3.2.10. Редактор.

Редактор — це порадник, помічник у нелег­кій справі творення тексту ав­то­ром. Слово для редактора має бути не самоціллю його редакторської ро­бо­ти, а лише засобом вираження авторської думки, поняття, теми, образу, емо­цій, і насамперед на них повинна бути спрямована увага редактора. Якщо ре­дактор обмежує роботу над текстом лише мовною правкою, він не є про­фе­сіоналом, він уважний і прискіпливий мовник. З благословення такого ре­дактора на світ може народитися добре вичитаний з мовного боку, але не­ак­ту­альний, тематично аморфний, недієвий матеріал, якого так ніхто і не про­чи­тає.

Предметом діяльності літературного редактора у засобах масової ко­му­­нікації є масовокомунікаційний матеріал, по-перше, як продукт про­фе­сі­о­наль­ного мовлення, по-друге, як предмет читацького, глядацького, слухаць­ко­го сприймання та розуміння, по-третє, як відображення тієї інфор­ма­цій­ної системи, в якій він буде функціонувати, по-чет­верте, як ефективний за­сіб упливу на аудиторію. Для професіонального мовця предметом його ви­роб­ничої діяльності теж є твір, але переважно як прояв життя, в якому він функ­ціонує, як ефективний засіб регулювання соціальної активності членів суспільства, формування громадської думки. Так, журналіст оцінює текст пе­ре­важно лише в системі соціальної практики. Журналістика витворює і по­­ши­рює в широких масштабах такі тексти, які здатні стиму­лювати актив­ність, орієнтувати і координувати зусилля мас відносно самостійних суб'­є­к­тів соціальної дії, викликаючи цілеспрямовані зміни в характері і резуль­та­тах соціальної практики. Редактор же обов'язково розглядає твір у повній ко­му­нікативно-мовленнєвій системі, включаючи в неї й самого журналіста як професіонального мовця, як автора матеріалу.

Природа редакторської праці криється в усвідомленні того факту, що ре­дак­тор аналізує твір як з позиції автора, так і з позиції читача, враховуючи особ­ливості авторського про­цесу творення матеріалу і специфіку читаць­ко­го, слухацького чи глядацького сприймання й розуміння твору.

Редактора називають і першим читачем книги, і провід­ною творчою фігу­рою видавництва, і першим помічником автора.

Стосовно читацької позиції редактора виділяють два під­ходи: редактор ди­виться на матеріал очима звичайного чи­тача і редактор виступає спеціаль­ним, кваліфікованим чи­тачем.

Робота редактора розглядається як інтерпретація авторської і читацької позицій відносно аналі­зованого твору. Будь-яка інтерпретація є свого роду експлі­кацією або авторського задуму, плану, мети тощо, або експлі­кацією можливих читацьких реакцій на матеріал. В останнь­ому випадку редактор має реагувати на твір і як звичайний читач, і як спеціальний читач-фахівець.

Отже, основним у визначенні редактора і його праці є розуміння редак­тора як кваліфікованого читача, а редагування — як процесу підготовки тво­ру до друку з читацьких позицій.

Редактор — це фахівець у сфері суспільної інформації й комунікації з проб­лем професі­онального мовлення і перцепції масовокомунікаційних тво­рів, ви­робнича діяльність якого має суспільну мотивацію у вигляді твору; ви­роб­ничі дії якого цілеспрямовані на конкретний інформаційний матеріал, що необхідно готу­вати до друку, в ефір, для використання іншими спеці­алі­с­та­ми. Це фахівець, який володіє системою спеціальних технік, необхідних для проведення редакторського аналізу й редакторської правки, а також нау­ко­вими знаннями про твір, професіональне мовлення, сприймання й розу­мін­ня твору тощо. Це особа, яка спроможна підніматися до рівня суспільних проблем у сфері масової інформації й комунікації.

У цьому контексті редактор виступає як фахівець з питань масового спіл­ку­вання, організатор масовокомунікаційної діяльності.