§ 7.4. Естетика ландшафту

Естетика ландшафту вивчає ландшафт як естетичний феномен, як об’єкт естетичного сприйняття людиною. Її важливе завдання – з'ясувати які риси ландшафту визначають його естетичні якості – красу, мальовничість, величність та інші. На основі цих знань можливе обґрунтування практичних заходів із відновлення та покращення естетичних якостей ландшафту. Дбати за красу ландшафту – не тільки моральний обов’язок сучасної людини, але й суто прагматична діяльність. Численними дослідженнями доведено, що продуктивність праці, фізичне та психічне самопочуття людини, ймовірність стресів та перевтоми суттєво залежать від того, наскільки естетично впорядкованим є ландшафт. Тому у розвинених країнах будь-які проекти, пов'язані із територіальним плануванням, передбачають заходи з естетичного впорядкування ландшафту.

Формування естетичного напряму в ландшафтознавстві співпадає із виникненням самої цієї науки. Так, засновник наукового ландшафтознавства О. Гумбольдт декілька глав свого 6-ти томного “Космосу” присвятив зв’язкам ландшафту та мистецтва. Він вважав ландшафт категорією естетичною й вказував, що важливим напрямом ландшафтознавства має бути вивчення його суб’єктивних естетичних якостей. Однак, початок розробки цього напряму припадає на 20-30-ті роки 20 ст. У Німеччині А. Геттнер обґрунтовує доцільність розвитку “естетичної географії” – науки пограничної між естетикою та географією, в Росії В.П. Семенов-Тянь-Шанський подає ретельний опис “естетичної цінності пейзажів” різних регіонів північної Євразії, в Англії В. Корніш видає ґрунтовну працю “Красоти пейзажу: географічний огляд”, в якій аналізуються чинники краси ландшафтів й естетичні переживання від їх сприйняття.

Особливо бурхливого розвитку естетика ландшафту набула, починаючи з 1960-их рр. Центрами її розвитку були Великобританія, США та Німеччина. У Великобританії Д. Лінтон і Л. Леопольд запропонували перші методи естетичного оцінювання ландшафту, а Д. Епплтон розробив ґрунтовну теоретичну концепцію ландшафту як естетичного феномена та сутності естетичного сприйняття ландшафту. В США дослідження з естетики ландшафту надзвичайно широкого розмаху після проведення за ініціативи Президента США “Конференції при Білому домі з краси природи” (1965 р.). Американськими вченими Е. Зубе ,Р. і С. Каплан, Р.Ульріхом, Е. Герцогом та ін. були розроблені різноманітні методи оцінювання краси, естетичної привабливості, естетичної цінності ландшафтів, висунуто низку важливих гіпотез щодо природи естетичних почуттів людини до ландшафту. Ці методи та ідеї знайшли своє практичне втілення при реалізації численних програм з естетичного впорядкування міських ландшафтів США, територій національних парків та ін. У Німеччині теоретичні питання естетики ландшафту розвивали Й. Вензель, K. Краузе та інші географи. Їх розробки знайшли використання при обґрунтуванні ландшафтних планів, важливою складовою яких є створення естетично привабливих ландшафтів.

У Східній Європі найбільшого розвитку естетика ландшафту набула в Литві та Польщі. Зокрема, литовські ландшафтознавці К. Ерінгіс, П. Каваляускас, М. Пурвінас твидали другої карту “Естетичні ресурси ландшафтів Литва та їх оцінка.”. Із середини 1990-их рр. естетика ландшафту активно розвивається в Україні.