З

Роль місцевих бюджетів у забезпеченні розвитку країни

начення місцевих бюджетів у фінансовому забезпеченні органів самоврядування певною мірою визначається обсягом актуальних у бюджетах ресурсів, внаслідок перерозподілу валового внутрішнього продукту, структурою доходів і напрямами витрачання коштів.

Співвідношення частки доходів місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті України характеризує рівень цивілізованих відносин держави та органів самоврядування у бюджетній сфері. За даними таблиці 13 видно, що за останні роки близько 60% бюджетних ресурсів зосереджуються саме у Державному бюджеті України. Динаміка розподілу бюджетних ресурсів у Зведеному бюджеті України засвідчує тенденцію незначного збільшення частки доходів, які надходять до місцевих бюджетів. З іншого боку розширення кола завдань органів місцевого самоврядування, делегування органами державної влади окремих повноважень органам самоврядування закономірно призвело до збільшення частки видатків, які здійснююся з місцевих бюджетів.

Таблиця 13

Частка доходів і видатків місцевих бюджетів

у Зведеному бюджеті України, (%)*

Роки	Частка у доходах (%)	Частка у видатках (%)
2009	23,2	41,4
2010	23,5	40,2
2011	21,8	42,9
2012	22,8	44,9

*Джерело: за матеріалами звітів Міністерства фінансів,Рахункової палати та Державної казначейської служби України про виконання бюджетів різних рівнів на відповідний рік.

Така динаміка свідчить про високий рівень централізації бюджетних ресурсів і надто слабку фінансову базу органів місцевого самоврядування.

Проте, місцеві бюджети займають важливе місце в економічній системі держави, а пріоритети суспільного розвитку, визначають їх роль у економічному розвитку країни, фінансовій стабільності, створенні фінансової бази місцевого самоврядування, у плануванні і використанні фінансових ресурсів територіальних утворень, у фінансовому вирівнюванні територій, забезпеченні вирішення соціальних проблем, підвищення життєвого рівня громадян.

Особливостями та характером повноважень органів місцевого самоврядування визначається структура видатків місцевих бюджетів (табл. 14).

Таблиця 14

Динаміка видатків місцевих бюджетів

у Зведеному бюджеті України, %*

№ п/п	Групи видатків	Роки
		2009	2010	2011	2012
1	Загальнодержавні функції	2,7	2,7	3,0	3,2
2	Громадський порядок, безпека та судова влада	0,1	0,1	0,1	0,3
3	Економічна діяльність	2,1	2,1	2,0	1,8
4	Охорона навколишнього природного середовища	0,2	0,1	0,2	0,4
5	Житлово-комунальне господарство	2,4	1,2	2,5	2,9
6	Охорона здоров’я	9,5	9,5	10,1	10,5
7	Духовний і фізичний розвиток	1,6	1,7	1,5	1,7
8	Освіта	13,9	13,5	14,0	13,8
9	Соціальний захист та соціальне забезпечення	8,9	9,3	9,5	10,3
	Разом видатків	41,4	40,2	42,9	44,9

*Джерело: за матеріалами звітів Міністерства фінансів,Рахункової палати та Державної казначейської служби України про виконання бюджетів різних рівнів на відповідний рік.

Із таблиці 13 видно, що за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються великі обсяги таких видатків: 13, 5% – 14,0 % на освіту; 9,5 % – 10,5 % на охорону здоров’я; 8,9 % – 10,3 % на соціальний захист і соціальне забезпечення. Втім, незначна частина видатків Зведеного бюджету України виділяється на фінансування таких функцій органів самоврядування як громадський порядок (0,1 % – 0,3% видатків всіх місцевих бюджетів), охорона навколишнього середовища (0,1 % – 0,4 %), економічна діяльність (1,8 % – 2,1 %), загальнодержавні функції (2,7 % – 3,2 %), духовний та фізичний розвиток (1,5 % – 1,7 %). Ці функції здебільшого фінансуються з державного бюджету.

Місцеві бюджети займають не лише належне місце у бюджетній системі України, але за їх допомогою здійснюється підтримка виробників, впроваджуються програми з розвитку виробництва, фінансують заходи з підвищення життєвого рівня громадян, створення робочих місць, виплачуються матеріальні допомоги відповідним групам громадян (рис. 10).

