Д

Джерела фінансування дефіциту

жерела фінансування дефіциту бюджету охоплюють державні внутрішні та зовнішні запозичення:

• позики та кредити держави (сектор державного управління);

• органів грошово-кредитного регулювання та банківських установ;

• кредити міжнародних організацій, кредити управління іноземних держав;

• кредити іноземних комерційних банків.

Бюджетним кодексом встановлена заборона на використання емісійних коштів Національного Банку України на покриття дефіциту державного бюджету.

Джерела фінансування держаного боргу на відповідний бюджетний рік встановлюються законом про Державний бюджет України. Вибір кредитора, виду позики і валюти запозичення здійснює Міністерство фінансів України. З боку держави перевага надається запозиченням з найменшою відсотковою ставкою, з бюджетних коштів.

Задля економічної безпеки держави Бюджетним кодексом (ст.18) встановлено обмеження розміру основної суми державного боргу: обсяг боргу не може перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення граничної величини боргу Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення її у відповідність до Бюджетного кодексу - вводиться механізм секвестра витрат, де пропорційно знижуються державні витрати (на 2,10,15 і більше відсотків) щомісячно по всіх статтях бюджету. Практичний обсяг державного боргу встановлюється на кожний бюджетний період відповідно до закону про державний бюджет.

П равове регулювання збалансування доходів і видатків бюджету, регламентація правил прийняття бюджету з дефіцитом є визначальним чинником боргової та бюджетної політики держави. У відповідності до Бюджетного кодексу з дефіцитом можуть прийматися державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети. Ухвалення бюджетів з перевищенням поточних доходів над видатками дозволяється за умови спрямування профіциту бюджету на погашення основної суми боргу. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

З

Заходи подолання бюджетного дефіциту

адля мінімізації бюджетного дефіциту та його впливу на рівень економічного розвитку в Україні з боку держави необхідно розробити програму управління бюджетним дефіцитом. В основу цієї програми повинні бути закладені стратегічні основи бюджетної політики спрямованої на забезпечення динамізму стабільності у розвитку економіки без чого неможливо домогтися оздоровлення державного бюджету.

Одним із важливих стратегічних завдань є запровадження практики складання бюджету з позитивним сальдо. Для цього потрібно перейти від пасивної форми бюджетного дефіциту до активної - фінансування здійснювати за інвестиційними проектами котрі сприятимуть економічному зростанню країни.

Адже пасивна форма дефіциту має споживчий характер і значною мірою впливає на кризову ситуацію. В цих умовах економічно доцільно здійснювати формування державного бюджету із двома складовими — поточним бюджетом і бюджетом розвитку.

При складанні поточного бюджету потрібно намагатися досягти його збалансованості (з нульовим сальдо), оскільки поточний бюджет пов'язаний з фінансуванням видатків загальнодержавного рівня. У бюджеті розвитку включати капітальні видатки, які можуть перевищувати доходи. Такий бюджет матиме від'ємне сальдо. У такий спосіб держава узаконює цільовий характер бюджетного дефіциту, контролює рух зазначених ресурсів для фінансування дефіциту, ретельно вивчає об'єкти фінансування з тим розрахунком, щоб дефіцитні ресурси, виділені на інвестиції окупилися. З боку держави слід забезпечити контроль за використанням інвестиційних коштів а також контроль і за доходами, оскільки суб'єкти, які отримують прибуток повинні брати участь у погашенні державного боргу.

Грошова емісія може застосовуватися лише за умов жорсткого контролю за використанням грошей. Емісійні кошти доцільно спрямовувати в інвестиції. Це сприятиме зростанню ВВП і запобігатиме високі темпи інфляції.

Виходячи з умов сьогодення державна політика витрат полягає в тому, що більша частина національного доходу формується у сфері обігу. В цих умовах змінилася і структура розподілу і перерозподілу національного; доходу, його інфляційний приріст непропорційно розподіляється між тими суб'єктами які отримують його для використання. Найбільший тягар інфляції лягає на жителів України та на невиробничу сферу. Тому є необхідність у складанні системи балансів створеного і використаного національного доходу за:

• суб'єктами господарювання;

• невиробничої сфери;

• населення.

На цій основі можливе більш обґрунтоване вирішення питань раціонального розподілу і перерозподілу національного доходу.