7.2. Бюджетне інвестування.

Бюджетне інвестування є формою бюджетного фінансування інноваційної та інвестиційної діяльності. Бюджетне інвестування здійснюється у вигляді виділення бюджетних коштів на проведення капітальних вкладень, проектного фінансування конкретних інвестиційних проектів, придбання частки акцій підприємства. З метою ефективного використання економічних фінансових ресурсів потрібна послідовна державна політика, спрямована на створення ринкової структури економіки. Провідне місце у системі ринкової економіки належить промисловості. Вона виробляє товари та послуги , які утворюють ринок промислових товарів: засобів виробництва, споживчих товарів, послуг і технологій. Промисловість для власного розвитку використовує власні кошти, отримані в результаті продажу промислової продукції та послуг, а також через фінансові ринки інвестиції, що утворюються із заощаджень в інших секторах економіки, державних та іноземних позик, залучення прямих інвестицій. В сучасних умовах кошти державного бюджету є основним фінансовим інструментом активізації інноваційної діяльності в Україні, як національної проблеми. Досвід переконує, що розраховувати на великі прибутки підприємства можуть тільки тоді, коли вони випереджають конкурентів в освоєні досягнень науково-технічного прогресу. Інноваційна діяльність потребує компенсації інвестиції у певний вид діяльності через свій ризиковий характер, який доходить до 80%. Такий відсоток ризикованості прямих іноземних інвестицій в Україну позначений підприємницьким ризиком рейтингу кредито-привабливості Всесвітнього банку України ¹⁷

У розвинутих країнах держава бере на себе від 5 до 52 відсотків національних наукових витрат. Вони проводять політику податкового стимулювання розвитку науки, передусім у приватному секторі через використання нарощених на об’ємних податкових знижок на суму коштів, вкладених підприємствами у дослідження і наукові розробки. Адже розвиток науки, науко місткість галузей та підприємств світових ринків технологій створює основу сталого економічного розвитку.

В світовій економіці відбуваються кардинальні зміни з приводу визначення напрямів економічного прогресу. Одним із таких напрямів є здійснення структурних трансформацій з метою переходу до стратегії прискореного інноваційного розвитку. Рівень та динаміка розвитку інноваційних процесів є визначальними показниками економічного стану країни, здатності її до реальних структурних перетворень за рахунок створення, впровадження, поширення та практичного застосування нової техніки продукції, сировини, освоєння новітні технологічних процесів, методів організації виробництва та управління. Здійснення структурних перетворень і забезпечення економічного зростання на цій основі вимагає значних фінансових ресурсів для здійснення таких перетворень і забезпечення економічного зростання на цій основі вимагає значних фінансових ресурсів для здійснення таких перетворень. Одним із джерел фінансування структурних перетворень є бюджетні кошти, які спрямовуються на реалізацію схвалених національних програм капітальних інвестицій. Передумовою високих темпів економічного зростання є правильно обрані загальнодержавні пріоритети, що дає змогу сформувати оптимальну структуру економіки країни.

Світова практика стверджує, що фінансова підтримка та інвестування економіки належить саме державі. Так, в Німеччині 2/3 становить фінансова допомога підприємництву у структурі державних інвестицій, а решта – пільгове оподаткування. Податки є стимулювальним важелем державного впливу на розвиток інвестиційно-інноваційного сектору економіки. На практиці податкове стимулювання здійснюється через систему пільг:

• звільнення від оподаткування;

• встановлення для об’єкту податку неоподатковуваного мінімуму;

• для окремих платників податків зниження податкових ставок;

• відстрочення стягнення податків.

П ри проведенні державою структурної і інноваційної політики, фінансування структурних перетворень повинна ґрунтуватися на регулюючій податковій політиці – визначення видів, величин податків, пільгових умов.