Розділ VIII. Система фінансового забезпечення соціальних гарантій громадян україни

8.1 Методологічні підходи у формуванні системи соціального захисту.

8.2 Економічна характеристика пенсійної системи України.

8.3 Фонди пенсійного забезпечення як суб’єкти пенсійної системи.

8.4 Державне формування коштів пенсійного фонду та напрями їх використання.

8.5 Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

8.6 Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

8.7 Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

8.1. Методологічні підходи у формуванні системи соціального захисту.

Ф

Економічна суть соціального захисту

онди фінансових ресурсів цільового призначення являють собою самостійну ланку фінансової системи України, які призначені для розв’язку питань соціальних гарантій громадян. Сьогодні стоїть питання побудови такої системи соціального захисту, яка могла б досягти балансу між економічною і соціальною складовими розвитку суспільства. Задля досягнення стійкої рівноваги цих складових існує необхідність у соціально-економічних гарантіях, закріплених законодавчо. В іншому випадку не можна досягти соціального миру між громадянами, державою, підприємцями. В цих умовах держава зобов’язується:

• гарантувати кожному громадянину певний рівень життя через мінімальний заробіток, помірні податки, невтручання у підприємницьку діяльність;

• законодавчо гарантує задоволення потреб у здобутті загальної освіти, вихованні дітей, проведені культурно-освітньої роботи, підготовці кадрів, організації охорони здоров’я, розвитку фізичної культури;

• держава бере на себе зобов’язання вирівнювати рівень життя окремих груп громадян України, недостатня забезпеченість яких пов’язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль.

• Отже, держава тим самим бере на себе зобов’язання задовольнити пріоритетні потреби суспільства, які не може довірити кожному громадянинові самостійно.

У такий спосіб держава через форми соціальних гарантій сприяє підтримці належного життєвого рівня громадян, розвиткові здібностей людей – незалежно від їх заробітної плати та впливу економічних чи інших зовнішніх чинників по відношенню до громадян.

За економічною сутністю соціальні гарантії являють собою заходи (методи) забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм. Ці заходи мають бути гарантіями кожному громадянину на певний рівень благ і послуг за рахунок внесків самих громадян та розподілу ресурсів між жителями на цілі їх матеріального забезпечення.

Гарантії держави полягають в тому, що вона:

• створює умови самозабезпечення її громадян життєво необхідними благами для задоволення власних потреб;

• вилучаючи у громадян частину створеного ними валового внутрішнього продукту, повертає їм блага і послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров’я, соціального страхування та забезпечення;

• в рахунок вилучених у громадян ВВП держава надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичними даними не спроможні самі забезпечити себе всім необхідним.

Показовим для оцінювання можливостей держави щодо соціальних гарантій є порівняння розміру податків, сплачених державі, і розміру соціальних виплат.

З іншого боку, соціально-економічні потреби слід розглядати як витрати на розширене відтворення жителів країни. Відповідно ці витрати держава спрямовує на соціальний захист своїх громадян, від тих обставин, які можуть вплинути на стан здоров’я людини та призвести до втрати заробітку як основного джерела її доходу.

До таких обставин відносять хворобу, старість, інвалідність. Не завжди людина спроможна побороти ці обставини, оскільки вони виникли внаслідок об’єктивних соціально-економічних умов і не залежать від її волі. Але вони впливають на соціальну і економічну стабільність у суспільстві. За таких умов держава бере на себе відповідальність за створення таких обставин і формує систему соціального захисту, яка охоплює соціальне забезпечення, соціальну допомогу, соціальне страхування.

За Конституцією України кожен громадянин України має право на забезпечення за рахунок коштів бюджету, державних і недержавних соціальних фондів у разі втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, у старості.

Соціальна допомога надається у вигляді житлових субсидій, різного роду пільг, зорієнтованих на індивідуальну потребу громадянина, як додаткова підтримка громадян у випадку настання соціального ризику.

Система заходів матеріального забезпечення громадян у старості, у випадках захворювання, втрати працездатності, втрати годувальника, нещасного випадку на виробництві, догляду за дитиною, вагітністю та інше представляє соціальне страхування.

Матеріальною основою забезпечення соціальних гарантій громадянам є фонди фінансових ресурсів цільового призначення з характерними для них напрямами використання грошових коштів (рис. 18).

Рис. 18. Схема соціальних цільових фондів.