7.6. Поняття стрєсу, його основні прпчпнп

У всі часи людина була невіддільною частиною процесу виробни­цтва. На ранніх етапах розвитку вона створювала все своїми руками. Пізніше вона винайшла різні засоби, щоб полегшити свою працю і які дозволяють робити раніше неможливі речі.

Спроби вчених механізувати не тільки фізичний, але і розумовий процес привели до появи найпростіших рахункових машин - це дозво­лило зняти з людини і частину розумової роботи. У XX ст. вчені роз­робили електронно-обчислювальну машину, що було точкою відліку для нового етапу розвитку науки. У цей час розвиток інформаційних технологій привів до того, що обчислювальна техніка може виконати практично будь-яке грамотно поставлене перед нею завдання. Людина тільки управляє нею. Технології розвиваються з величезною швид­кістю, і кожне нове покоління машин дозволяє виконувати все більш складні завдання, однак машина все одно не може функціонувати без людини. Управління сучасною технікою потребує від людини дій на грані можливостей його психіки. Ця грань між нормальним станом і станом психічної напруженості дуже розмита, і дуже часто людина не в змозі зрозуміти, де саме починається стан психічної напруженос­ті, і продовжує діяти, уже знаходячись у цьому стані. Звідси помилки, підвищена дратівливість і, як наслідок, погіршення здоров'я. Людина турбується (думає) про можливі результати тієї роботи, яку вона ви­конує. І передусім її непокоїть той тягар відповідальності, який ляже на неї внаслідок помилки. Під впливом цього людина дуже часто по­трапляє в ситуацію психічної напруженості і незважаючи на це продо­вжує виконувати свою роботу, здійснюючи помилки й упущення.

Розвиток технологій також може зумовлювати перша група чин­ників незалежно від рівня розвитку людини, її емоцій, переживаннь, страхів тощо.

Необхідно проаналізувати стан психічної напруженості з точки зору психології, зрозуміти особливості поведінки людей у такому ста­ні. Тільки тоді можна з впевненістю сказати, які управлінські рішення необхідно приймати для того, щоб не допускати стану психічної напру­женості, найбільш якісно управляти людьми, які знаходяться в цьому стані.

Стрес - це напружений стан організму людини, як фізичний, так і психічний. Стрес є в житті кожної людини, тому що наявність стре­сових імпульсів у всіх сферах людського життя та діяльності - це без­перечний факт. Стресові ситуації виникають як удома, так і на роботі. З точки зору управління найбільший інтерес представляють організа­ційні чинники, які викликають стрес на робочих місцях. Знання цих чинників і приділення їм особливої уваги допоможе запобігти багатьом стресовим ситуаціям і підвищити ефективність управлінської праці, а також досягти цілей організації з мінімальними психологічними та фізіологічними втратами персоналу. Адже саме стрес є причиною ба­гатьох захворювань, тобто завдає значної шкоди здоров'ю людини, тоді як здоров'я - одна з умов досягнення успіху в будь-якій діяльності.

Стрес - звичайне явище. Будь-хто часом відчуває його чи як від­чуття порожнечі в шлунку, коли представляється перед великою аудиторією, чи як підвищену дратівливість чи безсоння під час екза­менаційної сесії. Незначні стреси неминучі та нешкідливі. Саме над­мірний стрес створює проблеми для індивідів і організацій. Стрес є невід'ємною частиною людського існування, треба тільки навчитися розрізняти припустимий ступінь стресу і занадто великий. Нульовий стрес неможливий.

Розглядатимемо стрес як надмірну психологічну чи фізіологічну напруженість. Дослідження показують, що до фізіологічних ознак стресу належать виразки, мігрень, гіпертонія, біль у спині, артрит, астма і болі в серці. Психологічні прояви включають дратівливість, утрату апетиту, депресію і знижений інтерес до міжособистісних і сек­суальних стосунків та ін.

Знижуючи ефективність і благополуччя індивіда, надмірний стрес дорого обходиться організаціям. Багато проблем співробітників, що відбиваються як на їхньому заробітку і результатах роботи, так і на здоров'ї та благополуччі співробітників, кореняться в психологічному стресі. Стрес прямо і побічно збільшує витрати на досягнення цілей організацій і знижує якість життя багатьох робітників.

Стрес може бути зумовлений чинниками, пов'язаними з роботою та діяльністю організації чи подіями особистого життя людини. Залежно від цього виділяють організаційні та особистісні чинники.

Організаційні чинники. Розглянемо ті чинники, які, діючи все­редині організації, викликають стрес.

Перевантаження чи занадто мале робоче навантаження, тобто завдання, яке варто завершити за конкретний період часу. Працівнику просто доручили непомірну кількість завдань або необгрунтований рівень випуску продукції на конкретний період часу. У цьому випадку зазвичай виникає занепокоєння, фрустрація (почуття катастрофи), а також почуття безнадійності та матеріальних втрат. Однак недован­таження може викликати точно такі почуття. Працівник, що не одер­жує роботи, яка відповідає його можливостям, зазвичай знаходиться у стані фрустрації, занепокоєння щодо своєї цінності і положення в со­ціальній структурі організації і відчуває себе явно ненагородженим.

Конфлікт ролей. Наприклад, фахівця високої кваліфікації з конструкторського відділу переводять тимчасово на роботу в інший підрозділ, який розробляє нову модель продукції. Роботу треба вико­нати в дуже стислий термін. Керівник конструкторського підрозділу, де «наш» конструктор працював до цього часу майже кожного дня дає йому певні завдання, виправдовуючи це тим, що він (конструктор) все одно повернеться в свій підрозділ і тому повинен опікуватися про­блемами свого підрозділу. Конфлікт виникає в результаті порушення принципу єдиноначальності.

