5.2.1. Технології проектування та змін соціального простору.

Масова комунікація належить до асиметричних комунікацій (зв’язки з гро­мадськістю, реклама, просування, продаж, медіаінформування), які пере­д­бачають однобокий потік інформації від професійного комуніканта до ау­ди­торії (симетричною є спілкування, наприклад, у громаді — громадська ко­му­нікація, де відбувається рівноправний діалог). Через те в частині масової комунікації, як спосіб технократичного чи автократичного розвитку со­ці­аль­но­го буття, технологія проектування та змін соціального простору нале­жить до глобальних соціальних технологій впливу на соціум. Мова йде про ра­ціональні засоби, способи, техніки зміни суспільних систем і підсистем, про зміну типів відносин у спільнотах, зміну суспільної думки та масової сві­домості. Ця технологія передбачає зв’язок між суспільними процесами й суспільною думкою, розглядає громадськість як об’єкт суспільних впливів.

Результатом застосування цих технологій у мас-медіа є зміна кордонів де­р­жав, перерозподіл територій, регіональні конфлікти чи перемир’я і т. п. Те­х­нологія проектування та змін соціального простору використовується під час ведення інформаційно-комунікаційних кампаній, інформаційних війн, го­стрих інформаційних конфліктів тощо.

5.2.2. Інформаційні технології.

Інформаційні технології — це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, що поєднані у технологічний комплекс і ви­ко­ри­стовуються для виготовлення, зокрема, масовоінформаційної продукції. Сю­ди належать:

• технології формування, організації та використання інформаційних ре­сурсів,

• технології виробництва інформації,

• технології управління інформацією та інші.

Інформаційні технології враховують комунікаційні особливості масово­ін­фор­маційного продукту (його призначення, умови споживання, характе­ри­сти­ки адресата — масової аудиторії тощо). Через те інформаційні технології опо­середковано є технологіями масовокомунікаційного впливу, вони біль­шою мірою мають кваліфікуватися як технології масовоінформаційного ви­роб­ництва.

5.2.3. Інформаційні інтерактивні технології, або інтерактивні техно­ло­гії спілкування.

Ці технології властиві новим медіа, що протиставляються масовим і спря­мо­вані на особистість, а не аудиторію. Проте в умовах масового спілкування інформаційні інтерактивні технології використовуються як засіб плюра­лі­за­ції, демократизації та створення умов рівноправності комунікаторів. Середо­ви­ще масової комунікації, однак, по своїй природі не сумісне з такою інте­р­ак­тивністю, бо масова комунікація одностороння, нерівноправна, асимет­ри­ч­на, в якій перевагу над аудиторією та особистістю має професійний кому­ні­кант.

5.2.4. PR-технології.

PR-технології, або технології для встановлення зв’язків з громадськістю, включають в себе елементи усіх видів масової комунікації, необхідні для до­сяг­нення як стратегічних, тактичних, так і технічних цілей спілкування з гро­мадою з метою формування потрібної громадської думки стосовно пев­ної організації чи особи. Це можуть бути інформаційні кампанії, спеціальна подача новин через ЗМІ, особлива реклама і т. д. Через те й існують різні спе­ціалізації діяльності у сфері PR: менеджер PR, спічрайтер (хто пише про­мови, виступи), іміджмейкер, прес-секретар, менеджер новин, переговорник, рекламіст, фахівець зі слухів, кризовий менеджер тощо.

Особливого значення у PR-технологіях надають кампаніям у ЗМІ, зокре­ма їхньому плануванню.

Успіх комунікаційної кампанії залежить не від публіки, а від її пла­ну­валь­ни­ків. Комунікаційна кампанія повинна відповідати таким умовам:

1) повідомлення, що буде поширюватися, має передбачати цілком реальні цілі, актуальні для масової аудиторії, інакше вона на нього не зреагує;

2) необхідно підтримувати міжособистісне спілкування в умовах масо­во­го з приводу поширеної інформації;

3) планувальники повинні ділити масову аудиторію на різні цільові гру­пи, оскільки масова аудиторія соціально, демографічно й психологічно неоднорідна.

Вважається, що інформаційно-комунікаційна кампанія має три етапи: пла­нування, проведення та аналіз результатів (оцінювання) (про це пише, зо­кре­ма: Почепцов Г. Г. Теория коммуникации.— М.: “Рефл-бук”; К.: “Вак­лер”, 2003. С. 153).

Технологічні завдання в PR-технологіях такі: коригування поведінки, ло­бі­ювання інтересів, формування та корекція іміджу тощо. Кожне з завдань по­роджує свої технології, наприклад іміджеві. Тобто можна говорити про існування технологічних вимог до розробки, проектування та впровадження іміджу, заходів з формування іміджу (церемонії відкриття, презентації, кон­фе­ренції, виставки тощо).