Рис. 10. Роль місцевих бюджетів у суспільному розвитку.

Отже, місцеві бюджети забезпечують активну участь місцевого самоврядування у розв’язанні актуальних проблем розвитку держави. Від фінансових можливостей місцевих органів влади залежать їх реальні владні функції. Не можна бути самостійним, будучи залежним у фінансовому відношенні.

Бюджетним кодексом в редакції від 08.07.2010 р. передбачено збільшення фінансової бази місцевих бюджетів за рахунок передачі доходів державного бюджету до місцевих бюджетів, збільшення джерел надходжень до спеціального фонду, розширення переліку видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. У такий спосіб ми наближаємося до правового статусу самостійності місцевих бюджетів. З іншого боку, існує потреба в розбудові інституту територіальної громади як соціального, політичного інституту, територіальної одиниці, суб’єкту економічної діяльності.

Зміни в нашій країні відбудуться лише тоді, коли буде задіяний потенціал самого народу, наповненість дохідної бази самоврядування залежатиме від вкладених зусиль, а не залежатиме у своїй діяльності від держави.

Загальним принципом встановлення господарських взаємовідносин між самоврядуванням і державними органами, з іншими органами самоврядування повинна стати самоокупність територіальної громади як суб’єкта економічної діяльності, коли надходження до бюджету перевищують витрати. Тільки за такої умови територіальна громада поповнюватиме суспільне багатство, а не проїдатиме.

Критерієм розмежування є грошові надходження до місцевих бюджетів від власних надходжень. Їх розмір визначається за такими формами самофінансування:

• надходження за рахунок власних джерел перевищують нормативні потреби;

• власні надходження покривають повністю і без залишку нормативні потреби. Це збалансована форма самофінансування, коли відрахування коштів у вищий бюджет не проводиться;

• власні надходження менші нормативних потреб, але територіальна одиниця має й інші фінансові джерела доходів і відрахувань у бюджет. Ця форма збалансована і включає асигнування із державного бюджету;

• власні і асигновані надходження недостатні для покриття нормативних потреб територіальних одиниць. Така форма самофінансування збалансована і передбачає планову дотацію.

Економічне обґрунтування розмірів ресурсів, які підлягають мобілізації до місцевих бюджетів, потребує достовірної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Цього можна досягти за допомогою зведеного територіального фінансового балансу території, аналіз якого зможе забезпечити комплексну оцінку стану фінансових ресурсів території, напрями використання залежно від форм власності та рівня підпорядкованості суб’єктів господарювання. Без цих розрахунків не можна встановити обсяг створюваних на території фінансових ресурсів, проаналізувати їх структуру, особливості розподілу та визначити шляхи примноження поступлень у місцеві бюджети. Складання балансу фінансових ресурсів самоврядування має стати невід’ємною частиною організації бюджетного процесу. Для цього потрібна добре відлагоджена система надходження планової та звітної інформації від суб’єктів господарювання, за якою можна визначити:

• ресурси, що використовуються і створюються на місці;

• ресурси, що вилучаються за межі території;

• ресурси, що надходять зі сторони.

Основна роль належить нагромадженням, що створюються на місцях. Саме вони формують більшу частину грошових ресурсів населення, підприємств та місцевих бюджетів. У сфері матеріального виробництва, за нормальних умов економічного розвитку, створюється основний обсяг фінансових ресурсів. Такий підхід створення для розвитку території фінансової бази служив би економічним регулятором обмінних процесів.

6.2. Доходи місцевих бюджетів.

Теоретичні основи формування доходів

та збори

Класифікація державного боргу

Оздоровлення фінансів територіальних громад потребує збільшення обсягів місцевих бюджетів та посилення їх залежності від обсягів ресурсів створюваних на їх території. Грошові кошти, що акумулюються у бюджетних фондах місцевих бюджетів є фінансовою основою діяльності місцевих рад і місцевих адміністрацій та фінансування заходів спрямованих на утримання й розвиток соціальної інфраструктури, комунального господарства.

