- •Пояснювальна записка
- •Переднє слово
- •Тема 1: Визначення філософії та її словник (2 години).
- •1. Проблема визначення філософії.
- •2. Головні поняття (категорії) філософії
- •Тема 2: Світогляд (2 години).
- •1. Визначення поняття світогляду
- •2. Міфологічний світогляд
- •Тема 3: Принципи філософії (2 години).
- •2. Специфіка дії філософських принципів.
- •3. Формальні та матеріальні принципи
- •Формальні (перші) принципи:
- •4. Способи взаємин між мисленням і буттям в історії філософії:
- •Тема 4: Особливості логіки як засадничого розділу філософії (2 години).
- •1. Підмурки логіки теоретичного розмислу.
- •2. Логіка і металогіка.
- •5. Мова як знакова система.
- •Тема 5: Головніи форми логічного мислення: поняття і висловлювання (2 години).
- •1. Загальна характеристика ім’я як знаку і як форми мислення. Структура поняття
- •1.1. Головні трипи оперування з поняттями.
- •1.2. Правила визначення понять та її значення.
- •2. Загальна характеристика висловлювання.
- •3. Прості висловлювання, їх структура і види
- •4. Квантифікація висловлювань.
- •5. Аналіз підвалин для поєднання термів судження у класичній логіці.
- •6. Види простих висловлювань.
- •7. Відношення між простими висловлюваннями.
- •8. Особливості різновидів логік у європейській мисленневій традиції.
- •9. Практична логіка.
- •Тема 6: Загальна онтологія (2 години).
- •1. Поняття буття в класичній філософії
- •2. Багатозначність терміну «буття».
- •3. Проблема підгрунття світу.
- •4. Розділи буття.
- •Реальне
- •Ідеальне
- •Тема 7: Формальна онтологія
- •1. Історично-філософський екскурс до теми буття
- •2. Коло питань формальної онтології
- •3. Вчення про модальності буття
- •4. Вчення про види утворень реальності
- •5. Вчення про структури буття
- •Тема 8: Семіотика
- •1. Знак і значення
- •2. Семіотичні моделі світу
- •3. Мова й реальність
- •Тема 9: Філософія людини й цінностей (2 години).
- •1. Проблема філософського визначення людини
- •2. Аксіологія - філософська теорія цінностей
- •3. Філософське визначення свідомості
- •4. Визначаючі риси, структура та функції свідомості
- •5. Свідомість і діяльність
- •Тема 10: Гносеологія та епістемологія.
- •1. Відмінність між гносеологією та епістемологією.
- •2. Природа посвіди, її умови та межи
- •3. Аналіз знання.
- •4. Трипи обгрунтування знання.
- •4.1. Загальні зауваження щодо проблеми знаття.
- •4.2. Аналіз визначення знаття.
- •S свідує, що р якщо і тільки якщо х,
- •4.3. “Проблема Гетьє”
- •4.4. Внутрішнє і зовнішнє обгрунтування знаття.
- •4.5. Деонтологічне обгрунтування.
- •4.6. Способи існування знаття.
- •5. Пізнання й свідомість
- •Тема 11: Теорія посвіди та істина
- •1. Структура пізнавального процесу
- •Суб'єкт ---- знання ---- (( Предмет) об'єкт)
- •2. Способи обґрунтування знання
- •3. Теорії істини
- •Тема 12: Методологія пізнання (2 години).
- •1. Визначення методу пізнання
- •2. Метод і методологія. Метод і предмет
- •3. Методологія організації наукового дослідження.
- •3. Основні категорії поняття «наукове дослідження».
- •3. Методи й засоби пізнання
- •4. Властивості методів пізнання
- •Тема 13: Філософія науки (2 години).
- •1. Визначення науки
- •2. Основні питання та ідеї філософії науки
- •3. Принципи наукового пізнання
- •4. Зміст наукового пізнання
- •2. Загальнонаукові методи теоретичної посвіди.
- •4. Форми наукового пізнання
- •Тема 14: Техніка й суспільство (2 години).
- •1. Філософія техніки
- •2. Елементи філософії суспільства
- •Тема 15. Соціяльне як сутність суспільсва (2 години).
- •1. Соціяльне як предметна сутність соціологічної науки.
- •2. Соціяльна структура і відносини.
- •2.1. Соціяльні спільності
- •2.2. Соціяльно-економічний поділ праці
- •3. Соціяльна мобільність.
- •Тема 16: Практична філософія (2 години).
- •1. Сутнє й належне
- •2. Етика як знання про самовдосконалення людини
- •3. Мораль як спосіб визначення людських взаємин
- •4. Свобода й діяльність.
- •Тема 17: Філософія діяльності (2 години).
- •1. Воля й діяльність
- •5. Свобода і робота.
- •2. Різновиди та структура діяльності
- •3. Теорії діяльності
- •4. Філософія творчості
- •5. Семіотика творчості
- •Додаток 1.
