8.2. Економічна характеристика пенсійної системи України.
Теоретичні засади функціонування пенсійної системи України
Пенсійна державна система України є основною складовою системи соціального захисту громадян. Початком формування і функціонування національної системи пенсійного забезпечення є прийняття Верховною Радою України Закону “Про пенсійне забезпечення”. З ухваленням цього закону солідарна пенсійна система започаткувала свій період функціонування на страхових засадах. Концептуальними засадами стали:
обов’язкове накопичувальне пенсійне страхування;
недержавне накопичувальне пенсійне забезпечення за рахунок додаткових добровільних відрахувань роботодавців і самих працівників.
Вони знайшли відображення в ухвалених Верховною Радою України 9 липня 2003 року Законах “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про недержане пенсійне забезпечення”, в Законі України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи України” від 08 липня 2011 року. Ці нормативно-правові документи є основою законодавства про пенсійне забезпечення і визначають засади, механізми функціонування загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку та виплати пенсій, надання соціальних гарантій, а також регулюють порядок здійснення накопичувального пенсійного забезпечення.
Система пенсійного забезпечення є трьохрівнева (рис. 19):
солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень.
Рис 19. Система пенсійного забезпечення в Україні.
Трьохрівнева пенсійна система України побудована на засадах соціального страхування, солідарності та субсидування. Така система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування сприятиме управлінню ризиками щодо виплати пенсій, унеможливлюватиме вплив негативних демографічних тенденцій, економічних коливань у розвитку країни.
Природа солідарної пенсійної системи полягає в тому, що вона функціонує в режимі забезпечення поточних виплат. Солідарна пенсійна система надає право усім громадянам, які досягли пенсійного віку на фіксований мінімум пенсійного забезпечення незалежно від їхнього попереднього трудового стажу. На законодавчому рівні введено у дію формулу розрахунку розміру пенсії залежно від заробітку, з якого сплачувалися страхові внески, і періоду страхування громадян.
За відсутності необхідного трудового стажу (страхового періоду) ці пенсії фінансуються через систему державного пенсійного страхування за рахунок державних дотацій.
В солідарній системі працездатне покоління громадян сплачує страхові внески, формує фінансові ресурси, які спрямовуються на виплату пенсій непрацездатного покоління. За солідарною системою пенсійного забезпечення призначаються такі види пенсій:
за віком;
за інвалідністю;
у зв’язку з втратою годувальника.
У солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду.
Розмір розрахункової пенсії за віком залежить від заробітку, з якого сплачувались страхові внески та страхового стажу (періоду часу, протягом якого сплачувались внески). Для обчислення розміру пенсії приймається показник середньої заробітної плати (доходу), обрахований на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески. Тривалість періоду часу, за який враховується заробіток застрахованої особи для обчислення розміру пенсії, приймається три календарні роки, що передують року звернення з приводу пенсії.
Страховий стаж, за Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іменується, як період протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. Право на пенсію за віком, на рівні прожиткового мінімуму мають громадяни після досягнення 60 років та за наявністю страхового стажу не менше 15 років. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», внесено зміни в ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування », де пенсійний вік для жінок, що народились після 1-го жовтня 1956 року підвищується з врахуванням до 60 років, чоловікам до 65 років. Відповідно застрахована особа має мати необхідний страховий стаж: для жінок – 30 років, для чоловіків – 35 років.
До страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць пропорційно до сплачених страхових внесків. Іншими словами щомісячно сплачені страхові внески в сумі повинні бути не менші за мінімальний страховий внесок. Тоді цей період зараховують до страхового стажу як повний місяць. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою за мінімальний страховий внесок, а застрахована особа здійснювала доплату до суми страхових внесків і загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць відповідає мінімальному страховому внеску, цей період зараховують до страхового стажу.
Пенсію за інвалідністю, згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» призначають у разі повної чи часткової втрати працездатності внаслідок загального захворювання за наявності страхового стажу, передбаченого Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-17, від 08.07.2011р. Розмір пенсії залежить від того, який страховий стаж у пенсіонера, який був заробіток та коли призначається пенсія. Пенсію за інвалідністю призначають на увесь строк встановлення інвалідності. За умови відсутності страхового стажу, органи праці та соціального захисту призначають державну соціальну допомогу.
