Е

Зміст естетики ландшафту

стетика ландшафту – напрямок ландшафтознавства, який вивчає ландшафт як об’єкт естетичного сприйняття людиною, а також людину як суб’єкта, наділеного здатністю сприймати ландшафт як естетичний феномен. Із цього визначення видно, що сучасна естетика ландшафту має два об’єкти свого вивчення – ландшафт, а також людину, яка ландшафт сприймає. Це пов'язано з тим, що естетичність ландшафту визначається складною взаємодією між самим ландшафтом та людиною. В кінцевому підсумку, саме на людину, на забезпечення її естетичних потреб і прагнень спрямовані дослідження та практичні застосування естетики ландшафту. Це спрямування вимагає глибоких досліджень того, як формуються ландшафтні смаки людини, яким чином організований процес сприйняття людиною ландшафту, які біологічні, соціальні, індивідуальні та інші чинники його визначають. Отже, щоб створити ландшафт, як був би естетично приємним людині, слід вивчити саму людину, а саме ті особливості її психіки, сенсорного апарату, устрою мозку та інші особливості, які визначають естетичне сприйняття людиною ландшафту. Без цих об’єктивних знань належне вирішення завдань естетики ландшафту неможливе. А це означає, що, поряд із ландшафтом, людина також є об’єктом естетики ландшафту.

Відповідно до двох об’єктів естетики ландшафту, вона має й два предмети. Предметною стороною ландшафту є ті його якості та особливості, які визначають його естетичне сприйняття людиною – естетичність, краса, мальовничість, природність, гармонійність, різноманіття та інші. Ці естетичні якості ландшафту та складні взаємодії між ними й складають предмет естетики ландшафту (рис. 41).

Рисунок 41. Головні та другорядні естетичні якості ландшафту, які визначають предмет естетики ландшафту.

Другий предмет естетики ландшафту пов'язаний з людиною, як суб’єкта естетичного сприйняття ландшафту. Предмет її вивчення складають біологічні, соціальні та індивідуальні виміри людини, які визначають її здатність до естетичних почуттів і суджень.

Головна прикладна мета естетико-ландшафтознавчих досліджень –обґрунтування проектів і планів просторово-об’ємної та часової організації ландшафту, за якої забезпечуються, виховуються та розвиваються естетичні смаки і запити людини. Таке обґрунтування повинно мати відповідну теоретичну та методичну основу, й естетика ландшафту саме її й покликана забезпечити. Естетичне впорядкування території визначається не тільки художніми правилами композиції простору, але вимагає врахування природних особливостей ландшафту, його соціальних функцій, історико-культурної цінності, уподобань людей, які цим ландшафтом користуються. Отже, завдання естетичної організації простору естетика ландшафту намагається вирішити, виходячи із комплексного ландшафтознавчого підходу до впорядкування території. Територія інтерпретується не як простір, заповнений фізичними тілами, композицію яких можна змінити у бажаному напрямі (таке бачення території властиве архітектурі), а як складна цілісність, яку формують природні і створені людиною компоненти, що мають свою історію і цінність для людини. У географії такі цілісності тлумачаться як ландшафт. Він і є об'єктом естетики ландшафту як наукового напряму ландшафтознавства.

В структурі наукового ландшафтознавства його естетичний напрям займає своєрідне місце. З одного боку, естетика ландшафту тісно пов’язана з такими розділами та напрямами ландшафтознавства, як морфологія, динаміка, екологія ландшафту, культурне, антропогенне, історичне ландшафтознавство та ін. (див. рис. 42), а з іншого боку вона тісно пов'язана з теорією естетики, архітектурою, дизайном, ландшафтним живописом та іншими мистецтвознавчими галузями знань. Таким чином, естетика ландшафту є своєрідним містком, який поєднує ландшафтознавство як природничо-географічну науку з мистецтвом. Графічно ці зв’язки ілюструє рис. 43.