9.3. Стилі керівництва за р. Блейком та Дж. Моутон

Найкращого стилю керівництва не існує. У кожному конкретному випадку стиль керівництва визначають такі чинники:

здібності та особисті якості керівника;

здібності та особисті якості підлеглих;

виробничі умови (заводський цех, збутова організація і т. ін.);

стиль керівництва безпосереднього начальника (дуже часто менеджер управляє підлеглими так, як ним управляє його на­чальник);

традиції та принципи управління, які склалися в організації.

Крім названих, на стиль керівництва впливають ще чотири додаткові чинники. Перший з них полягає в тому, що успішність діяльності керівни­ка оцінюється за її результатами за досить великий проміжок часу, тобто діяльність керівника оцінюється не за результатами одного дня роботи його підлеглих, за досягненнями в повсякденній праці за рік і більше.

Другий чинник, на який має зважати керівник, формуючи свій стиль керівництва, - стабільність і гнучкість. Ніщо так не підриває моральний клімат у колективі, як нерозуміння підлеглими стилю керівництва свого

начальника: одного дня він веде себе як жорсткий автократ, наступного вимагає, щоб підлеглі брали участь у підготовці рішень. Кваліфікований менеджер використовує той стиль керівництва, який для нього є най­зручнішим, і лише інколи відходить від нього у разі гострої потреби. Такий керівник розуміє, що короткочасна зміна стилю керівництва з пе­реорієнтацією на інтереси працівників, як правило, сприймається ними, тоді як перехід до керівництва, орієнтованого винятково на виробничі проблеми організації, не викликає схвалення.

Третій чинник - усвідомлення того, що підлеглих цікавить не кіль­кість, а вплив рішень на їх інтереси. Працівника електростанції менше цікавить рішення про переведення електростанції з мазуту на газ, ніж питання про перенесення його робочих змін. Умілий керівник завжди намагається залучити працівників до підготовки рішень, які безпосе­редньо зачіпають їх інтереси.

Четвертий чинник - урахування під час вибору стилю керівництва його орієнтації. Критерії щодо того, на що слід орієнтуватися, прийма­ючи рішення, чи на виконання виробничих завдань, чи на інтереси підлеглих, використали Р. Блейк та Дж. Моутон для побудови схеми вибору стилю керівництва (рис. 9.2).

9 - -

А 9.9. «Команда»

0 1.9. «Будинок 1 відпочинку»

8.

|

к X X Л

а

X

сі &

6-- 5 -- 4 - - З - - 2 - - І --

І 5.5. «Організація»

-4-

1.1. «Убогість управління» 1 1 ( 9.1. «Жорстка автократія»

2 3 4 5 6 7 8 Ступінь урахування інтересів виробництва

Рис 9.2. Управлінська решітка (за Р. Блейком і Дж. Моутон)

Ця схема побудована на системі координат по вертикальній осі, за якою вимірюється міра орієнтації керівника на інтереси працівника (людини), а по горизонтальній - на інтереси виробництва. Кожну вісь

поділено на дев'ять відрізків. У такому силовому полі розглядаються

п'ять основних стилів керівництва.

цй Стиль 1.1. «Убогість управління». Керівник докладає стільки своїх

зусиль та уваги до підлеглих для досягнення цілей організації, щоб

г, його не звільнили з роботи. №

<|.' Стиль 1.9. «Будинок відпочинку». Керівник зосереджений на до­

брих, дружніх людських стосунках, але мало приділяє уваги ефектив­ності виконання виробничих завдань.

Стиль 9.1. «Жорстка автократія». Керівник приділяє максимум уваги ефективності виконання виробничих завдань, але мало звертає уваги на морально-психологічний клімат у середовищі підлеглих.

Стиль 5.5. «Організація». Керівник досягає допустимої якості ви­конання завдань, відшукуючи баланс ефективності та доброго мораль­ного настрою.

Стиль 9.9. «Команда». Завдяки посиленій увазі до підлеглих та до ефективності керівник досягає свідомого прагнення підлеглих до досягнення цілей організації, що забезпечує і високий моральний на­стрій, і високу ефективність. Цей стиль найкращий, але його викорис­тання потребує високої культури управління в організації.