Відповідно до розмежування повноважень між органами влади, у дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяють доходи необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади:

• власні доходи;

• закріплені законодавством на довгостроковій основі;

• міжбюджетні трансферти.

Сукупність власних доходів і закріплених доходів у сумі складають (при плануванні доходів) прогнозний обсяг дохідної частини бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва і Севастополя, який враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів між державним та зазначеними бюджетами.

До власних доходів належать доходи, які визначаються законодавством, формуються і збираються на відповідній території.

Закріплені доходи – загальнодержавні податки, збори (платежі), які зараховуються у певні види місцевих бюджетів безстроково або на довгостроковій основі.

Особливістю формування місцевих бюджетів є те, що для бюджетів територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ та міст за Бюджетним кодексом розраховується кошик закріплених доходів за місцевими бюджетами та кошик власних доходів. Кошик доходів закріплених на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. У складі кошика доходів передбачаються, передусім податки та збори, що стягуються за місцем розташування суб’єкта платника податку.

До кошика власних доходів бюджетів місцевого самоврядування належать місцеві податки, збори (платежі), передані доходи з державного бюджету, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. За складом місцевого бюджету загальний фонд формується за рахунок закріплених доходів; спеціальний фонд і бюджет розвитку – за рахунок власних доходів (рис. 11).

Рис. 11. Структура доходів місцевих бюджетів.

Бюджетним кодексом передбачені взаємовідносини усіх місцевих бюджетів з державним бюджетом. Фінансові ресурси місцевих бюджетів збільшуються, передусім на виконання власних повноважень за рахунок передачі доходів державного бюджету до місцевих бюджетів і не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, збільшуються джерела надходжень до спеціального фонду.

Бюджетним кодексом України (стаття 69) визначено перелік доходів, обсяги яких не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів відповідно до загального та спеціального фондів місцевих бюджетів.

До доходів місцевих бюджетів – кошика І, які враховуються при визначенні обсягу трансфертів зараховуються надходження від: податку на доходи фізичних осіб, збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення, збору за спеціальне водокористування, платежів за користування надрами загальнодержавного значення, плати за користування інших природних ресурсів, плати за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, які видають виконавчі органи відповідних місцевих рад, плати за ліцензії й сертифікати, що зараховуються до міських бюджетів міст Києва і Севастополя суб’єктами, що здійснюють діяльність на їхній території, плати за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного й плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, плати за ліцензії на право на експорт, імпорту й оптової торгівлі спиртом етиловим, кон’ячного й плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, плати за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів,плати за державну реєстрацію, реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, плати за ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, державного мита в частині, яка належить відповідним місцевим бюджетам (додаток К).

Основним бюджетоутворюючим доходом на місцевому рівні є податок на доходи фізичних осіб. Порядок формування надходжень бюджету певних рівнів місцевих бюджетів регулюється Бюджетним кодексом України з урахуванням законів «Про столицю України – місто Київ», та законом «Про особливий статус міста Севастополя». Так до бюджетів міст Києва зараховується 50% від загального обсягу податку на доходи фізичних осіб; до бюджету міста Севастополя – 100% податку; до бюджетів міст республіканського і обласного значення відраховується 75 % від загального обсягу податку, що сплачується на цій території. Попри це 25% обсягу податку на доходи фізичних осіб зараховується до бюджетів областей та 50% – до районного бюджету.

Розмежування доходів на такі, які враховуються і не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів у процесі планування доходів місцевих бюджетів має стимулюючий ефект щодо їхнього зростання. За таких умов органи місцевого самоврядування зацікавлені у нарощуванні дохідної бази за рахунок стимулювання господарської діяльності суб’єктів адміністративних територій, що збільшує надходження податків до місцевих бюджетів.

При плануванні доходів місцевих бюджетів обов’язково враховуються зміни, які відбуваються у механізмі формування дохідної бази і пов’язані з удосконаленням бюджетно-податкового законодавства. Прикладом слугує Закон України «Про державний бюджет на 2011 рік», яким враховано основні завдання бюджетної політики фінансового забезпечення місцевих бюджетів, збільшення інвестиційної складової частини місцевих бюджетів через збільшення кількості джерел надходжень до бюджетів.

