смаки людей, ландшафтна архітектура орієнтується на задоволення конкретних господарських, природоохоронних та екологічних функцій певної території. Від особливостей цієї території істотно залежать й завдання ландшафтно-архітектурного впорядкування. У зв’язку з цим важливою є типологія територіальних об’єктів ландшафтно-планувальної діяльності (табл. 15).

Таблиця 15. Типологія об’єктів ландшафтно-планувальної діяльності (за Сычева, 2004)

ОБ’ЄКТИ ЛАНДШАФТНОГО ПЛАНУВАННЯ	Території ландшафтів, що підлягають особливій охороні (природних і культурно-історичних)		система особливо цінних ландшафтних об’єктів (регіональний рівень територія країни, республіки, району) заповідники заказники природні (національні) парки культурно-історичні зони (меморіали, пам’ятники історії, архітектури, садово-паркового мистецтва тощо) в природному середовищі в штучному середовищі охоронні зони пам’ятників природи
	Ландшафтні об’єкти населених місць		водно-зелені системи відкриті простори центрів середовище промислових комплексів середовище житлової забудови захисні зелені зони парки, сади лісопарки спортивно-оздоровчі зони
	ПТК міжселищних територій	Рекреаційні об’єкти	система об’єктів відпочинку та туризму (регіональний рівень – територія країни, республіки, району) зони короткочасного відпочинку зони тривалого відпочинку санаторно-курортні зони парквеї, туристичні траси
		Об’єкти різного господарського призначення	водоохоронні зони ландшафтні коридори комунікацій зони меліорації, видобутку корисних копалин сільсько-господарські території

Рисунок 61. Приклад архітектурно-ландшафтного аналізу (АЛА) в процесі проектування міста²⁴

При формуванні просторового образу ландшафтно-архітектурного ансамблю, його об'ємно-просторовій композиції в ландшафтній архітектурі використовуються наступні підходи і принципи:

1) традиційні архітектурно-художні принципи територіальної симетрії або асиметрії, плавності переходів і контрастності, відповідності і періодичної повторюваності певних форм, фрактальності або самоподібності різномасштабних структур і елементів ансамблю, їх гармонії і художньої вписаності в природу;

2) ландшафтно-екологічної сумісності, функціональної і адаптивної вписуваності інженерних споруд, господарських структур і діяльності в природні ландшафти, припустимої фрагментації природних об'єктів, а також ландшафтно-екологічної поляризації території природних та природно-антропогенних ландшафтів;

3) виробничо-технічного, функціонального і екологічного зонування і відповідного планування територій, що проектуються;

4) культурно-історичних особливостей і традицій народів, що проживають на даній території.

Важливе значення в ландшафтно-архітектурній діяльності має гармонія масштабних співвідношень при художньому і функціональному конструюванні і оформленні ландшафту. Так, в залежності від компоненту ландшафту, який відіграє роль його візуальної домінанти, залежить напрямок формування простору, в якому б усі його елементи були гармонійно поєднаними у цілісність (рис. 62).

Рисунок 62. Формування простору при провідній ролі одного з компонентів (за Сычева, 2004):

а – рельєфу, б – рослинності, в – води, г – архітектурних споруд

Ландшафтно-архітектурні рішення істотно залежать від складності, морфології та ступеня збереженості природної основи ландшафту. Ці риси визначають напрями ландшафтно-архітектурної організації території (рис. 63).

Рисунок 63. Напрями ландшафтно-архітектурної організації житлових території (за Сычева, 2004):

а – на збіднених територіях, б – в сприятливих ландшафтних умовах, в – озеленення житлових кварталів при реконструкції

Згідно з закономірностями естетичного сприйняття людиною ландшафту, надто прості й бідні на деталі ландшафтні конфігурації мають бути дещо ускладнені (див. рис. 63, а), надто складні – візуально спрощені (рис. 63, б), а ландшафти, в яких природна рослинність не збереглася, повинні бути штучно озеленені(див. рис. 63, в).