Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Різун ТМК.rtf
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
63 Мб
Скачать
☆

1.3.2. Формати масової комунікації.

Під форматом масової комунікації слід розуміти такі типи процесів ство­рен­ня масовокомунікаційних продуктів (програм, творів, видовищ, акцій то­що), які виконано в межах певної форми (або форм) спілкування, що забез­пе­чує досягнення очікуваного результату — потрібної реакції комуніката.

Так, формат ток-шоу означає, що процес масової комунікації має бути ор­га­нізовано з використанням тих форм спілкування, які властиві процесу ток-шоу.

Форматів може бути стільки, скільки є типових продуктів масового спіл­ку­вання: формат прямого ефіру, формат новин, формат публіцистичної про­г­рами, формат рекламної акції і т. д.

1.3.3. Використання масової комунікації в інших форматах.

Масова комунікація може використовуватися в інших форматах, пов’я­за­них з інформаційно-комунікаційною діяльністю. Переважно мова йде про ве­ли­кі інформаційно-комунікаційні кампанії, виборчі кампанії, кампанії в ЗМІ, інформаційні війни і т. д., де використовуються масовокомунікаційні за­со­би, методи, техніки, технології.

Для прикладу розглянемо інформаційну війну (використано інтернет-ре­сурс http://kovalevsky.webs.com.ua/uis/uis8.htm.— В. Р.).

Інформаційна війна відноситься до крупних інформаційних технологій со­ціаль­ного впливу з метою дестабілізації ситуації, в якій перебуває опонент або ворог, зміни масової свідомості ворога, послаблення його позицій.

Відомо ще з історії, що професійні комуніканти, які зорганізовують і ве­дуть війну, активно використовують мас-медіа для досягнення свої мети. У 20-х роках США вели радіопередачі на країни Латинської Америки, Велико­бри­танія — на свої колонії, Німеччина — на німців Померанії і Верхньої Сі­ле­зії у Польщі, судетів — у Чехії. Відомим фактом стала німецько-ав­стрій­сь­ка радіовійна 1933—1934 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Са­ме тоді з’явилося поняття “інформаційний агресор”.

Метою інформаційної війни є послаблення моральних і матеріальних сил супротивника, посилення власних. Вона передбачає заходи пропа­ган­дист­сь­кого впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях.

Перше і головне завдання інформаційних агресій полягає в маніпулю­ван­ні масами, у впливі на еліту певних держав або й своєї країни. Мета такої ма­ні­пуляції найчастіше полягає у:

  • внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;

  • дезорієнтації та дезінформації мас;

  • послабленні певних переконань, устоїв;

  • залякуванні свого народу образом ворога (у такому випадку маємо під­стави говорити про інформаційну війну на своїй території; саме таку ін­формаційну війну вела Росія перед збройним конфліктом у Чечні: фор­му­ючи образ ворога, російські державні і продержавні ЗМІ називали заго­ни чеченців бандформуваннями, формували загальне негативне ставлення до чеченців і взагалі – “осіб кавказької національності” і т. д.);

  • залякуванні супротивника своєю могутністю.

Оскільки в ході інформаційної війни здійснюється вплив на психологічну сферу людини, мас чи певних соціальних груп, — методи її ведення базу­ють­ся на соціально-психологічних чинниках і дуже часто зводяться до наві­ю­вання або використання “брудних технологій”. Майже ніколи реальні цілі інформаційної війни не афішуються ― навпаки, вони маскуються добро­при­стойним приводом.

Основними напрямками діяльності підрозділів, на які покладається ве­ден­ня інформаційно-психологічних спецоперацій, є:

  • підрив морально-політичного стану особового складу збройних сил і на­селення противника, паралізація їх волі до боротьби;

  • мобілізація свого населення на широку підтримку військових дій, ско­ву­вання пацифістських настроїв та виступів;

  • забезпечення моральної підтримки дій своїх військ збройними силами та населенням союзників;

  • введення супротивника в оману, дезінформація суспільної свідомості з метою приховування істинних замислів.

Одночасно ведеться обробка світового співтовариства з метою обґрунту­ван­ня своїх дій та провокування союзницьких настроїв. При цьому інфор­ма­ція фільтрується, дозується та подається у вигідному для тієї чи іншої сто­ро­ни світлі.

Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є ство­рення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супро­тив­ник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно.

У гіршому випадку відповідь супротивника може включати контратаки проти дружніх інформаційних систем, що не відрізняється від побічних руй­ну­вань “вогневої підтримки”.

Щодо цілей атак в інформаційній війні, то чим більш залежний супро­тив­ник від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим більше він ураз­ливий до ворожого маніпулювання цими системами.

Генеральна мета інформаційної війни таким чином — порушити обмін інформацією в таборі супротивника.

Зрозуміло, що масова свідомість є ареною боротьби різних політичних сис­тем і в мирний час. Дії протиборчих сторін при цьому можна порівняти з глобальними центробіжними PR-кампаніями. Ці кампанії досить різняться як за цілями, масштабами, так і за аудиторією, на яку спрямовано виборчий інформаційний вплив. Його мішенню може стати як соціум в цілому, так і певні референтні групи (наприклад, політична чи військова еліта держави). При цьому можуть застосовуватися дипломатичні методи, пропа­ган­ди­ст­ські та психологічні кампанії, діяльність місцевих ЗМІ, Інтернет-ре­сур­си та т. ін.