Бюджетним кодексом України передбачено передачу частини доходів з державного до місцевих бюджетів (табл. 14), що сприяє:

• розширенню прав органів місцевого самоврядування у сфері податкового стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності;

• підсиленню фінансового самозабезпечення органів місцевого самоврядування.

Таблиця 14

Доходи державного бюджету, передані місцевим бюджетам

№ п/п	Назва платежу	2013р. обсяг, млн. грн.
1.	Збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення	94,6
2.	Збір за спеціальне водокористування	647,8
3.	Плата за користування надрами загальнодержавного значення.	593,8
4.	Плата за ліцензії, у тому числі:	73,7
4.1.	Плата за видачу ліцензій і сертифікатів.	60,4
4.2.	Плата за ліцензії на виробництво спирту етилового.	1,0
4.3.	Плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим.	1,5
4.4.	Плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів.	0,8
4.5.	Плата за державну реєстрацію.	1,7
4.6.	Плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.	8,3
5.	Плата за використання інших природних ресурсів.	2,2
6.	Плата за надані в оренду ставки, що знаходяться у басейнах річок загальнодержавного значення.	1,9
7.	Частина податку на прибуток підприємств і організацій (крім комунальної і державної власності).	17636,7

За результатами виконання державного бюджету 2011 р. дохідна частина місцевих бюджетів збільшилася на 19,1 млрд. гривень від передачі доходів з державного бюджету до місцевих бюджетів¹⁵.

Планування доходів місцевих бюджетів здійснюється на наступні за плановим два бюджетні періоди із застосуванням програмно – цільового методу в бюджетному процесі на основі оптимізації розподілу додаткових повноважень і порядку надання трансфертів, встановленої норми (50%) понадпланових надходжень податку на прибуток підприємств та акцизного податку з перерахуванням місцевим бюджетам.

Основою для формування дохідної частини місцевих бюджетів є визначення дохідного потенціалу території, який розраховується шляхом оцінювання можливих надходжень ресурсів по всіх податках на наступний період (бюджетний рік). Таке оцінювання дохідного потенціалу здійснюється на основі даних про податкові надходження за попередні три роки з урахуванням індексу очікуваної інформації, прогнозів зміни макроекономічних показників та інших чинників, що впливають на податкові надходження з території, застосовуючи метод екстраполяції.

За встановленими нормативами відрахувань від регулюючих податків розраховується величина очікуваних власних доходів усіх місцевих бюджетів і величина власних доходів на одного мешканця певної адміністративно-територіальної одиниці. Залежно від прогнозованого дохідного потенціалу конкретної території на плановий бюджетний період встановлюється конкретна сума трансфертів з державного бюджету.

Такий підхід до планування доходів бюджету має позитивні сторони і деякі недоліки, оскільки він спонукає територію до зниження збору податків і приховування частини доходів, що загалом знижує їхню зацікавленість у розвитку власної податкової бази, тому що, чим нижчими будуть представлені показники щодо власних доходів, тим більше коштів вони зможуть одержати наступного року у формі міжбюджетних трансфертів.

В практиці планування місцевих бюджетів найбільшого застосування набули аналітичний, нормативний, балансовий, програмно – цільовий методи. Аналітичний метод дозволяє виявити тенденції, закономірності в минулому і теперішньому періодах задля визначення змін і факторів, які зможуть впливати на них у майбутньому. Сутність балансового методу полягає в досягненні відповідності між двома основними частинами бюджету: доходами і видатками, відповідності між взаємозалежними показниками плану. Нормативний метод бюджетного планування базується на визначенні та використанні систем норм і нормативів, які встановлюють чітку залежність між ресурсами, що витрачаються та очікуваними результатами. До елементів нормативного методу бюджетного планування належать соціальні стандарти, індекси бюджетних видатків і податковий потенціал. За програмно – цільовим методом складання бюджету передусім зосереджується увага на результатах, яких необхідно досягти у бюджетній сфері, а потім визначається наявність власних ресурсів, а також необхідність в залученні додаткових фінансових ресурсів, що підвищує роль цього методу в управлінні. Організацію планування місцевих бюджетів забезпечують інструменти бюджетного планування за допомогою яких здійснюються розрахунки планових показників доходів і видатків бюджетів. При плануванні доходів місцевих бюджетів використовують нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, ставки податків і зборів, податкові пільги, індекси відносної податкоспроможності, коефіцієнт коригування доходів, коефіцієнт зростання обсягів доходів місцевих бюджетів, коефіцієнт вирівнювання.

