§ 8.3. Експертиза та аудит

Е

Географічна та екологічна експертиза

кспертиза і аудит знаходять дедалі ширше застосування в практиці природокористування. У цих сферах діяльності ефективно використовуються наукові положення ландшафтознавства. В загальному значенні, експертиза (від лат. expertus – досвідчений) – це дослідження фахівцем (експертом) певних питань, вирішення яких потребує спеціальних знань в сфері науки, техніки, мистецтва. Об’єкти експертизи дуже різноманітні. Ними можуть бути технічні споруди та їх проекти, художні твори, наукові розробки тощо. З другої половини ХХ ст. як такі об’єкти стали розглядати також території, внаслідок чого виникло поняття географічної експертизи (К. Космачов, В. Сочава та ін.). Поряд із ним, існує поняття екологічної експертизи. Під нею розуміють фаховий аналіз певного технічного об’єкту, виробництва, території з точки зору їх відповідності екологічним нормам, правилам, стандартам, а також науковим закономірностям, встановлених науками еколого-географічного циклу. Як в географічній, так і в екологічній експертизах роль і функції ландшафтознавства є дуже вагомими.

Експертизи, спрямовані на дослідження процесів взаємодії природи і суспільства, виникли в середині ХХ ст. у зв’язку з потребами практики та усвідомленням необхідності міждисциплінарного підходу до вирішення проблем довкілля. Складність цих проблем обумовила широке застосування експертних методів їх дослідження. Кваліфіковані експертизи дозволили в ряді країн докорінним чином поліпшити екологічну ситуацію. Оперативність і ефективність експертиз екологічного спрямування знайшла визнання й у багатьох державах експертиза як метод прогнозу та контролю навколишнього природного середовища була затверджена законодавчо й забезпечена відповідною нормативною базою.

В Україні екологічна експертиза як окремий вид діяльності почала формуватися з кінця 1970-их рр. Її безпосередніми попередниками були екологічно орієнтовані правила проектування, дослідження для обґрунтування територіальних комплекс­них схем охорони природи, дозволи на окремі види природокористування та екологічне ліцензування. Нагромадження досвіду експертних досліджень екологічного спрямування й визнання за ними державної ваги спричинили прийняття Закону України «Про екологічну експертизу» (1995 р.).

Наукові засади географічної та пекологічної експертизи були також сформульовані в кінці 1970-их рр. Зокрема, ландшафтознавець В. Сочава визначив проблематику географічної експертизи як виявлення з географічних позицій переваг і недоліків проектних та планових рішень. Ці ідеї далі розвинули сибірські географи й особливо К. Космачов. Московський географ Т. Звонкова у 1985 р. визначила науковий зміст екологічної експертизи як оцінку впливів господарських об’єктів, що проектуються, на біотичну складову довкілля. Згодом цей зміст екологічної експертизи був істотно розширений й під нею стали розуміти всебічний аналіз впливу господарства не тільки на біоту, а на ландшафтний комплекс і на людину.

За К. Космачовим (1981), географічна експертиза – це науковий напрям, що спеціалізується на перевірці об’єктивності відображення в тих чи інших рішеннях закономірностей розвитку інтегральних систем типу «населення-господарство» з метою визначення шляхів підвищення ефективності територіальної організації виробництва, включаючи питання раціонального використання просторових поєднань ресурсів та охорони довкілля. Поняття екологічної експертизи наголошує не стільки на територіальному, скільки на комплексному характері експертних досліджень і висновків. Екологічна експертиза – це науково-практичний вид експертної діяльності, спрямований на комплексну оцінку можливих наслідків для окремих компонентів навколишнього природного середовища, їх територіальних поєднань (зокрема для ландшафтних компресів), для здоров'я та самопочуття людини від впливів на довкілля різних об’єктів, видів і форм людської діяльності.

У своєму сучасному вигляді екологічна експертиза являє собою розгалужену сферу наукової, правової, практичної та інших форм діяльності, яка застосовується до різномантіних обєктів експертизи – окремих підприємств, територій, технологій виробництва тощо. Уявлення про форми та обєкти екологічної експертизи дає рис. 54.

