- •1.2. Основні функції управління
- •1.3. Поняття організації. Формальні та неформальні організації
- •1.4. Ресурси організації. Зовнішнє сереаовпше організації, сереаовпша прямого та непрямого впливу
- •1.5. Горизонтальний поаіл праиі. Підрозділи
- •1.6. Вертикальний поділ праиі. Рівні керівнпитва
- •1.7. Менеджери та їх роль в організації. Десять ролей керівника за Мінибергом
- •1.9. Поняття «бізнесмен», «підприємець», «менеджер»
- •1.10. Історія розвитку ааміністратпвно-аержавногоуправління
- •1.11. Пр08лємп тєорії ааміністратпвно-аержавногоуправліиня
- •1.12. Дванадцять Функцій менеджменту місцевих урядових органів
- •2.2. Місія організації. Визначення иілеп організації
- •2.4. Стратегія Фірми
- •2.4.1. Типи стратегій бізнесу
- •2.4.2. Вироблення стратегії Фірми
- •2.4.3. Вибір стратегії
- •2Ла. Виконання стратегії
- •2.5. Чпннпкп стратегічного планування йжона Зіммермана
- •3.2. Лінійні та штабні повноваження
- •3.4. Прпминп небажання керівників делегувати свої повноваження та причини уникання додаткових повноважень підлеглими
- •6. Підлеглому за додаткову відповідальність не надають позитивних стимулів.
- •3.5. Функиії адміністративних органів держави
- •1) Оптимальність - мінімальна необхідна кількість зв'язків між органами управління;
- •4.3. Схеми побудови організаційних структур управління
- •4.4. Чинники, які впливають на проектування організаиії
- •4.4.1. Тппп організаційної культури
- •4.4.2. Сучасні погляап на моаелі організації
- •4.5. Елементи проектування організації
- •4.6. Сучасна система ааміністратпвно- аержавного управління, її структурні моделі
- •4.7. Характеристики адміністративно-державного управління та сучасні тенденції його функціонування
- •1) Успішна компенсація почуття неповноцінності в результаті збігу бажання до перевершення із соціальним інтересом;
- •5.2. Основні поняття мотпваиії
- •5.3. Сучасні теорії мотивації 5.3.1. Змістовні теорії мотпваиії
- •5.3.2. Процесуальні теорії мотпваиії
- •5.4. Кониегшія партпсппатпвного управління
- •5.5. Иапвпзиачніиіпп у світі прпншіп менеджменту
- •6.2. Вгшп контролю
- •6.3. Психологічні аспекти контролю
- •6.4. Характеристики ефективного контролю
- •6.5. В пап організаційних систем контролю
- •6.6. Характеристики процесу контролю
- •7.2. Прпчіінп виникнення конфліктів
- •7.3. Модель проіієсу конфлікту
- •7.4. Управління конфліктною сптуаиією
- •7.5. Стратегія поведінки в конфліктній ситуації
- •7.6. Поняття стрєсу, його основні прпчпнп
- •6. Виступайте в ролі наставника щодо ваших підлеглих, розвиваючи їхні здібності та обговорюючи з ними складні питання.
- •7.7. СпешіФіка управлінських рішень в умовах стрєсовості
- •7.8. Способи боротьби зі стресом
- •7.9. Метопи профілактики стресу
- •7.10. Нові погляди на проблему управління стресами в державних організаціях
- •8.2. Формп влаап та вплпву
- •8.3. Модель джерел влади к. Хеилса
- •8.4. Делегування повноважень як спосіб зміцнення влаші
- •9.2. Систем» лідерства за р. Лайкертом
- •9.3. Стилі керівництва за р. Блейком та Дж. Моутон
- •9.4. Ситуаційна модель управління ф. Фіалера
- •9.5. Піахіа «шлях - аіль» Мітчелла - Хауса
- •9.6. Моаель керівництва за Реааіном
- •9.7 Ситуативна теорія управління «життєвого апклу» п. Херсі та к. Бленчараа
- •9.8. Порівняльний аналіз ситуаційних моделей лідерства
- •9.9. Сучасні моделі лідерства
- •9.10. Інші погляди на класифікацію стилів керівництва
- •9.11. Комунікації в керівництві
- •10.2.2. Розвиток неформальних організацій
- •10.2.3. Управління неформальною організацією
- •10.2.5. Управління за допомогою комітетів
- •4. Яку стратегію і тактику слід обирати, щоб досягти поставлених цілей?