Закріплені податки і збори (обов’язкові платежі) за бюджетами місцевого самоврядування та платежі, що передаються з державного бюджету складають І кошик доходів, які за своєю сутністю є загальнодержавними (табл. 15). Доходи ІІ-го кошика місцевих бюджетів не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

В основу планування доходів місцевих бюджетів і визначення міжбюджетних трансфертів Міністерство фінансів України ставить Конституцію України, Бюджетний кодекс України, Постанову Кабінету Міністрів України «Про схвалення проекту Основних напрямків бюджетної політики на плановий бюджетний рік» й інші нормативно – правові акти. Визначення обсягів доходів на плановий рік здійснюються на основі макроекономічних показників в цілому по державі, при розподілі бюджетних ресурсів між територіями.

Таблиця 15

Планування доходів кошика місцевих бюджетів України, (%)

Доходи місцевих бюджетів	Види бюджетів
	Обласний		Районний		Сільський, селищний, міський
Загальний фонд
Кошик №1. Доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів
Податок на доходи фізичних осіб	25,0		50		25,0
Реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців	100,0		100,0		100,0
Державне мито в частині що належить відповідним місцевим бюджетам	100,0
Платежі, що передаються з державного бюджету
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення	50,0
Збір за спеціальне використання води (крім водокористування місцевого значення)	50,0
Плата за користування надрами загальнодержавного значення	50,0
Плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейні річок загальнодержавного значення	100,0
Разом кошик №1
Кошик №2 Доходи що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів
Податок на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності		100,0
Частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємців та їх об’єднань, що вилучаються до бюджету		100,0
Плата за ліцензії на виробництво різноманітних видів етилового спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховуються ліценціатами за місцем здійснення діяльності		100,0
Плата за ліцензії на право експорту/імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів		100,0
Плата за ліцензії на право оптової/роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами		100,0
Плата за державну реєстрацію (крім реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.)		100,0
Плата за видачу ліцензій та сертифікатів		100,0
Плата за землю				100,0
Плата за оренду цілісних майнових комплексів комунального та іншого майна		100,0
Надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами місцевих бюджетів		100,0	100,0	100,0
Місцеві податки і збори: Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки; Єдиний податок Збір за місця для паркування транспортних засобів; Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (торгівельна діяльність, надання платних послуг, торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти); Туристичний збір		100,0 100,0	100,0 100,0	100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
Фіксований сільськогосподарський податок				100,0
Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування		100,0
Плата за надані в оренду водні об’єми місцевого значення		100,0
Кошти отримані від здійснення закупівель за рахунок коштів місцевих бюджетів		100,0		100,0
Кошти від реалізації безхазяйного майна, майна державною територіальною громадою в порядку успадкування чи дарування.				100,0
Концесійні платежі щодо об’єктів комунальної власності		100,0
Адміністративні штрафи та інші санкції				100,0
Інші надходження		100,0
Разом кошик ІІ
Разом доходів загального фонду

Плановий обсяг доходів І кошика розраховується методом прямого розрахунку, застосовуючи індекс відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Розрахунок індексу відносної податкоспроможності певної території здійснюється за формулою затвердженою КМУ з застосуванням методів екстраполяції та експоненційного зростання, які дозволяють здійснювати вирівнювання динамічних рядів і провести розрахунки прогнозних показників на плановий рік. Виходячи з того, що надходження до місцевих бюджетів впродовж базових років, які приймаються для розрахунку з ряду причин можуть бути неоднорідними, а застосування даних методів дають можливість найбільш точно, за допомогою математичної формули, провести вирівнювання динамічних рядів і обрахувати реальні прогнозні показники на плановий рік.