Рисунок 54. Правові форми і види екологічної експертизи²⁰

Екологічна експертиза здійснюється на всіх просторово-часових рівнях аналізу ландшафтів – від локального до глобального. Глобальні екологічні експертизи мають на меті визначити наскільки екологічно безпечним є той чи інший сценарій розвитку людства. Саме завдяки таким експертизам, виконаних Дж. Форрестером, Д.Х. і Д.Л. Медуз та іншими видатними вченими у 1970-80-их рр., була доведена неминучість глобальної екологічної та гуманітарної кризи, якщо людство докорінно не змінить своїх відносин з природним середовищем. Результати цих експертиз були одним із чинників переходу людства на нову модель взаємодії у системі "природне середовище – господарство – людина", яка одержала назву сталого розвитку.

Використання ландшафтного підходу найбільш ефективне при проведенні екологічних експертиз локального та регіонального рівня. Здебільшого ландшафтознавчий зміст мають екологічні експертизи, об’єктами яких є діючі підприємства, які сильно впливають на прилеглу територію, проекти створення таких підприємств, а також території, які зазнали або можуть зазнати небажаних змін під впливом різних видів господарської діяльності людини. Науковим поняттям, на основі якої такі експертизи набувають комплексного ландшафтознавчого змісту, є поняття природно-господарської територіальної системи (див. § 3.4 посібника).

Мета ландшафтознавчого обґрунтування екологічної експертизи полягає в комплексній оцінці природно-господарської територіальної системи (ПГТС) з точки зору пристосування її господарської підсистеми до природної, а також всієї ПГТС до оточуючого її середовища. Основними завданнями експертизи, що ґрунтується на аналізі ПГТС й яку часто називають геоекологічною, є: максимально достовірна оцінка ступеня відповідності господарської підсистеми природній; оцінка пристосування ПГТС до її середовища; аналіз структурної організації ПГТС; прогноз можливих станів ПГТС в процесі її функціонування; визначення можливих заходів з оптимізації цих станів.

Комплексна екологічна експертиза, яка ґрунтується на понятті ПГТС, передбачає комплекс наукових ландшафтознавчих досліджень, загальна структура якого наведена на рис. 55.

Рисунок 55. Загальна схема комплексної екологічної експертизи (за Е.А. Позаченюк, 2003)

Комплексна екологічна експертиза складається з семи основних блоків – дослідження організації об’єкта екологічної експертизи і його середовища (зони впливу), вивчення середовищетвірних властивостей цього об’єкта, аналіз відповідності господарської і природної підсистем ПГТС, аналіз відповідності об’єкта екологічної експертизи його середовищу, вивчення екологічного стану об’єкта екологічної експертизи, прогнозування змін його станів, підготовка висновку експертизи.

Хоча кінцевим результатом екологічної, географічної та інших видів експертиз, до обґрунтування яких застосовується поняття ПГТС та інші наукові положення ландшафтознавства, є експертний висновок, експертиза ПГТС має фактично безперервний характер. Він полягає у тому, що експертиза ПГТС здійснюється на різних етапах її створення та функціонування. Цю стадійність експертизи ілюструє рис. 56.

Завданням передпроектної експертизи є визначення, чи потребує певна територія розміщення в її межах ПГТС певного типу, наприклад – рекреаційної, природоохоронної, промислової меліоративної тощо. У разі позитивного експертного висновку, тобто з'ясування того, що ландшафтні комплекси території не зазнають небажаних змін від створення ПГТС і сама вона буде ефективної й екологічно безпечно, приймається рішення щодо розробки відповідного проекту або декількох альтернативних проектів створення ПГТС. Цей проект вимагає екологічної експертизи, яка називається проектною. Її завдання – оцінити наскільки проектні рішення узгоджуються з природними, соціокультурними та іншими рисами ландшафтних комплексів та їх територіальних структур. Експертний висновок щодо проекту ПГТС містить вказівки на напрямки його вдосконалення й після їх внесення у проект, він реалізується, тобто – створюється ПГТС. Вона не лишається статичною, а змінюється з часом. При цьому можливі такі її зміни, що можуть мати небажані для природного середовища, людини чи господарства наслідки. Аби їх не допустити, виконується експертиза ПГТС на різних стадіях її функціонування.

Рисунок 56. Стадії екологічної експертизи (за Е.А. Позаченюк, 1999).

На даний час екологічна експертиза на основі наукових положень ландшафтознавства виконуються для обґрунтування розміщення крупних промислових комплексів чорної, кольорової металургії та теплоенергетики, містобудівних проектів, землекористування, діючих меліоративних систем і їх проектів, водогосподарських об’єктів, будівництва шляхів сполучень і трубопроводів тощо.