Н

Міжнародне законодавство

евід'ємною складовою правових засад охорони та використання ландшафтів України є міжнародно-правові акти та рекомендації міжнародних організацій. Відповідно до Ст. 9 Конституції України, міжнародні договори та конвенції, які ратифіковані Верховною радою, стають частиною національного законодавства.

Серед міжнародних конвенцій, до яких приєдналась Україна й загальне спрямування або окремі норми яких мають ландшафтознавчий зміст, слід назвати Конвенцію про охорону світової культурної та природної спадщини (Париж, 1972 р.), Конвенцію про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 р.), Конвенцію про водно-болотні угіддя (Рамсар, 1971 р., Париж, 1987 р.), Конвенцію про біологічне різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Софія, 1995 р.) та інші.

На сьогодні головним для Європи правовим документом, який визначає принципи та напрямки охорони, планування, раціонального використання ландшафтів, збагачення їх цінностей тощо, є Європейська ландшафтна конвенція (Флоренція, 20 жовтня 2000 року). Вона ратифікована Верховною Радою України 7 вересня 2005 року. В ній зазначається, що “...ландшафт відіграє важливу суспільну роль у культурній, екологічній, природоохоронній та соціальній сферах і є ресурсом, який сприяє економічній діяльності; що його охорона, регулювання та планування може сприяти створенню нових робочих місць; ...ландшафт сприяє формуванню місцевих культур і є основним компонентом європейської природної та культурної спадщини, який сприяє добробуту людей та консолідації європейської ідентичності".

Європейська ландшафтна конвенція затверджує перелік базових понять, як от: "ландшафт" означає територію, як її сприймають люди, характер якої є результатом дії та взаємодії природних та/або людських факторів; "ландшафтна політика" означає формування компетентними владними органами загальних принципів, стратегій та керівних положень, які дозволяють вживати конкретних заходів, спрямованих на охорону, регулювання та планування ландшафтів; "охорона ландшафту" означає діяльність щодо збереження та підтримання важливих або характерних рис ландшафту, яка виправдовується його спадковою цінністю, зумовленою його природною конфігурацією та/або діяльністю людей; "планування ландшафту" означає активну діяльність, спрямовану у майбутнє, щодо поліпшення, відновлення або створення ландшафтів.

Європейська ландшафтна конвенція визначає низку заходів, спрямованих на комплексне вирішення наукових і прикладних питань, що стосуються ландшафтів. Серед цих заходів важливе місце посідають й освітні. Зокрема визнається необхідною підготовка спеціалістів у галузі оцінки ландшафтів та їхнього використання, розробка навчальних програм у галузі ландшафтної політики, охорони, регулювання та планування ландшафтів, створення шкільних та університетських курсів, які висвітлюють цінності ландшафтів, і питання, які виникають у зв'язку з їх охороною, регулюванням і плануванням.

Кожна сторона, що підписала конвенцію (серед них й Україна), з метою поліпшення знань стосовно її ландшафтів зобов'язується ідентифікувати ландшафти на всій своїй території, здійснювати аналіз їх структури, стану та антропогенних навантажень на них, реєструвати зміни ландшафтів, виявляти та оцінювати цінності ландшафтів, зберігати та відновлювати їх тощо. Для здійснення ландшафтної політики сторони зобов'язуються впроваджувати правові, управлінські та інші інструменти, які спрямовані на охорону, регулювання та планування ландшафту.

Прийняття Європейської ландшафтної конвенції з одного боку є визнанням і констатацією важливості поняття ландшафту для життєдіяльності суспільства, а з другого боку воно надало потужного імпульсу для подальшого розвитку ландшафтознавства. Зараз воно набуває визнання як науки, яка має фундаментальне значення для забезпечення сталого розвитку людства.

Рекомендована література до глави 8

1. Александрова Т.Д. Геоэкологические принципы проектирования природно-технических геосистем. – М., 1987. – 267 с.

2. Гавриленко О.П. Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 332 с.

3. Дьяконов К.Н., Дончева А.В. Экологическое проектирование и экспертиза: Учебник. – М.: Аспект-Пресс, 2005. – 384 с.

4. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В.Ф.Семенова, О.Л. Михалюк. – К., 2004. – 206 с.

5. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. В 2-х кн. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 1. – 704 с. – Кн. 2 . – 576 с.

6. Ландшафтное планирование: принципы, методы, европейский и российский опыт. – Иркутск: Изд-во Института географии СО РАН, 2002. – 141 с.

7. Мельник А.В., Міллер Г.П. Ландшафтний моніторинг. – К, 1993. – 152 с.

8. Позаченюк Е.А. Экологическая экспертиза (природно-хозяйственные системы). – Симферополь, 2003. – 473 с.

9. Сычева А.В. Ландшафтная архитектура: Учеб.пособие для вузов. – М.: Оникс 21 век, 2004. – 87 с.

10. Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Навроцький В.М. Екологічний аудит. – К.: Вища школа, 2000. – 344 с.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте основні напрями ландшафтного планування.