Зокрема, якщо відслідковується ріст податкової бази регіону і відповідно щорічно зростає індекс відносної податкоспроможності, то на плановий рік для таких бюджетів планується вищий індекс податкоспроможності. З іншого боку при зниженні податкоспроможності регіону зазначений індекс знижується. З метою врахування стану надходжень доходів до відповідного місцевого бюджетів в поточному році застосовується коефіцієнт актуалізації індексу відносної податкоспроможності місцевих бюджетів та коефіцієнт впливу нарахованого фонду оплати праці за регіонами за допомогою якого здійснюється приведення у відповідність темпи росту доходів, що враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів з темпами росту фонду оплати праці. При визначенні прогнозного обсягу доходів І – го кошика враховуються втрати закріплених доходів відповідних бюджетів внаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішенням відповідних місцевих рад, приріст недоїмки (переплат) з цих податків і зборів та відповідні суми відстрочених, реструктуризованих і списаних податкових зобов’язань платників податків нарахованих у базових роках.

Для стимулювання місцевих бюджетів, які щороку нарощують обсяг доходів, що враховуються при визначенні обсяг міжбюджетних трансфертів розраховується обсяг доходів І кошика з урахуванням показника стимулювання. Отже, розрахунок обсягу (Dizak) доходів І кошика здійснюється за вимогами Бюджетного кодексу України (стаття 98), у послідовності, зображеній на рис. 10.

В структурі доходів І кошика місцевих бюджетів податок з доходів фізичних осіб складає від 60 % до 95 %. Визначення прогнозного обсягу надходжень податку на доходи фізичних осіб на наступний бюджетний рік базується на основі таких даними:

• прогнозного фонду оплати праці (дані Мікроекономіки);

• прогнозного обсягу інших виплат: допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, що виплачується із фонду соціального страхування; виплати за договорами цивільного характеру;

• прогнозного підвищення мінімальної заробітної плати та доходів громадян.

При розрахунку обсягу надходжень податку на доходи фізичних осіб, враховується також кількість платників податку; обсяг сплаченого податку за джерелами оподаткування та видами доходів; кількість платників, що отримали податкові соціальні пільги за видами пільг, які дають право на зменшення місячного оподатковуваного доходу; обсяг податкового кредиту платників податку; штрафні санкції та пені. Розрахунок прогнозного показника надходжень до місцевих бюджетів державного мита здійснюється з урахуванням динаміки надходжень за попередні роки.

Вдосконалення бюджетного законодавства спрямоване на державну підтримку місцевого самоврядування – збільшення доходів з державного бюджету до загального фонду місцевих бюджетів, збільшення доходів на виконання власних повноважень, збільшення доходів бюджету розвитку.

Прогнозування доходів ІІ кошика, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів також здійснює Міністерство фінансів України, оскільки плата за землю є у складі доходів місцевих бюджетів. Міністерство фінансів проводить оцінювання всіх ресурсів Зведеного бюджету України та здійснює розподіл ІІ кошика доходів із застосуванням індексу податкоспроможності. За Бюджетним кодексом України доходи ІІ кошика збільшуються внаслідок перенесення з І кошика до ІІ-го кошика фіксованого податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, плати за землю, збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, адміністративних штрафів та інших санкцій. Встановлено перерахування місцевим бюджетам 50% надпланових надходжень податку на прибуток підприємств та акцизного податку. За індивідуальними розрахунками здійснюється обрахунок надходжень плати за утримання дітей у школах – інтернатах, фіксованого сільськогосподарського податку, надходжень від продажу землі несільськогосподарського призначення, які формують кошик власних доходів обласних бюджетів, бюджетів міст обласного (республіканського) значення та бюджетів районів.

Рівень фінансової незалежності органів самоврядування визначає частка місцевих податків і зборів у структурі власних доходів – фінансових ресурсів, якими вони володіють і самостійно розпоряджаються. Сільські, селищні, міські ради, відповідно до Бюджетного кодексу запроваджують на своїй території місцеві податки і збори, визначають податок їх справляння до місцевого бюджету. Законодавчо врегульований порядок справляння місцевих податків і зборів в Україні створило необхідні умови правові умови для запровадження місцевими органами самоврядування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також зборів за місця для паркування транспортних засобів; за провадження деяких видів підприємницької діяльності; туристичного збору.