- •Теми семінарських заняттів:
- •Перелік питань, що виносяться на модульний контроль (підсумковий контроль для заочної форми навчання)
- •Рекомендована література Основна література
- •Методичне забезпечення
4. Способи взаємин між мисленням і буттям в історії філософії:
1) Тотожність між мисленням і буттям: це припущення згоди між розумом та реальним світом, при якому зміст наших думок однозначно є змістом реального світу.
2) Нетотожність між мисленням і буттям: припускається, що реальний світ і міркування про світ лише перетинаються, але не співпадають. Це виявляється у не співпадінні між нашими задумами та результатами наших дій.
3) Мислення і буття цілковито розрізнені: припускається, що наші думки розуміють лише самі себе і ніякого відношення до реального світу не мають, себто світ є непізнаваним.
4) Тотожність між мовою і світом: мова опосередковує наше ставлення до світу, а світ дається нам лише у мові, тому припускається співпадіння структури світу і структури мови.
Таким чином, філософський принцип постає як таке загальне основоположення, із якого висновуються будь-які окремі положення думок та речей.
Тема 4: Особливості логіки як засадничого розділу філософії (2 години).
Підмурки логіки теоретичного розмислу.
2. Логіка і металогіка.
3. Чому логіка є “формальною”?
4. Логічні суб’єкт, предикат і дієслово-зв’язка.
5. Мова як знакова система.
1. Підмурки логіки теоретичного розмислу.
Логіка (від д.гр. logos – слово, закон) вважається розділом філософії, який переймається питаннями правильного або істиного міркування.
При визначенні предмета логіки у логіко-філософській літературі беруть до уваги три аспекти: онтологічний (філософське вчення про дійсність), гносеологічний (посвідовчий) та формально-логічний (вчення про умови зв'язування думок у мисленні незалежно від змісту об'єктної дійсності).
А) В онтологічному аспекті визначається об'єктивна основа науки логіки — дійсне існування предметів, явищ, процесів, між якими існують різноманітні взаємозв'язки (причинно-наслідкові, просторові, часові, генетичні та ін.), себто те, що називають "логікою речей" або “об'єктивна логіка” (за Г. Гегелем).
Б) У гносеологічному (посвідовчому) аспекті визначається процес віддзеркалення "логіки речей" у "логіці понять" і встановлюється система поняттів (категорій), які виражають сутність існуючих речей.
В) У формально-логічному аспекті визначаються необхідні взаємозв'язки між формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами), які зумовлені не змістом мислення, який завжди є зовнішнім, позиченим з об'єктного світу, а лише власною внутрішньою структурою мислення.
Узагальнюючи усі три аспекти логіки доцільно надати таке її визначення: логіка є цілєспрямованою наукою, яка вивчає закони і форми розумової діяльності людей, принципи побудови правильних висловлювань, суджень і міркувань про об'єктивний світ, методи формалізації зналості та методології її отримання.
Таке розуміння логіки треба визнати похідним від того типу мислення, про яке згодом вчить логіка як наука і над яким вона вже як наука буде намагатись панувати. Адже логіка чк наука виокремилась близко 2,5 тис. років тому, тоді як людство існує 100 тис. Років. Щоб виникла штучна потреба у логіці як цілєспрямованому вченні про безпомилкове умовисновування, внурішня і невід’ємна логіка мислення, яка завжди притаманна останньому, під тиском позалогічних і позамисленнєвих чинників мусила би бути схильно розташована задля самої себе. Людина мислила якщо не завжди, то принамні задовго до появи навмисної дисципліни логічного мислення. Проведені дослідження доводять, що цьому спонукало ускладнення способів господарювання і як наслідок ускладнення суспільства.
Інтенсифікація виробництва, нехай ще примітивного у порівнянні з сьогоденням, залучення нових технічних засобів і необхідність правничого обслуговування нових суспільних відносин десь у 6 -5 ст. до н. е., себто із завершенням доби “залізного віку” призвели до ситуації, у якій хибне або непослідовне стихійне мислення не лише ставало економічно витратним, а й навіть життєво небезпечним. На відміну від первісних громад требу було вже підкоряти великі спільноти людей та керувати ними. А для цього потрібними є не тільки взаємопорозуміння, яке є похідним, а, головно, вироблення єдиного стандарту мислення.
Саме такий єдиний спільний стандарт може бути запорукою переконання одними інших, спростування чиїхось думок, отже, того чи іншого порозуміння між людьми. Суспільний запит на логічну науку виник задовго до відчуття потреби в інших науках. Але цей запит виник не на порожньому місці й застосована була логіка не до порожньої голови чи то не до не-логічного розуму. Адже логіка як наука є продуктом самогож розуму, себто вона постала із надр тієї логіки, точніше, того улаштування мислення, яке є невід’ємною властивістю мислення. Іншим словом, логічна наука своїм виникненням тільки застерігла та зафіксувала такі внутрішні ознаки мислення, які у разі застосування з необхідністю призводять до корисних або принаймні до безпечних результатів спільної людської діяльності. Ці ознаки мислення були сформульовані як його принципи, або закони.
