3.5. Організація бюджетного процесу.

Організація бюджетного процесу здійснюється у відповідності до Бюджетного кодексу України, рішень Верховної Ради Кримської республіки і місцевих органів самоврядування у такій послідовності⁶:

• складання проектів бюджетів;

• розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

• виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

• підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями. Функції з складання і виконання бюджетів закріплені за виконавчими органами — Кабінетом Міністрів України, адміністраціями областей, районів, міст. Під час бюджетного процесу розробляються нормативно-правові і організаційні основи проведення цієї роботи на рівні держави і нижчих ланок бюджетної системи, відбувається розмежування функцій у виконанні бюджету між органами державної влади, бюджетними установами та іншими суб'єктами бюджетних відносин. Бюджетний кодекс чітко встановлює граничні терміни складання, розгляду, затвердження бюджетів та прийняття відповідних рішень. Кожний з цих етапів має певну послідовність дій, завдань і процедуру. Побудова процесу складання бюджету та управління не знаходяться у статичному стані, оскільки на зміну надходжень до бюджету мають вплив економічні чинники та політичні наміри влади. Складання бюджету непросто реагує на зміну економічного середовища. Воно може допомогти уряду сформувати політику економічного розвитку країни і перетворити їх на практичні дії.

Вихідними даними для складання бюджету є макроекономічний прогноз як основа для визначення суттєвих аспектів для початку бюджетного процесу. Кожен із цих аспектів потребує подальшого аналізу з тим щоби визначити вірогідний рівень доходів держави, які демографічні тенденції, що значною мірою впливають на видатки та політику уряду.

Міністерство фінансів має підрозділи, які аналізують макроекономічну структуру:

• основні показники економіки,

• демографічні тенденції, пов'язані із зайнятістю,

• аспекти грошово – монетарної політики,

• тенденцій заощаджень та інвестицій,

• тенденції зміни державного боргу та структури управління ним,

• основні тенденції, що впливають на економіку,

• потенційного дефіциту бюджету при різних варіантах бюджету,

• основних фінансових ризиків.

В деяких країнах міністерство економіки складає офіційний прогноз уряду. В ньому беруть участь незалежні установи – інститути, університети, приватні установи, підприємства.

Організаційні заходи складання. Міністерство фінансів на основі макроекономічного прогнозу розробляє прогноз доходів державного і місцевих бюджетів, пропозиції щодо змін податкового законодавства та їх вплив на показники бюджету, інструкції до складання бюджету. Урядом використовується макроекономічний прогноз для випрацювання економічної та бюджетної політики і політики у галузі оподаткування.

Отже, прогноз надходжень і видатків є фактичним початком процесу складання бюджету. Вихідними показниками для їх визначення є: номінальний ВВП, темп економічного росту ВВП та ВНП, рівень цін (індекс споживчих цін, індекс цін виробників), обмінний курс гривні до долара США, рівень безробіття на кінець року, грошові доходи громадян (реальні), платіжний баланс, млн. д. США. У прогнозі, який припускає економічне зростання, високу зайнятість, низький рівень інфляції та низькі ставки відсотків, будуть зазначені більші суми надходжень та менші суми видатків.

Міністерство фінансів на основі прогнозних макроекономічних показників економічного, соціального розвитку України на наступний період доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, та інших органів державної влади, які розглядають ці показники і в двотижневий термін подають Міністерству фінансів пропозиції з відповідними розрахунками і обґрунтуваннями. Міністерство фінансів після

• аналізу поданих пропозицій;

• аналізу виконання бюджету у поточному році;

• оцінки обсягу фінансування бюджету;

опрацьовує проект Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період і подає на розгляд Кабінету Міністрів разом із викладом питань, які не вдалося узгодити з міністерствами та відомствами.

