2. Багатозначність терміну «буття».

Оскільки буття є метафізичною абстракцією, то воно може бути визначеним тільки за рахунок співставлення з подібними до себе абстракціями, себто через контекст. Буття є терміном, необхідним для розуміння логічної єдності всього сутнього. Але цей термін неможливо визначити «із споду», починаючи з речей світу, бо він не має наукового смислу. «Буття» не має фізичних відповідників так само, як їх немає логіка нашого мислення. Отже, розуміння буття завжди є різним в залежності від контексту вживання цього терміну в мові. Цей контекст утворюють інші метафізичні абстракції, якім так само нічого не відповідає у фізичному світі. Згідно з цим виокремлюють принаймні сім поняттєвих контекстів, що орієнтують визначення «буття» у відповідності з послідовністю класичних визначень, поданих вище у п. 1:

1) Буття – Ніщо - Становлення

тут буття визначається логічно через те, чим воно за своїм поняттям не є (ніщо) і чим воно є частково, себто разом із ніщо (становлення).

2) Буття - Присутність існування - Реальність

тут буття визначається через його зв`язок не з мисленням, а з реальним світом наявних речей, і щоб буття було реальним (реалізованим), воно повинно існувати, без чого воно не матиме ніякого значення; буття тут - чиста сутність, а присутність - спосіб буття чистої сутності в і через реальність.

3) Присутність - Можливість - Необхідність

тут буття виявляє себе як можливість бути присутнім наочно, яке може бути реалізованою виходячи із внутрішніх закономірностей, а може і не реалізуватись, себто буття тут має широке коло можливостей відбутись будь-чому і стати чимось певним із самого себе і для себе.

4) Можливість - Реальність - Ідеальність

тут буття є ідеальною можливістю для реалізації чогось або для того, щоб щось залишилось ідеальним, себто буття тут подвоюється на реальне та ідеальне буття тут є широким колом можливостей відбутись будь-чому і стати чимось

5) Реальність - Матеріальність - Ідеальність

тут буття називається зовнішній світ речей, якому протистоять ідеальні думки - сутності

6) Буття - Сутність - Явище - Видимість

тут передбачається що буття укорінено у сутності (буття = сутність) і виражається через явище, але без знання сутності її явища дубе не буттям, а тільки видимістю буття, оманою.

7) Буття - Смисл - Належне - Значення

тут буття як сутнє протиставляється тому, що не єсть, але що повинно бути (= належне): те, чому належить відбутись, є буттям, оскільки воно має значення; але поки це належне буття ще не єсть, воно свідчить про себе тим, що тільки значить щось; сутнє має смисл, а належне не єсть і тому належне означає собою те, що повинно стати.

3. Проблема підгрунття світу.

Вже на початку розвитку філософії одночасно виокремились три шляхи обґрунтування існування світу:

1) Якщо основу світу помістити у самий світ, то ця основа повинна співпадати із самим світом, та як і світ така основа буде непостійною і змінною (вогонь, вода).

2) Основа світу розуміється так само, як складова частина світу, але відмінна від усіх інших частин. Така основа стає найпростішим елементом світу (= матеріальним принципом).

3) Основа світу принципово відрізняється від самого світу і знаходиться поза його межами. Тут основа може бути лишень ідеальною (буття), вона має розумітись постійною та незмінною.