2. Які є рівні територіального планування ?

3. В чому полягають екологічна експертиза та екологічний аудит і яка роль ландшафтного підходу в них ?

4. Які є види ландшафтно-планувальної діяльності ?

5. В чому полягає ландшафтний підхід в моніторингу довкілля?

Теми рефератів

1. Ландшафтне планування в країнах Європи.

2. Ландшафтні основи обґрунтування проектів природокористування.

3. Сутність і основні підходи ландшафтно-екологічного менеджменту.

4. Основні принципи ландшафтної архітектури.

5. Ландшафти та законодавство.

1 Мир географии: География и географы. Природная среда. – М.: Мысль, 1984. – 367 с.

2 Przewoźniak M. Podstawy geografii fizycznej kompleksowej. – Gdańsk: Uniwersytet Gdański, 1987. – 209 s.

3 Преображенский В.С., Александрова Т.Д., Куприянова Т.П. Основы ландшафтного анализа. – М.: Наука, 1988. – 192 с.

4 Forman R.T.T. Land Mosaics: The ecology of landscapes and regions. – Cambridge, UK: Cambridge Univ. Press, 1995. – 632 p.

5 Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. – Новосибирск: Наука, 1978. – 319 с.

6 М. Солнцев запропонував називати ландшафтні комплекси, які відповідають окремим мікроформам земної поверхні, географічними ланками.

7 Ландшафты пригородной зоны Киева и их рациональное использование / Галицкий В.И., Давыдчук В.С., Шевченко Л.Н. и др. – К.: Наукова думка, 1983. – 244 с.

8 Катена – сукупність елементарних ділянок ландшафту (геотопів), пов’язаних односпрямованим вздовж схилу потоком речовини.

9 Haase G. Medium scale landscape classification in the German Democratic Republic // Landscape Ecology – 1989, vol. 3 no. 1 pp 29-41.

1⁰ Ретеюм А.Ю. Земные миры. – М.: Мысль, 1988. – 268 с.

1⁰ Удосконалена схема фізико-географічного районування України / О.М. Маринич, Г.О. Пархоменко, О.М. Петренко, П.Г. Шищенко // Укр. геогр. журн. — 2003. — N 1. — С. 16-20.

1¹ Порівняно з сонячною, енергії від інших джерел до ландшафту надходить дуже мало (теплової енергії з надр Землі – 0,04% величини сумарної сонячної радіації, тектонічних рухів – 0,005%).

1² Walmsley D.J., Lewis G.J. People аnd Environment: Behavioural Approaches in Human Geography. – Harlow: Lоngman, 1993. – 290 p.

1³ Analyse und ökologische Bewertung der Landschaft / hrsg. Von O. Bastian und K.-F. Schreiber. – Heidelberg, Berlin: Spektrum Akademischer Verlag, 1999. – 564 s.

1⁴ Operational Guidelines for the Implementation of the World Heritage Convention. UNESCO, WHC-99/2, 1999 (February). – 38 p.

1⁵ Golledge R., Stimson R. J. Analytical Behaviour Geography. – London: Croom Helm, 1987. – 345 p.

1⁵ Jakle J. A. The Visual Elements of Landscape. – Amherst: The University of Massachusetts Press, 1987. – 200 р.

1⁶ Russell J.A. Affective appraisals of environments // Environmental Aesthetics: Theory, Research, and Applications / J.L.Nasar (ed.). – Cambridge, UK: Cambridge University Press, 1988. – Pp. 120-129.

1⁷ Wohlwill J.F. Human response to levels of environmental stimulation // Human Ecology. – 1974. – No 2. – P. 127-147.

1⁸ Антипов А.Н., Кравченко В.В., Семенов Ю.М. и др. Ландшафтное планирование: инструменты и опыт применения. – Иркутск: Изд-во Института географии СО РАН, 2005. – 175 с.

1⁹ Kenneweg H., Koeppel J., Scharpf H. Einführung in die Landschaftsplanung: Skript zu den Lehrveranstaltungen im Fach 1.1. Landschaftsplanung. – Berlin: TU, 1998. – 250 S.

2⁰ Лазор О.Я. Екологічна експертиза: теорія, методологія, практика: Монографія / За науковою редакцією проф.М.Д.Лесечка. – Львів: Ліга-Прес, 2002. – 287 c.

2¹ Гавриленко О.П. Геоекологічне обгрунтування проектів природокористування. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 332 с.

2² Преображенский В.С., Александрова Т.Д., Куприянова Т.П. Основы ландшафтного анализа. – М.: Наука, 1988. – 192 с.

2³ Геоекологические основы территориального проектирования и планирования. – М.: Наука,1989. – 287 с.

2⁴ Вергунов А.П. Архитектурно-ландшафтная организация крупного города. – Л.: Стройиздат, 1982. – 362 с.

2⁵ Саймондс Дж. Ландшафт и архитектура. – М.: Стройиздат, 1965. – 243 с.

2⁶ Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. – Симферополь: СОНАТ, 1998. – 216 с.

2⁷ Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 560 с.

2