Кабінет Міністрів розглядає на своєму засіданні проект бюджету, приймає остаточне рішення і подає на розгляд Президентові України. Формою політичного рішення є послання Президента до Верховної Ради України про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період. У такий спосіб влада заявляє офіційну позицію, створює рамки для фінансового управління, втілення фінансових цілей. Задокументовані політичні рішення у визначених пріоритетах потрібні для того, щоб керувати асигнуванням коштів міністерствам і програмам для початку складання бюджету з тим, щоби пропозиції, подані міністерствами відповідали пріоритетам уряду у проекті бюджету на відповідний рік.

Наступний крок у бюджетному процесі – парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний рік. З доповіддю про Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем'єр-міністр або за його дорученням Міністр фінансів України. Проект Основних напрямків бюджетної політики спрямований на визначення:

• граничного розміру дефіциту (профіциту) у відсотках до ВВП;

• частки прогнозованого обсягу ВВП, що перерозподіляється через зведений бюджет;

• граничного розміру державного боргу і його структури;

• частки трансфертів у видатках державного бюджету;

• частки обсягу капітальних вкладень у видатках бюджету;

• перелік головних розпорядників коштів;

• захищених статей видатків бюджету;

• обґрунтування обсягу загального і спеціального фондів бюджету.

За результатами парламентських слухань, схвалення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період Міністерство фінансів приступає до складення проекту Державного бюджету України. Міністерство фінансів розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

Розпорядниками бюджетних кошів є бюджетні установи в особах їх керівників, які створені у встановленому порядку органами державної влади чи місцевими органами самоврядування і повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються законом про Державний бюджет України, а місцевих бюджетів – визначаються рішенням про місцевий бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень (дозвіл надання бюджетних асигнувань для здійснення платежів на певні заходи).

Головні розпорядники бюджетних коштів наділені широкими повноваженнями. Вони розробляють план своєї діяльності, складають проекти зведених кошторисів та бюджетні запити та подають Міністерству фінансів України.

Інструкції до бюджету містять чіткі пояснення щодо інформації, яку повинен подавати кожен розпорядник бюджетних коштів. Інструкція до бюджету дуже подібна до правил, за якими здійснюється управління процесом складання відповідного державного бюджету. Політика і напрями програм визначають план і забезпечують послідовність усього бюджетного процесу, включаючи виконання бюджету. Інструкція повинна мати вступну заяву, що окреслює конкретні цілі, основні зміни чи особливі чинники, які впливають на складання бюджету.

Інструкція розпорядникам бюджетних коштів щодо напрямків бюджетної політики і програм з встановленням граничних обсягів видатків формують межі, в яких здійснюються розробка бюджетних запитів.

Бюджетний запит є документом підготовленим розпорядником бюджетних коштів, який містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Загальний бюджетний запит головного розпорядника коштів містить показники, що характеризують позицію головного розпорядника в розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та зведену інформацію за функціональною класифікацією; розподіл головним розпорядником граничних обсягів видатків загального та спеціального фондів на наступний період; письмове пояснення такого розподілу і результатів, яких головний розпорядник бюджетних коштів має досягти у наступному бюджетному році, які з напрямів є пріоритетними. Загальний бюджетний запит головного розпорядника бюджетних коштів складається на підставі визначених форм:

• прогнозний обсяг бюджетних коштів за джерелами їх формування;

• виклад обсягу бюджетного запиту у розрізі функцій та економічною класифікацією;

• показники за мережею, штатами і контингентами головного розпорядника бюджетних коштів;

• структура видатків на оплату праці.

У доповнення до визначених форм головні розпорядники бюджетних коштів подають пояснювальну записку з обґрунтуванням бюджетного запиту, переліком заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

Окремо наводиться перелік державних цільових програм, виконання яких головний розпорядник передбачає здійснювати за рахунок коштів державного бюджету із визначенням відповідних обсягів видатків.

Міністерство фінансів України розробляє проект закону про Державний бюджет України на основі матеріалів аналізу бюджетних запитів і подає до Кабінету Міністрів для розгляду. Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України і подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України.