- •11.2. Проиес прийняття рішень
- •4. Психологічні обмеження. Учені дійшли висновку, що багато- чисельні психологічні чинники та особливості особистості кожного керівника мають певний вплив на процес прийняття рішень.
- •11.3. Моделі та методи прийняття рішень 11.3.1. Метоп наукових досліджень
- •11.3.3. Метоап прийняття рішень
- •11.3.4. Метопи прогнозування
- •11.3.5. Впмогп по управлінських рішень
- •11.3.6. Організація та контроль виконання рішень
- •11.4. Прийняття рішень в ааміністратпвно-пержавному управлінні
- •11.5. Переговорний процес
- •12.2. «Хвороби» державної адміністрації
- •12.3. Програма у. Оеміига, її застосування в сФєрі державного адміністрування
- •12.4. Причини повільного підвищення якості послуг у державному секторі
- •12.5. Наслілкп нездатності організації по змін
- •12.6. Запровадження загального управління якістю
- •12.7. Сучасний досвід адміністратпвно- державного управління в країнах Заходу
- •13.2. Теорія ааміністратпвно-аержавного управління у Великобританії
- •13.3. Французька школа ааміністратпвно-пержавного управління
- •13.4. Теорія ааміністратпвно-аержавного управління в Німеччині
- •13.5. Система державної служби в країнах з Федеральним типом адміністративно- державного управління (Німеччина, сша)
- •13.6. Державна служба в країнах з унітарним типом ааміністративно- аержавного управління (Франція. Великобританія)
12.2. «Хвороби» державної адміністрації
Майже два десятиліття тому П. Друкер ідентифікував шість основних перешкод на шляху удосконалення діяльності в державному секторі, «смертельні гріхи», які чинять регулярно і через боягузтво державні адміністратори:
не вироблено чіткі цілі діяльності;
прагнення переробити занадто багато справ одразу;
вирішення проблем шляхом «кидання» на них людей;
відсутність експериментаторського підходу;
немає здатності оцінювати, в результаті чого досвід не навчає;
небажання вчасно відмовитися від початих програм, коли стає ясно, що вони провалилися.
Ці «гріхи» ведуть до провалу програми, якщо дві чи більше з них відбуваються одночасно.
Навчання американських «гуру» в сфері якості (таких як Демінг і Джуран) прямо привело до підйому і подальшого так званого економічного дива, що вивело Японію з повної розрухи після воєнного періоду до стану провідної світової економічної держави, причому за період, що менше, ніж життя одного покоління. Коли ті самі уроки застосовують до державного сектора, вони можуть набути глибоко позитивниго впливу, оскільки адміністрації всіх рівнів страждають від «хвороб», що знижують якість послуг і продуктивність співробітників. У своїй книзі «Оиі оЕ іНе сгізіз» (1986) [22] Демінг як рецепт для «лікування» ідентифікованих ним найважливіших «хвороб» пропонував програму з 14 пунктів. До них він відносив такі.
Мінливість завдань. Виникає через невміння передбачати розвиток сфер діяльності, попит на які з'явиться в майбутньому, а отже, забезпечити керівництво, здатне здійснювати зміни, а також добре оплачувані престижні місця випускникам програм підготовки адміністраторів для приватного і державного секторів. Це вносить свій негативний внесок у провал спроб будь-яких довгострокових рішень найбільш гострих соціальних проблем Америки: злочинності, наркоманії, забруднення навколишнього середовища і недостачі житла.
