Тема 13: Філософія науки (2 години).

1. Визначення науки.

2. Основні питання та ідеї філософії науки.

3. Принципи наукового пізнання.

4. Методологія наукового пізнання:

а) типологія методів науки,

б) методи емпіричного пізнання,

в) методи теоретичного пізнання.

1. Визначення науки

Наука - це сфера дослідницької діяльності, що спрямована на вироблення нових знань і включає до себе всі умови та моменти цього виробництва знань:

 Вчені з їх досвідом.

 Диференціація та кооперація наукової праці.

 Наукові та освітні установи.

 Наукова комунікація.

 Методи пізнання.

 Обладнання.

 Науково-поняттєвий апарат.

 Сукупність наявних наукових знань.

Метою науки є винайдення закономірностей, за якими існує реальність. На підставі закономірностей наука спроможна передбачати розвиток подій у світі та скеровувати їх у бажаному для людини напрямку. Т. ч. наука є історично прийдешнім способом панування над природою. Наукові закономірності формулюються у вигляді теорій, які представляють собою систему доведених і обґрунтованих тверджень про ту чи іншу царину реальності. Змістом теорії є науковий закон.

2. Основні питання та ідеї філософії науки

Філософія науки - це методологія та критика науки, основні її питання:

зв'язок між поняттями теорії і законами, сформульованими за допомогою цих понять;

зв'язок між поняттями та реальністю.

Головні ідеї філософії науки:

Ідея єдності наукового знання і пов'язана з нею проблема єдності світу.

Структурованість наукового знання через співвідношення аналізу і синтезу, індукції та дедукції тощо.

Проблема демаркації (= розмежування) наукового знання - це проблема розрізнення наукового і позанаукового знання.

Ідея раціональності.

Проблема сумісності наукових теорій.

3. Принципи наукового пізнання

Загальні особливості наукового пізнання.

Наукове пізнання виникло із буденної міфологічної свідомості. Але науку відрізнять від інших форм знання наступні риси:

основна мета наукового пізнання - це виявлення об'єктивних законів реальності.

метою і вищою цінністю науки є об'єктивна істина, яка досягається і відтворюється раціональними методами.

вона дає передбачення розвитку реальності, що дає можливість контролювати процеси в ній.

воно ґрунтується на використанні спеціальних засобів, інструментів та приладів.

наука розвивається скачкоподібно за рахунок революційного переривання поступового розвитку знання.

доведеність наукового знання.

наука вимагає для себе особливої (штучної) мови;

 наука ґрунтується на методичному вивчені явищ;

 наука є планомірним, логічно організованим пізнанням;

 способи обґрунтування істини в науці і в інших формах знання є різними.

Теорії наукового пізнання бувають двох видів:

 референціальні (вимогають посилання до реальності задля ствердження своєї істини),

 нереференціальні (= контекстуальні).

Відповідно до двох цих типів теорій пізнання вибудовуються два типи онтологій наукової картини світу :

 екстерналістська (= об'єктна) - референціальна,

інтерналістська (= змістовна, смислова) - нереференціальна.

Основні принципи наукового пізнання:

• принцип подолання суперечностей (= принцип діалектики);

• принцип всебічного розгляду предмету (= принцип комплексності);

• принцип розгляду об'єкта у взаємозв'язку з іншими об'єктами (= системність посвіди);

• принцип детермінізму (виявлення причинно-наслідкового зв’язку між явищами);

• принцип дослідження у розвитку (розвиток явища у знанні про нього повинен збігатися із логічним розвитком самого цього знання, себто пізнання явища має відбивати в собі процес реального становлення цього явища).