§ 7.2. Геохімія ландшафту

Геохімія ландшафту – науковий напрям ландшафтознавства, який вивчає ландшафт, його вертикальні та територіальні структури, з точки зору їх хімічного складу, процесів взаємодії хімічних елементів і сполук, їх переміщенні (міграції) у межах ландшафтного комплексу та між ландшафтними комплексами. Геохімія ландшафту зосереджується на тому, що ландшафтні комплекси різного рангу і типу являють собою складну композицію речовин, які відрізняються між собою за своїм хімічним складом і властивостями. У ландшафті ці речовини не існують ізольовано одна від одної, а взаємодіють складним чином, що, зокрема, призводить до перетворення одних сполук в інші, їх міграції та акумуляції в певних шарах ландшафту, розсіюванні по території ландшафту тощо.

У наш час, коли проблема забруднення навколишнього природного середовища техногенними елементами набула надзвичайної гостроти, ландшафтознавчо-геохімічні дослідження територій інтенсивного господарського використання має дуже велике значення.

Початок формування геохімії ландшафту простежуються на зламі ХІХ-ХХ століть. Він пов'язаний із низкою важливих відкриттів, зроблених різними вченими у різних галузях знань. Серед них особливе значення мало вчення В. Докучаєва про ґрунт і чинники його утворення (зокрема, його праця 1899 року "Про зональності у мінеральному царстві"), праці німецького мінералога І. Брейтгаупта про закономірності територіального розподілу хімічних елементів і мінералів, становлення кристалохімічного напряму в геологічних досліджен­нях, визначенням американським геохіміком Ф.Кларком (1909) кількості хімічних елементів у літосфері та ін.

Засновником геохімії як окремої науки вважають В.Вернадського (1863-1945), який обґрунтував необхідність виділення в самостій­ний науковий напрям біогеохімії. Її основні завдання він вбачав у вивченні хімічного складу живих організмів і визначенні участі живої речовини та продуктів розкладу в процесах міграції, розподілу, розсі­ювання та накопичування хімічних елементів. У вирішенні цих завдань особлива роль належить О. Ферсману, О. Виноградову, В Ковальському, В. Ковді та іншим вченим, дослідження яких сприяли формуванню окремого наукового напряму ландшафтознавства – геохімії ландшафту. Його засновником вважають Б.Полинова (1877-1952), який вперше застосував спряжений ландшафтно-геохімічний аналіз вмісту легкорозчинних солей у ґрунтах, пухких відкладах і ґрунтових водах і закономірнос­тей їх розподілу між компонентами ландшафту.

Теоретичні засади геохімії ландшафтів, окреслені Б. Полиновим, у 1950-1060-ті рр. розвинули О. Перельман, М. Глазовська, М. Єрмолаєв та ін. Були сформульовані основні поняття геохімії ландшафту (елементарного ландшафту, геохімічного ландшафту, ландшафтно-геохімічних бар’єрів та ін.), розроблені оригінальні методи досліджень, на основі яких сало можливим вирішувати складні наукові та прикладні завдання, пов'язані з вивченням шляхів міграції та акумуляції речовин у ландшафті, прогнозу його хімічного забруднення, розробки заходів з оптимізації ландшафтів тощо.

Сучасна геохімія ландшафтів набула значного розвитку в багатьох європейських країнах і Північній Америці. В Україні значний внесок в її розвиток зробили П. Погребняк, Л. Шевченко, Л. Малишева, В. Гуцуляк та інші дослідники.