Звичка мислити короткостроковими категоріями. Головним чином через періодичність виборів, яка дорівнює два та чотири роки, більшість державних установ працює на короткостроковій основі. Більше того, річні бюджетні цикли багатьох адміністрацій всіх рівнів ще більше штовхають їх на короткостроковий підхід навіть до довгострокових проблем і на пошук дешевих рішень, що заважає підвищенню якості. У результаті безперервний процес удосконалення, навчання співробітників і підвищення якості послуг, тобто те. що могло б задовольнити споживача (платника податків) часто ігнорується. Але якраз той факт, що політичні рішення приймаються на короткостроковій основі, дає кадровим державним адміністраторам можливість - і в цьому є деяка іронія - перейти До такого типу державних послуг, які були б орієнтовані на якість. Оскільки більшості з них забезпечена зайнятість, вїх інтересах підтримувати ТОМ як спосіб удосконалювання виробничого середовища і підвищення рівня задоволеності роботою.
Руйнівний вплив щорічних оглядів «досягнень». Сьогоденна практика управління (оцінка виробничих результатів, щорічні огляди та інші системи винагороди-покарання, що не супроводжуються поясненням методу досягнення мети) позбавляє менеджерів і співробітників мотивації, заохочує посередність, вселяє страх, заважає колективній роботі, позбавляє внутрішньої радості праці і відволікає усіх і кожного від їх головного завдання - обслуговування споживача. На думку Демінга, індивідуальні завдання потрібні, однак кількісні завдання, поставлені для інших людей, причому без рекомендації щодо їх виконання, справляють негативний вплив, зворотний передбачуваному. Великі емпіричні дослідження підтверджують цю тезу.
Плинність кадрів серед вищого керівництва. Середній термін перебування на посаді заступника керівника федерального виконавчого департаменту (міністерства) - близько 18 місяців, причому на рівні штату і на місцевому рівні плинність ще вища. Невдала спроба «взяти планку» на щорічних короткострокових виробничих атестаціях змушує деяких високопоставлених менеджерів змінювати роботу, причому часом іти в ті самі приватні корпорації, для взаємодії з якими їх найняли на колишню роботу. Намагаючись вирішити деякі проблеми, федеральний уряд створив Вищу виконавчу службу, що надавала деякі пільги, а також дозволяла вимушено змінювати роботу вищим керівникам. Однак ніяких помітних поліпшень у державних службах не сталося, не кажучи вже про те, що проблема «обертових дверей» так і не була вирішена.
Управління на основі поверхневої статистики. Відома під назвою «управління за допомогою цифр» ця практика вразила організації сфери послуг і великі організації (особливо урядові заклади) як епідемія. Замість того, щоб покладатися на сьогочасні показники (щотижневі робочі графіки, банківські зведення, аудиторські перевірки, переписи пацієнтів у лікарнях і т. ін.), що подібно верхівці айсберга дають лише приблизну картину роботи організації, менеджери повинні ретельно вивчати процеси діяльності, щоб знайти системні причини втрат у результаті використання низькоякісних дорогих методів. Наприклад, втрати від непотрібних процедур, зайвих витрат і неефективності в одній лише сфері охорони здоров'я оцінюються в 25 % (один долар з кожних чотирьох) від 660 млрд дол. (11 % від ВНП) вкладів в охорону здоров'я.
Надмірні витрати на медичне обслуговування співробітників і професійні компенсації, які «роздуваються» юристами, що працюють за відрядний гонорар. Оплата медичної страховки співробітників обходиться роботодавцям в астрономічну суму - 25-30 % щорічно, тобто подвоюється кожні 30 місяців. У деяких галузях сфери послуг доплати співробітникам перевищують 45 % від усієї суми грошових компенсацій. Складовою частиною цієї проблеми є ігнорування методів загального управління якістю представниками медичної і юридичної професій, а також настрою, який переважає серед лікарів, упевнених у тому, що тільки вони можуть визначати якість своєї діяльності. Уряд має великі можливості щодо змінення цих розцінок і підходів, оскільки саме він надає субсидії на половину всіх витрат з медичних програм Месіісаге, Мейісаій, Уеіегапз Нозріїаіз, а також іншим, частково профінансованим за рахунок податків програмам у сфері охорони здоров'я.
