Ф

Планування і прогнозування

інансове планування і прогнозування спрямоване на визначення обсягів фінансових ресурсів держави в цілому; обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться і розподілятимуться через бюджетну систему та інші фінансові інституції, а також тих, що будуть у розпорядженні державних підприємств і громадян. Фінансові плани складають всі ланки державних фінансів. За допомогою державних планів встановлюється раціональне співвідношення між джерелами фінансування капітальних вкладень, приросту новоствореної вартості, визначаються оптимальні пропорції між власними, позиченими та іншими ресурсами. Найважливішою частиною фінансового планування є бюджетне планування. Воно забезпечує визначення тієї частини фінансових ресурсів, яка в плановому періоді буде мобілізована в державний бюджет та використана на загальнодержавні цілі. Фінансове планування базується на правильно визначених макроекономічних показниках, таких як обсяги валового внутрішнього продуту, фонду оплати праці, прибутку, загального обсягу фінансових ресурсів. Розрахунок планових і прогнозних фінансових показників проводиться за допомогою різноманітних методів:

1) методу екстраполяції;

2) нормативного методу;

3) методу математичного моделювання;

4) балансового методу.

Метод екстраполяції дозволяє на основі показників звітного періоду, коригуючи їх на відносно стійкий темп змін, визначити планові фінансові показники.

Нормативний метод базується на використанні норм і нормативів, зокрема, при плануванні діяльності бюджетних установ і організацій.

Метод математичного моделювання дозволяє побудувати модель, що імітує реальні економічні і соціальні процеси.

Балансовий метод дозволяє вирівняти використання фінансових ресурсів з джерелами їх формування.

Фінансовий контроль здійснюється уповноваженими законодавчими органами задля перевірки правильності розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу. Цей контроль здійснюється:

• за дотриманням фінансово-господарського законодавства в процесі формування та використання фондів грошових коштів;

• задля оцінки ефективного і цільового використання фінансових ресурсів.

• Різновидами фінансового контролю є:

• ревізія – це повна перевірка фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта, щодо законності, правильності та ефективності використання грошових коштів;

• аудиторський контроль – встановлює достовірність бухгалтерської і фінансової звітності. Він є незалежним, невідомчим фінансовим контролем.

Методами фінансового забезпечення господарських суб’єктів є бюджетне фінансування, бюджетне кредитування, самофінансування, інвестування, оренда.

Державне фінансове регулювання здійснюється через систему законодавчих і нормативних документів, які забезпечують вплив держави на фінансові процеси. Вони охоплюють Закони України, Постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, нормативні акти Міністерств, місцевих Рад.

Дієвість фінансового механізму забезпечується через фінансовий інструментарій. Він охоплює фінансові важелі, стимули, санкції, штрафи тощо.

Фінансові важелі через конкретні форми мобілізують доходи до бюджету (податки, збори, обов'язкові платежі, відсотки за кредит штрафи) і забезпечують бюджетне регулювання дотаціями, субвенціями, субсидіями.

Фінансові стимули спрямовані на забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету. За допомогою системи стимулювання можна впливати на інтереси суб'єктів задля підвищення заінтересованості у досягненні певних результатів. До них слід віднести:

• на рівні господарських суб'єктів – фонди стимулювання, які створюються за рахунок відрахувань від прибутку;

• фінансові пільги (податкові, прискорена амортизація).

Санкції (фінансові, матеріальні) спрямовані на посилення відповідальності господарських суб'єктів за виконання своїх зобов'язань, зокрема, за неповне і несвоєчасне надходження коштів до бюджету, неекономічне і неефективне використання бюджетних асигнувань. Такими санкціями є штрафи, які накладаються на порушника угоди, законодавства, і пеня, що сплачується порушником грошових зобов'язань. Вона визначається у відсотках від суми простроченого платежу за кожний прострочений день.