Найбільш відчутну роль у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів різних рівнів і видів має відігравати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Порядок справляння цього податку до місцевого бюджету побудований таким чином, щоби сприяти детінізації майнових відносин, оскільки діяльність органів самоврядування спрямована на підвищення вартості об’єктів житлової нерухомості, даний податок забезпечить стабільне джерело формування доходів місцевих бюджетів. Обрахунок надходжень плати за нерухоме майно здійснюється за видами платників (фізичні, юридичні особи та нерезиденти – власники житлової нерухомості), базою оподаткування, яка обчислюється територіальним органом Міндоходів на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

Розрахунок індексу (Кі4) відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці

Обрахунок попереднього прогнозного обсягу доходів (Drizakp) кошика №1 для окремого місцевого бюджету у межах прогнозного обсягу доходів зведеного бюджету України

Розрахунок коефіцієнту актуалізації індексів відносної податкоспроможності (Z1i) задля врахування тенденції змін у податковій базі місцевих бюджетів

Проведення коригування попереднього прогнозного обсягу доходів кошика 1 для кожної адміністративно-територіальної одиниці Dzip= Drizakp x Z1i

Розраховується коефіцієнт впливу нарахованого фонду оплати праці за регіонами (Z2о)

Проводиться коригування попереднього прогнозного обсягу доходів 1-го кошику на плановий рік на коефіцієнт впливу нарахованого фонду оплати праці за регіонами (Dro=DropxZ2о) і визначення обсягу доходів 1-го кошику на плановий рік зведених бюджетів

Визначаються попередні прогнозні обсяги доходів 1-го кошика плановий рік, з врахуванням коефіцієнта впливу нарахованого фонду оплати праці, для кожної адміністративно-територіальної одиниці Drі= Drіp: Dropх:Dro

Виходячи з розрахункової величини доходів 1-го кошика місцевих бюджетів (Dr), проводять обрахунок індексу відносної податкоспроможності на плановий рік (Кі5) у межах обсягу доходів зведеного бюджету України на плановий рік (RDizak)

Визначається розрахунковий обсяг доходів 1 кошика з урахуванням показника стимулювання (SDizak)

Виходячи з прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на плановий рік розраховується обсяг доходів (Dizak) з врахуванням обсягу доходів 1 кошика з показником стимулювання (SDizak) та обсягу доходів необхідного для відновлення загального обсягу доходів місцевих бюджетів (DDu5=Du5- SDizak)

Визначається обсяг доходів 1 кошика, виходячи з складу доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування , п. 2-5; 7-11;13 ч.1, ст.64 та п. 2-6; 8-13;15.ч.1, ст.66 БКУ (Dв) та обсягу податків з доходів одержаних військовослужбовцями для кожної адміністративно-територіальної одиниці (Dw); Dizak=Dizakr + Dв + Dw

Рис. 12. Алгоритм розрахунку обсягу доходів місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

встановленою ставкою за 1 м² житлової площі об’єкта житлової нерухомості з врахуванням визначених пільг зі сплати податку на нерухоме майно.

Важливим джерелом наповнення місцевого бюджету є плата за паркування автомобілів. Платниками збору є юридичні особи, фізичні особи – підприємці які провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування.

Визначення обсягу плати за паркування автотранспорту здійснюється за відведеною земельною ділянкою, рішенням місцевих рад, ставкою збору встановленою за 1 м² площі земельної ділянки в розмірі від 0,03 до 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати. Збір сплачується до місцевих бюджетів кожного місяця. З метою врегулювання діяльності з роздрібної торгівлі на території України, обміну готівкових валютних коштів, надання певних платних послуг запроваджують збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності:

• торговельної діяльності у пунктах продажу товарів;

• надання платних послуг за переліком визначеним Кабінетом Міністрів України;

• діяльності у сфері розваг.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності та надання платних послуг встановлюються міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати з врахуванням розміру торгового патенту.

Платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які прибувають на територію на якій діє рішення прийняте місцевими радами про встановлення туристичного збору. Обсяг збору визначається за ставкою збору, встановленою у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння, яка є вартістю усього періоду проживання в місяць не враховуючи податок на додану вартість. Введення туристичного збору зумовило збільшення переліку розмірів податкових ставок, розширення бази оподаткування. Даний збір не є обов’язковим, ставки на податок сплати визначаються сільською, селищною, міською радами. Втім, це дає змогу органам самоврядування провадити власну фіскальну політику.

Отже, у сфері бюджетного планування доходів місцевих бюджетів доцільно за рахунок стимулювання підвищення ефективності економічної діяльності регіонів, домагатися зменшення обсягів міжбюджетних трансфертів з державного бюджету.

6.3. Видатки місцевих бюджетів.

В

Теоретичні основи формування видатків місцевих бюджетів

та збори

Класифікація державного боргу

идатки місцевих бюджетів є системою економічних відносин у зв’язку з розподілом грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади для забезпечення громадян країни товарами та послугами, які не може надати ринкова економіка у потрібному обсязі. Обсяг видатків місцевого бюджету обчислюється відповідно до розмежування функцій між державними та місцевими органами влади.

Визначення рівня бюджету здійснюється за принципом ефективності у виконанні видаткової функції закріпленої за певними рівнями влади, котрі можуть реалізувати її належним чином та забезпечують виконання видаткової частини бюджету. Розпорядниками бюджетних коштів виступають керівники бюджетних установ, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, мають право брати бюджетні зобов’язання та здійснювати видатки бюджету. Обласні, районні, міські, сільські та селищні бюджети повинні мати чітко визначені види видатків та необхідні ресурси для їх здійснення, а взаємовідносини між державним бюджетом та місцевими бюджетами мають формуватися з урахуванням специфіки і перспектив соціально –економічного розвитку регіону.

В рамках загальної концепції розширення фінансово – економічної самостійності регіонів важливо виділити основні принципи формування видатків місцевих бюджетів, які ґрунтуються на основі розмежування повноважень між ланками органів влади. Ще Адам Сміт зазначав, що видатки місцевого рівня мають покриватися місцевими доходами, а не обтяжувати собою загальний дохід суспільства¹⁶.

Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеві органи влади виконують як власні повноваження, так і делеговані центральною владою. У відповідності до такого поділу видатки місцевих бюджетів теж розмежовуються на видатки, які забезпечують виконання власних повноважень, та видатки спрямовані на реалізацію делегованих повноважень. Відповідність визначення обсягу і структури видатків до закріплених видаткових зобов’язань забезпечує принцип відповідності; заплановані видатки мають відповідати тим принципам, які визначені програмою соціально – економічного розвитку регіону; відносини між розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів формуються лише навколо тих видатків, які передбачені у видатковій частині бюджету; спрямування видатків місцевих бюджетів здійснюється на вирішення безпосередніх потреб жителів регіону; збалансованість видаткової частини бюджету з його доходами і надходженнями для фінансування дефіциту є визначальним принципом збалансованості.

Видаткова частина місцевих бюджетів охоплює видатки:

• які, на принципі субсидіарності, передаються на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного виконання функцій, визначених державою;

• які направляються на виконання обов’язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування визначені законами України.

• Виходячи із повноти надання гарантованих послуг споживачам видатки на їх виконання поділяються на:

• видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ та міст на функціонування бюджетних установ та здійснення заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг та розташовані найближче до споживачів;

• видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського та обласного значення, а також районних бюджетів на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України;

• видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

Таке групування видатків забезпечує відповідальність органів влади певного рівня за фінансове забезпечення бюджетних послуг та концентрації бюджетних ресурсів з метою ефективності витрачання бюджетних коштів. Обласні, районні, міські, сільські та селищні бюджети мають чітко визначені види видатків та необхідні ресурси для їх здійснення. Однак, у закріпленні видаткових зобов’язань за місцевими бюджетами не враховуються повною мірою критерії закріплення видатків за рівнями державного управління, а також наявність дублювання певних видаткових зобов’язань на усіх рівнях органів самоврядування, що створює ситуацію, коли такі видатки здійснюються в недостатніх обсягах.

Р озв’язання багатьох проблем з формування та використання місцевих бюджетів значною мірою визначила б економічна самостійності регіонів країни.