11.3.5. Впмогп по управлінських рішень

Вимогами до управлінських рішень є:

ефективність,

економічність,

своєчасність,

обґрунтованість,

реальність.

Ефективне рішення має якомога повніше забезпечувати досягнен­ня поставленої організацією мети.

Економічне рішення має забезпечувати досягнення поставленої мети з найменшими витратами.

Своєчасність рішення та досягнення цілей, тобто коли вирішують­ся проблеми, події розвиваються. Може статися так, що прекрасна ідея (альтернатива) старіє і втрачає сенс у майбутньому. Вона (ідея) була актуальна в минулому.

Обґрунтованість рішення. Виконавці повинні бути переконані, що рішення обґрунтоване, тому не можна плутати фактичну обґрунтова­ність та її сприйняття виконавцями.

Реальність виконання рішення має відповідати силам колективу та його ресурсам.

Рішення має бути таким, яке можна реально виконати, тобто не можна приймати рішення, які нереальні, абстрактні.

Прийняття рішення має бути ефективним і відповідати силам та можливостям колективу, який його виконує.

Для досягнення ефективності рішень особливого значення набу­вають методи доведення прийнятих рішень до виконавців. Доведення рішень до виконавців починається з поділу альтернатив на групові та індивідуальні завдання та підбору виконавців. Кожний співробітник одержує персональне конкретне завдання, яке відповідає його служ­бовим обов'язкам і залежить від об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Тому виділяють чотири основні причини невиконання рішень:

рішення недостатньо чітко сформульоване керівником;

рішення ясно та чітко сформульоване, але виконавець його недо­статньо усвідомив;

рішення чітко сформульоване, виконавець його добре усвідомив, але він не мав достатніх необхідних умов і можливостей для його виконання;

рішення грамотно сформульоване, виконавець його добре усвідо­мив, мав достатньо ресурсів для його виконання, але він сам не мав внутрішньої згоди з варіантом рішення, яке йому запропону­вав керівник. Виконавець у цьому випадку може мати свій більш ефективний, на його думку, варіант рішення цієї проблеми.

Таким чином, можна зробити висновок, що ефективність рішення залежить не тільки від його оптимальності, але і від того, як це рішення доведено до виконавців, та від особистих якостей керівників і виконавців.

Перші враження про роботу, яку потрібно виконати, формується у виконавця під час отримання та усвідомлення завдання. Після цього ідея (модель завдання) уточнюється, збагачується через адаптацію до реальних і об'єктивних умов внутрішнього та зовнішнього середови­ща. На цій основі розробляється технологія виконання рішення (іде­альна модель діяльності виконавця з виконання завдання керівника).

Для того щоб модель діяльності виконавця виконати точно згідно із завданням керівника, до неї (моделі) висовують ряд вимог:

Повнота моделі рішення описує її відповідність задуму ке­рівника, його рішенню та поставленим керівником завданням, а також — змісту, структурі та умовам виконавської діяльності. Добре було б, якби модель була такою, щоб виконавець міг уявити всі деталі майбутньої роботи.

Мотивація моделі рішення має спонукати активну діяльність виконавця, а також внутрішні потреби для виконання завдання.

Стійкість до стресу та витривалість моделі передбачає здатність виконавця чітко реалізувати план дій, який склався в його свідомості, за будь-яких складних обставин.

Глибина відображення первісної ідеї характеризує оперативну модель діяльності з огляду розвитку динаміки майбутньої діяльності.

Узгодженість моделі рішення потрібна тому, що часто виконавець діє один, тому його дії з питань часу, місця тощо мають бути узгоджені з діями інших виконавців, що вирішують інші завдання.

Точність моделі потрібна тому, що, якщо ідея абстрактна, то її може реалізувати або формально, або зовсім не реалізувати.

Гнучкість моделі - критерій, який ніби протистоїть попереднім чинникам. Але в природі не існує незмінних структур, які є абсолютно жорсткими. Тому проблема полягає в тому, щоб вибрати оптимальне співвідношення між стабільністю (нерухомістю) та гнучкістю моделі.