4. Визначаючі риси, структура та функції свідомості

а) риси свідомості:

1. інтенціональність

2. ідеаторність

3. предметність

4. ідеальність

5. мовність.

Інтенціональність - це спрямованість свідомості на щось відмінне від неї, на той чи інший предмет; ця спрямованість визначається усім значущим: мовою, чуттєвим переживанням тощо.

Ідеаторність - це здатність свідомості утворювати ідеальні образи з інших ідеальних образів (одне знання з іншого знання).

Предметність - це здатність свідомості виражати зміст світу у вигляді завершених предметів, які припускаються як такі, що протиставлені свідомості. Свідомість не лише упредметнює зовнішню реальність у вигляді ідеальних утворень, а і розпредметнює ці ідеальні утворення тому назад у зовнішній світ, у речі. Розпредметнення - це процес перетворення знання на речі.

Ідеальність - це узагальнююча характеристика множини подібних між собою речей (або їх властивостей) і способів діяльності щодо них. Інакше кажучи, за слушним визначенням совєтського філософа Е. Ілл’єнкова, ідеальне – це процес перетворення форми діяльності у форму речі, й навпаки. Свідомість завжди ідеальна, а не реальна. Але це не означає, що ідеальне треба уявляти як щось примарне та недосяжне. Ідеалне є характеристикою не думок, і не свідомості, а матеріальних речей, взаємини між якими тільки опосередковується свідомістю, діяльністю. Свідомість здатна ідеалізувати не лише зміст зовнішнього світу, а й власні переживання людини, які є реальними. Результатом такої ідеалізації переживань будуть цінності.

Мовність - це спосіб і середовище існування свідомості. Поза мовою свідомість неможлива, через те що:

 структура мови однозначно відбиває структуру свідомості і визначається останньою.

 Мова (значення слів та речень) є причиною спрямованості свідомості на зовнішній світ, з якого свідомість і почерповує всі свої змісти, які потім стають внутрішніми змістами свідомості.

Таким чином мова є єдиним засобом предметного почленування світу.

б) функції свідомості:

1. вірне відбиття (або вираження, або конструювання) світу у знанні або у почуттях.

2. встановлення взаємовідповідності між людиною та світом

3. формування умов для цілеспрямованої діяльності.

в) структура свідомості

Свідомість складається з наступних елементів (рівнів): відчуття, сприйняття, подання в уяві, наочний образ, поняття, судження.

Відчуття - психічне відбиття властивостей і якостей світу, що виникають у результаті його подразнюючого впливу на органи відчуття; при цьому виникає скупчення даних про середовище життя.

Сприйняття – організація отриманих даних відчуття у цілісну завершену картину (= “ґештальт”, звідки пішла назва “гештальтпсихології” як психологічної теорії кшталту, образного сприйняття) шляхом додавання до них фрагментів раніше вже утворених знань, забобонів, схем дії тощо та відсічі усього зайвого для життя організму.

Подання в уяві - це цілісне, наочне, себто причеплене до предмету сприйняття знання .

Наочний образ - це цілісне знання, в якому міститься суб’єктивне відношення людини до предмету сприйняття, поданому в уяві.

Поняття - це абстрактне знання про суттєві (або іноді про просто узагальненні) характеристики предмету, себто це формула сутності предмету.

Судження - це спосіб формування знання про предмет, та спосіб співставлення знання з предметом. Оскільки не поняття це є знанням, а зв’язок між поняттями.