Макроеволюція ландшафту

Макроеволюція являє собою послідовність заміни одного ландшафту іншим. Її початковим етапом є поява наземного абіотичного субстрату. Цим моментом може бути вихід території з-під рівня моря, її вивільнення з-під льодовика, перекриття поверхні вулканічною лавою тощо. Породи, що вийшли на денну поверхню, ґрунтові води та приземний шар атмосфери вступають у взаємодію між собою, яка знаходить вияв у вивітрюванні гірських порід. Фактично, цей процес є ландшафтним за своєю сутністю, отже території, де ще не сформувався грунтово-рослинний покрив, є ландшафтами. За термінологією М. Солнцева, вони називаються неповночленними.

До таких ландшафтів з атмосфери та з ґрунтовими водами потрапляють мікроорганізми, а на породах поселяються мохи та лишайники. Їх органічні рештки поступово накопичуються й врешті стає можливим формування ґрунтів і примітивних рослинних угруповань. Ландшафт вступає в біотичну стадію розвитку й вертикальна структура та функціонування ландшафту ускладнюються. У його вертикальній структурі разом із формуванням все більш зрілого профілю ґрунту і появою деревних видів рослин збільшується кількість геогоризонтів і геомас, зв’язки між якими стають все розвиненішими. З формуванням розвиненого генетичного профілю ґрунту та місцевих флор ландшафт набуває ознак сформованого природного ландшафту.

Істотні зміни у структурі ландшафту та в процесах його функціонування виникають при включенні в його життя людини. Її діяльність позначається на ландшафті настільки істотно, що це дало підстави багатьом дослідникам розглядати час, з якого людина почала активно впливати на ландшафт, окремим етапом його еволюції. Так, зокрема. вважає А. Басалікас, схема еволюції ландшафту якого наведена на рис. 28.

Рисунок 28. Стадії еволюції географічної оболонки (за А. Басалікас, 1976):

Стадії еволюції: І – добіосферна, ІІ – біосферна, ІІІ – ноосферна. Характер компонентів: А – абіотичні, Б – біотичні, В – соціогенні, Г – компоненти: 1 – літосфера, 2 – атмосфера, 3 – гідросфера, 4 – ґрунт, 5 – рослинність, 6 – тваринний світ, 7 – людство. Процеси трансформації компонентів: Д – гідрогенізація та атмогенізація літосфери, Е – біогенізація, Ж – антропогенізація. Зв’язки: З – між компонентами, І – із середовищем.

Схема еволюції ландшафту, наведена на рис. 28, дає лише загальне уявлення про його макроеволюцій ні зміни. Виділені в ній етапи слід розглядати як найбільш загальні. В межах кожного з них одні ландшафти неодноразово змінювалися іншими. З'ясувати ландшафти минулих епох, відновити послідовність і хронологію їх змін – складна наукова проблема, вирішенням якої займається палеоландшафтознавство. Його принципи та наукові підходи спеціально розглядатимуться у § 7.5.

Рекомендована література до глави 4

1. Беручашвили Н.Л. Геофизика ландшафта. – М.: Высшая школа, 1990. – 287 с. (§ 1.5, глава 3, § 6.3, 6.5)

2. Гродзинський М.Д. Ландшафтна екологія. – К.: Либідь, 2007. – 520 с. (гл. 4.1 – 4.3).

3. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. – М.: Высшая школа, 1991. – 366 с. (глава 4, глава 7: с. 334 – 349).

4. Крауклис А.А. Проблемы экспериментального ландшафтоведения. – Новосибирск: Наука, 1979. – 233 с. (c. 20 – 23, 99 – 131)

5. Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. – Новосибирск: Наука, 1978. – 319 с. (глава V)

Контрольні запитання

1. В чому полягає зміст функціональної динаміки ландшафтів?

2. Як впливає господарська діяльність людини на потоки та трансформацію енергії у ландшафті ?

3. За яких умов можлива акумуляція забруднюючих речовин у вертикальній структурі ландшафту ?

4. Що є головною рушійною силою добової та сезонної динаміки ландшафту ?

5. У чому відмінність між фазою річного циклу та стексом ?

Теми рефератів

1. Поняття динамічної системи у теорії систем і його застосування в ландшафтознавстві.

2. Енергетика біопродуційних процесів у ландшафті.

3. Вплив рослинного покриву ландшафту на його водний режим

4. Основні наукові поняття етології та їх застосування в ландшафтознавстві.

5. Еволюція та самоорганізація ландшафту