4.4. Видатки державного бюджету та їх класифікація.
Видатки державного бюджету є формою розподільних відносин з приводу спрямування і використання коштів централізованого грошового фонду держави; відображають напрями розподілу бюджетних ресурсів та окреслюють межі цих розподільних відносин.
За економічним змістом видатки бюджету на стадії розподілу ВВП, виражають рух грошових коштів спрямованих для виконання функцій держави. Для здійснення повноважень держави потрібний достатній рівень бюджетних ресурсів, які призначаються головним виконавцем цих функцій і відповідно вони є головними розпорядниками коштів. Бюджетні призначення головним розпорядникам коштів для здійснення повноважень держави носять назву видатків.
Видатки бюджету визначені за напрямами їх використання і здійснюються через систему витрат, які визначають обсяг грошових коштів, що обмінюються на товари чи послуги. Витрати є елементом формування собівартості продукції, послуг, що виробляються і продаються розпорядниками бюджетних коштів. Отже, витрати, на відміну від бюджетних видатків, характеризуються двостороннім рухом вартостей, кінцевим використанням бюджетних ресурсів
Сукупність грошових відносин між державою і суб’єктами що використовують бюджетні кошти, становлять економічний зміст поняття «видатки».
В
Бюджетна класифікація видатків
изначення цільового використання
міністерствами та відомствами бюджетних
коштів у відповідності до виконання
програмних завдань держави та
відповідальності кожного відомства
дозволяє класифікація видатків державного
бюджету.
Бюджетна класифікація видатків розроблена на основі класифікації функцій управління (КФУ), опублікованої статистичним відділом Організації об’єднаних націй. Складовими частинами класифікації видатків є:
функціональна класифікація;
економічна класифікація;
відомча класифікація;
програмна класифікація.
Бюджетна класифікація видатків, спрямованих на виконання державою своїх функцій, має три рівні деталізації:
розділи (від 1 до 10) описують загальні цілі державного управління.
підрозділи і групи описують засоби досягнення цілей.
Функціональна класифікація видатків дозволяє відстежувати динаміку зміни державних видатків і прогнозувати наступні видатки.
Види видатків визначаються відповідно до функцій держави і поділяються на 10 груп (дод. А).
Співвідношення видатків між цими групами визначається основними напрямами бюджетної політики на певний рік. Враховуючи низький рівень доходів у сучасних умовах, найбільша частка видатків спрямовується на соціальний захист та соціальне забезпечення.
З іншого боку для зміцнення могутності держави, об’єктивно-необхідним є вкладання коштів у розвиток підприємств, власником яких вона є. Такі витрати швидко окупляться, сприятимуть росту ВВП, що є матеріальною основою бюджету різних рівнів. За допомогою видатків державного бюджету держава має змогу:
відповідно до потреб розподілити кошти між виробничою сферою і сферою суспільних послуг;
впливати на формування структури виробництва, яка відповідатиме вимогам часу;
стимулювати розвиток пріоритетних, нових видів виробництв та впливати на зміцнення економічної могутності.
Використання коштів на виконання операцій у відтворювальних процесах видатки бюджетів за економічною класифікацією (додаток Б) поділяється на поточні, капітальні, нерозподілені видатки, кредитування з врахуванням погашення.
Такий поділ дозволяє визначити конкретне спрямування коштів – цільове їх призначення, виділити захищені статті видатків бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів коштів.
Поточні видатки бюджету спрямовуються на забезпечення простого відтворення і стосуються поточної діяльності бюджетних установ. Наприклад поточні видатки (код 2000) за цільовим призначенням спрямувати: грошове забезпечення військовослужбовців (код 2112), нарахування на оплату праці (код 2120), видатки на відрядження (код 2250), оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 2270).
Капітальні видатки охоплюють:
придбання основного капіталу (придбання обладнання і предметів довгострокового користування, придбання та випуск підручників до бібліотечних фондів навчальних закладів, будівництво житла для військовослужбовців, адміністративних об’єктів органів державної власності), ( код 3000);
капітальні трансферти передбачені на придбання капітальних активів, платежі підприємствам для покриття збитків, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні безповоротні платежі які мають одноразовий характер як для донора так і для їх утримувача (бенефіціара).
До нерозподілених видатків належать видатки з резервних фондів. КМУ та фондів непередбачених видатків РМ АРК, обласних та місцевих адміністрацій.
Класифікація видатків державного бюджету за відомчим спрямуванням коштів (додаток В )відображає розподіл бюджетних призначень головним розпорядникам цих коштів. Відомча класифікація засвідчує якому міністерству, відомству спрямовуються кошти, що дає можливість здійснювати аналіз використаних коштів та їх контроль. На її підставі Державна казначейська служба України та фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників коштів.
Головним розпорядником бюджетних коштів є бюджетна установа в особі її керівника, якій встановлюються бюджетні призначення – повноваження, які дозволяють надавати бюджетні асигнування за встановленими обмеженнями як кількісними так і часовими. Іншими словами, головні розпорядники бюджетних коштів можуть брати зобов’язання та витрачати бюджетні кошти лише в межах відповідних бюджетних призначень. Головними розпорядниками коштів державного бюджету можуть бути органи, що уповноважені Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність в особі керівників, а також міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Перелік головних розпорядників коштів державного бюджету визначається відповідно до закону про Державний бюджет України (частина друга статті 22 Бюджетного кодексу України).
Формування та планування показників видатків бюджету за економічним змістом, за головними розпорядниками бюджетних коштів та функціональними ознаками дозволяє спрямовувати кошти платників на конкретно визначені напрями, облікувати та аналізувати витрачання бюджетних коштів за цими напрямами, інформувати суспільство про обсяги витрат на оплату праці, капітальне будівництво, обслуговування боргу, про обсяги фінансування тих чи інших структур.
За Бюджетним кодексом запроваджується програмно – цільовий метод складання та виконання бюджету. Відповідно до вимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу України щорічно визначається у законі про Державний бюджет України програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (додаток Г).
Формування бюджетних програм з використанням програмно – цільового методу передбачає поділ видатків за відповідною програмою прив’язуючи її код до нової функціональної, економічної та відомчої класифікації видатків бюджету, що відповідно потребує приведення їх до міжнародних стандартів.
Основою забезпечення реалізації бюджетної програми є бюджетні призначення окремого головного розпорядника. При щорічному встановленні бюджетних призначень у Законі про Державний бюджет України уточнюється і перезатверджується програмна класифікація видатків державного бюджету. Структура коду програмної класифікації видатків залишається незмінною.
В інтересах національної безпеки країни з державного бюджету здійснюються таємні видатки, які спрямовуються на забезпечення діяльності окремих органів влади. На відміну від інших видатків, таємні видатки не деталізуються і не обговорюються в широкому колі щодо їх доцільності. Контроль за їх проведенням здійснюється Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України. Звіти про таємні видатки розглядаються визначеним колом структурних підрозділів Верховної Ради України.
За характером проведення видатки бюджетів поділяються на касові і фактичні. Касові видатки здійснюються при проведенні розрахунків між розпорядниками бюджетних коштів та іншими суб’єктами з реєстраційних рахунків,виплати грошових коштів з каси на видатки, передбачен6і бюджетом. Фактичні видатки, охоплюють дійсно проведені видатки і не завжди вони збігаються з касовими.
Таблиця 10