Проте не всіма фінансовими ресурсами розпоряджається держава. У розпорядженні держави знаходяться ресурси бюджетної системи, різноманітних цільових фондів (централізованих і децентралізованих), державних фінансових інституцій (Національного банку України, державних страхових компаній, державних кредитних установ). Іншими словами, державні доходи представлені тією частиною фінансових відносин, яка з формуванням фінансових ресурсів залишаються у розпорядженні держави і державних п

Джерела формування державних доходів

ідприємств.

Втім, акумульовані державою фінансові ресурси є централізованими, а ті, що залишаються у розпорядженні підприємств - децентралізованими. З іншого боку, всі фінансові ресурси умовно можна поділити на три частини:

• перша частина фінансових ресурсів формується за рахунок податків, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, платежів громадян, грошових доходів підприємств;

• друга частина фінансових ресурсів є частиною фонду споживання, що перерозподіляється через прямі і непрямі податки. До них належать: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, місцеві податки і збори;

• третю частину фінансових ресурсів становлять різноманітні відрахування, що долучені до собівартості продукції. До них належать амортизаційні відрахування, відрахування на геологорозвідку, плата за воду, плата за землю тощо.

Розглядаючи структуру джерел формування фінансових ресурсів необхідно спів ставляти зі структурою ВВП, що має теоретичне і практичне значення.

Передусім, коли є тенденція зниження частки фінансових ресурсів у валовому внутрішньому продукті призводить до механічного руйнування фінансових пропорцій, що сформувалися між господарськими суб'єктами в попередній період і є фактором фінансової кризи.

З іншого боку, коли високий відсоток фінансових ресурсів по відношенню до ВВП засвідчує те, що фінансова система виконує надмірну перерозподільну функцію. Це знижує ефективність самої фінансової системи і негативно позначається на економіці держави.

Джерелами формування державних доходів є:

• внутрішні джерела - національний дохід та національне багатство (золотий запас, державне майно), що створюється в середині держави;

• з овнішні джерела - національне багатство іншої країни, якщо воно отримується у формі державних позик, або надходять у вигляді репараційних платежів.

Н

Методи мобілізації державних доходів

айважливішими методами мобілізації державних доходів є податки, позики, емісія.

Співвідношення між цими методами змінюється в залежності від історичних періодів, дії багатьох чинників фінансової політики, господарської кон'юнктури, рівня загострення соціальних протиріч.

Податки і державні позики взаємопов'язані. Наприклад, видатки держави зростають внаслідок погашення позики та виплати відсотків за них. Як наслідок цього збільшуються податки і навпаки, зниження податків, переважно, викликає потребу в нових позиках.

Держава проводить емісію за умов, коли перші два методи не дають достатньої кількості надходжень.

В умовах сьогодення важливим джерелом державних доходів є надходження від продажу майна, а також передачі його в оренду.

2.2 Державні видатки і методи їх фінансування. Економічна суть державних видатків

Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Категорія «державні видатки» виражає ту частину фінансових відносин, що обумовлена використанням централізованих і децентралізованих фондів.

Фінансові відносини виникають в процесі перерозподілу національного доходу між суб’єктами економічних відносин як передача чистого доходу із одного виду суспільного виробництва в інше у відповідності програм економічного і соціального розвитку країни, з програмами структурних економічних перетворень. Такий перерозподіл в значній мірі зумовлений формуванням в Україні сталої економічної системи, якій необхідна державна підтримка перспективних галузей виробництва. В цих умовах державні видатки відбивають дві сторони єдиного розподільчого процесу-розчеплення фонду централізованих грошових коштів на складові частини, призначені для матеріального виробництва і невиробничої сфери, які отримують державні асигнування.

Зміст і характер видатків пов’язані з функціями держави.

Державні видатки здійснюються через систему бюджетних та позабюджетних фондів, державних підприємств та організацій.

Організація державних видатків здійснюється на засадах:

• цільового використання коштів;

• безповоротності;

• е кономії.