Тема 2: Світогляд (2 години).

1. Визначення поняття світогляду.

2. Міфологічний світогляд:

а) визначення міфу,

б) символічна природа міфу,

в) проблема аналізу міфології.

1. Визначення поняття світогляду

Вітчизняна філософська традиція розглядає філософію як розвинуту форму світогляду. Світогляд не є зоровим поглядом очима на світ. Відомо, що людина дивиться на одне, а бачить зовсім інше. Здатність бачити формується біологічно, тоді як спроможність дивитись - культурно. Світогляд дозволяє людині щось побачити в тому, на що вона дивиться. Отже, через відсутність у людини природного механізму орієнтації в оточуючому середовищі, який прийнято називати інстинктом, вона орієнтується за допомогою світогляду і тим самим перетворює оточуюче середовище на світ. Поняття світу більш обтяжне, ніж просто середовище. Разом з тим слід визнати, що світогляд ґрунтується на реальному чуттєвому житті. Тому існуючі автомати зі зворотнім зв'язком не можуть мати щось на кшталт світогляду. Але життя не достатньо для світогляду. Життя лише виштовхує організм у середовище, навантажує організм потребами, які задовольняються навколишнім середовищем. Маючи потребу, той чи інший організм ототожнює себе з об'єктом її задоволення, який знаходиться в його навколишньому світі. Через це будь-який організм немов розсіюється та розчинається у своєму середовищі, себто для самого себе він залишається поза увагою. Таким чином будь-яка тварина полишається власного "Я", себто самосвідомості та самооцінки (= рефлексії). Вона не має того, що ми називаємо внутрішнім світом або душею. Інстинкт життя примушує тварину завжди з довірою покладатись тільки на її середовище. Людина позбавлена неволі інстинкту, який в нас заступається потягами, бажаннями та рефлексами, які у свою чергу опосередковуються винятково розумом. Завдяки полишенності природного механізму виживання у людини сформувався штучний механізм життя, який виник через спілкування. Цей наш механізм прийнято називати культурою. Саме виживання за допомогою до себе подібних інших людей, за допомогою суспільства, а не зграї чи табуну (які є інстинктивними утвореннями), призводить до того, що людина визначає себе не через об'єкти своїх потреб, а через спілкування з іншими людьми. Людина покладається на культуру й суспільство. Це дозволяє нам відсторонено ставитись до власного життя, себто наше життя виступає для нас не середовищем відношення до навколишнього світу, що притаманно тварині, а самостійним зовнішнім предметом відношення. Отже, людина не розчиняється у своєму середовищі, бо ставиться до самої себе через оцінку стану власного життя та, що вирішально важливо, через таку оцінку з боку інших людей. Вона мусить завжди носити свій світ із собою; і в якому б середовищі людина не перебувала, вона завжди залишатиметься у своєму власному світі, завжди матиме власне "Я".

Я

Світогляд - звернення людини до світу, яке ґрунтується на життєвих інтересах і яке водночас поціновується.

Світогляд - це здатність людини відсторонено ставитись до необхідного для себе світу, формувати уявлення про нього і виражати у той чи інший спосіб.