Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Filosofija_Tatariv_2012.rtf
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆

4. Способи взаємин між мисленням і буттям в історії філософії:

1) Тотожність між мисленням і буттям: це припущення згоди між розумом та реальним світом, при якому зміст наших думок однозначно є змістом реального світу.

2) Нетотожність між мисленням і буттям: припускається, що реальний світ і міркування про світ лише перетинаються, але не співпадають. Це виявляється у не співпадінні між нашими задумами та результатами наших дій.

3) Мислення і буття цілковито розрізнені: припускається, що наші думки розуміють лише самі себе і ніякого відношення до реального світу не мають, себто світ є непізнаваним.

4) Тотожність між мовою і світом: мова опосередковує наше ставлення до світу, а світ дається нам лише у мові, тому припускається співпадіння структури світу і структури мови.

Таким чином, філософський принцип постає як таке загальне основоположення, із якого висновуються будь-які окремі положення думок та речей.

Тема 4: Особливості логіки як засадничого розділу філософії (2 години).

  1. Підмурки логіки теоретичного розмислу.

2. Логіка і металогіка.

3. Чому логіка є “формальною”?

4. Логічні суб’єкт, предикат і дієслово-зв’язка.

5. Мова як знакова система.

1. Підмурки логіки теоретичного розмислу.

Логіка (від д.гр. logos – слово, закон) вважається розділом філософії, який переймається питаннями правильного або істиного міркування.

При визначенні предмета логіки у логіко-філософській літературі беруть до уваги три аспекти: онтологічний (філософське вчення про дійсність), гносеологічний (посвідовчий) та формально-логічний (вчення про умови зв'язування думок у мисленні незалежно від змісту об'єктної дійсності).

А) В онтологічному аспекті визначається об'єктивна основа науки логіки — дійсне існування предметів, явищ, процесів, між якими існують різноманітні взаємозв'язки (причинно-наслідкові, просторові, часові, генетичні та ін.), себто те, що називають "логікою речей" або “об'єктивна логіка” (за Г. Гегелем).

Б) У гносеологічному (посвідовчому) аспекті визначається процес віддзеркалення "логіки речей" у "логіці понять" і встановлюється система поняттів (категорій), які виражають сутність існуючих речей.

В) У формально-логічному аспекті визначаються необхідні взаємозв'язки між формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами), які зумовлені не змістом мислення, який завжди є зовнішнім, позиченим з об'єктного світу, а лише власною внутрішньою структурою мислення.

Узагальнюючи усі три аспекти логіки доцільно надати таке її визначення: логіка є цілєспрямованою наукою, яка вивчає закони і форми розумової діяльності людей, принципи побудови правильних висловлювань, суджень і міркувань про об'єктивний світ, методи формалізації зналості та методології її отримання.

Таке розуміння логіки треба визнати похідним від того типу мислення, про яке згодом вчить логіка як наука і над яким вона вже як наука буде намагатись панувати. Адже логіка чк наука виокремилась близко 2,5 тис. років тому, тоді як людство існує 100 тис. Років. Щоб виникла штучна потреба у логіці як цілєспрямованому вченні про безпомилкове умовисновування, внурішня і невід’ємна логіка мислення, яка завжди притаманна останньому, під тиском позалогічних і позамисленнєвих чинників мусила би бути схильно розташована задля самої себе. Людина мислила якщо не завжди, то принамні задовго до появи навмисної дисципліни логічного мислення. Проведені дослідження доводять, що цьому спонукало ускладнення способів господарювання і як наслідок ускладнення суспільства.

Інтенсифікація виробництва, нехай ще примітивного у порівнянні з сьогоденням, залучення нових технічних засобів і необхідність правничого обслуговування нових суспільних відносин десь у 6 -5 ст. до н. е., себто із завершенням доби “залізного віку” призвели до ситуації, у якій хибне або непослідовне стихійне мислення не лише ставало економічно витратним, а й навіть життєво небезпечним. На відміну від первісних громад требу було вже підкоряти великі спільноти людей та керувати ними. А для цього потрібними є не тільки взаємопорозуміння, яке є похідним, а, головно, вироблення єдиного стандарту мислення.

Саме такий єдиний спільний стандарт може бути запорукою переконання одними інших, спростування чиїхось думок, отже, того чи іншого порозуміння між людьми. Суспільний запит на логічну науку виник задовго до відчуття потреби в інших науках. Але цей запит виник не на порожньому місці й застосована була логіка не до порожньої голови чи то не до не-логічного розуму. Адже логіка як наука є продуктом самогож розуму, себто вона постала із надр тієї логіки, точніше, того улаштування мислення, яке є невід’ємною властивістю мислення. Іншим словом, логічна наука своїм виникненням тільки застерігла та зафіксувала такі внутрішні ознаки мислення, які у разі застосування з необхідністю призводять до корисних або принаймні до безпечних результатів спільної людської діяльності. Ці ознаки мислення були сформульовані як його принципи, або закони.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]