Конфлікт ролей може також виникнути в результаті розходжень між нормами неформальної групи і вимогами формальної організації. У цій ситуації людина може відчути напруженість і занепокоєння, тому що хоче бути прийнятою групою, з одного боку, і дотримуватися вимог керівництва - з іншого. ■

Невизначеність ролей. Невизначеність ролей виникає тоді, коли працівник не впевнений у тому, що від нього очікують. На відміну від конфлікту ролей, тут вимоги не будуть суперечливими, але будуть ухильними та невизначеними. Люди повинні мати правильне уявлен­ня про те, чого чекає керівництво від підлеглих, як вони повинні роби­ти і як їх після цього будуть оцінювати.

Нецікава робота. Деякі дослідження показують, що люди, які мають більш цікаву роботу, виявляють менше занепокоєння і менш піддані фізичним нездужанням, ніж ті, хто займається нецікавою роботою. Однак погляди на поняття «цікава» робота в людей розрізня­ються: те, що здається цікавим для одного, зовсім не обов'язково буде цікаво іншому.

Існують також і інші чинники. Стрес може виникнути в резуль­таті поганих фізичних умов, наприклад, відхилень у температурі при­міщення, поганого освітлення чи надмірного шуму. Неправильні спів­відношення між повноваженнями та відповідальністю, погані канали обміну інформацією в організації і необгрунтовані вимоги співробітни­ків один до одного теж можуть викликати стрес.

Ідеальним буде таке положення, коли продуктивність знаходить­ся на якнайвищому рівні, а стрес - на якнайменшому. Щоб досягти цього, керівники й інші співробітники організації повинні навчитися перемагати власний стрес.

Люди, які страждають від надмірного стресу на роботі, можуть спробувати застосувати такі методи:

Розробіть систему пріоритетів у своїй роботі. Оцініть свою ро­боту в такий спосіб: «повинен зробити сьогодні», «зробити пізніше на цьому тижні» і «зробити, коли буде час».

Навчіться говорити «ні», коли досягнете межі, після якої ви вже не можете взяти на себе більше роботи. Поясніть своєму начальнику, що розумієте важливість завдання. Потім опишіть конкретні пріори­тетні роботи, над якими ви працюєте. Якщо він наполягає на вико­нанні нового завдання, запитайте, яку роботу ви маєте відкласти до завершення нового завдання.

Налагодьте особливо ефективні та надійні стосунки з вашим начальником. Зрозумійте його проблеми і допоможіть йому зрозуміти ваші. Навчіть вашого начальника поважати ваші пріоритети, робоче навантаження і давати обґрунтовані доручення.

Не погоджуйтеся з вашим керівником чи ким-небудь, хто по­чинає висувати суперечливі вимоги (конфлікт ролей). Поясніть, що ці вимоги спрямовують вас у протилежних напрямах. Попросіть влашту­вати нараду з усіма зацікавленими сторонами, щоб з'ясувати питання. Не займайте обвинувачувальної агресивної позиції; просто поясніть, які конкретні проблеми створюють для вас суперечливі вимоги.

Повідомте своєму керівнику чи співробітникам, коли ви від­чуєте, що очікувані стандарти оцінки вашого завдання не зрозумілі (невизначеність ролей). Скажіть їм, що ви трохи невпевнені щодо ряду конкретних, пов'язаних із завданням питань і хотіли б мати можли­вість обговорити ці питання з ними.

Обговоріть почуття нудьги чи відсутності інтересу до роботи зі своїм керівником. Не слід займати позицію людини, яка скаржиться. Поясніть, що ви прихильник роботи, яка потребує віддачі сил і хотіли б мати можливість узяти участь в інших видах діяльності.

Знайдіть щодня час для відпочинку. Закрийте на п'ять хви­лин двері щоранку, цілком розслабтеся і викиньте роботу з голови. Зверніться до приємних думок чи образів, щоб освіжити мозок. Йдіть час від часу з контори, щоб перемінити обстановку або хід думок. Не обідайте там і не затримуйтеся подовгу після того, як вам варто було б вже йти додому чи зайнятися іншою роботою.

До інших чинників, пов'язаних зі зниженням імовірності стресу, від­носять дотримання належного харчування, підтримку себе у формі за допомогою фізичних вправ і досягнення загальної рівноваги в житті.

Щоб управляти іншими, досягаючи при цьому високої продук­тивності праці та низького рівня стресу, можна застосовувати такі методи:

Оцініть здібності, потреби та схильності ваших працівників і спробуйте вибрати для них обсяг і тип роботи, які відповідають цим чинникам. Як тільки вони продемонструють успішні результати, ви­конуючи ці завдання, підвищить їм робоче навантаження, якщо вони того бажають. У таких випадках делегуйте повноваження і відпові­дальність.

Дозволяйте вашим працівникам відмовлятися від виконання будь-якого завдання, якщо в них є для цього достатні підстави. Якщо необхідно, щоб вони виконали це завдання, поясніть, чому це потрібно, і встановіть пріоритети в їхній роботі, щоб дати необхідний час і ресур­си для виконання додаткового завдання.

Чітко опишіть конкретні сфери повноважень, відповідальності і виробничих очікувань. Використовуйте двосторонню комунікацію та інформацію своїх підлеглих (зворотний зв'язок).

Використовуйте стиль лідерства, що відповідає вимогам кон­кретної ситуації.

Забезпечте належну винагороду за ефективну роботу.