Пенсія внаслідок втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї, які були на його утримуванні. Призначається пенсія за третьою групою інвалідності дітям померлого годувальника, що не досягли 18 років, або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років. Мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника також батьки, чоловік (дружина) померлого, якщо вони втратили джерело засобів до існування.
Розмір пенсії в разі втрати годувальника обчислюється у відсотках до розмірів пенсії за віком (50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника на одну особу). Для призначення даної пенсії до уваги приймається страховий стаж годувальника на день смерті (мінімальна його тривалість має бути від 2 до 5 років – залежно від віку померлого годувальника). До страхового стажу померлого годувальника включається також період від дня смерті застрахованої особи до дня, коли померла особа досягнула би загальновстановленого пенсійного віку.
Пенсії за вислугу років призначають при особливому виду спеціального стажу окремих категорій працівників, які втратили професійну працездатність до настання віку виходу на пенсію. Цей вид пенсії призначається, як компенсація втраченої працездатності за професією. Розмір пенсії за вислугу років визначається в розмірі 55 відсотків заробітку, але не нижче мінімального розміру пенсії (розміру прожиткового мінімуму).
Учасниками правовідносин у солідарній пенсійній системі (рис. 20) є:
застраховані особи (члени сім’ї, інші особи);
страхувальники;
Пенсійний фонд України;
уповноважений банк;
підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсії.
Рис. 20. Солідарна система загальнообов’язкового пенсійного страхування.
Принципово важливим механізмом запровадження у солідарній системі пенсійного страхування, є розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різноманітними програмами. Пенсії, призначені за спеціальними програмами фінансуються з двох джерел:
Пенсійним фондом у розмірі пенсії;
з Державного бюджету України різницею між розміром пенсії призначеною за спеціальною пенсійною програмою та розміром страхової пенсії.
Накопичувальна система обов’язкового державного пенсійного страхування має свої особливості. Передусім, розмір пенсії залежить від попереднього заробітку застрахованого, або ж це можуть бути виплати з індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунків, кошти на яких є власністю особи та не розподіляються між іншими застрахованими особами. На відміну від солідарної системи не відбувається негайної виплати пенсійних коштів.
Кошти (страхові внески) спрямовуються на формування індивідуальних накопичень застрахованих осіб. З метою збереження цих заощаджень забезпечується їх інвестування в об’єкти нерухомості, цінні папери, банківські метали та інші активи, дозволені Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Законом не передбачено час запровадження накопичувальної системи, проте визначені умови після виконання яких може бути ухвалено закон про створення Накопичувального пенсійного фонду. Перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду запроваджується починаючи з року, у якому буде запроваджено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.
Однією із найважливіших умов запровадження накопичувальної системи є створення інституційних компонентів функціонування системи:
впровадження системи персоніфікованого обліку (в Україні цю систему впроваджено із 1 липня 2000 року) та створення системи автоматизованого звітування про стан накопичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб з урахуванням стану пенсійних активів;
створення програмно-технічного комплексу для системи збирання внесків до Накопичувального фонду, сумісного з системою електронних переказів банків;
проведення тендерів та укладення договорів з компаніями з управління активами, зберігачем та аудитором Накопичувального фонду.
Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначений порядок формування Накопичувального пенсійного фонду за рахунок страхових внесків, які є складовою частиною єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. У рік запровадження до Накопичувального пенсійного фонду здійснюється перерахування у розмірі 2 відсотки бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, кожного наступного року у розмірі збільшеному на 1 відсоток, аж до досягнення 7 відсотків при подальшій сплаті у зазначеному розмірі. Учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування стають особи які підлягають загальнообов’язковому пенсійному страхуванню, яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилось не більше 35 років.
У рамках обов’язкової накопичувальної системи буде також запроваджено передачу права власності на страхові внески, спрямовані до неї та отриманні від їх інвестування дохід безпосередньо застрахованим особам, а також забезпечено право на успадкування індивідуальних пенсійних накопичень.
Система недержавного пенсійного забезпечення базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Функціонування її забезпечуватимуть недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та банківські установи.