3.1.2. Професійний і соціальний аспекти діяльності професійних ко­му­ні­кантів.

Професійні комуніканти є визначальним фактором масового спілкування через те, що вони визначають форму і зміст комунікаційного процесу. Ос­кіль­ки на поведінку і діяльність комунікантів впливають певні чинники, то зміст цих чинників визначає те, яким буде комунікаційний процес. Залежно від характеру участі в комунікаційному процесі поділяють професійних ко­му­нікантів на різних фахівців масової комунікації.

Нижче наведено таблицю як приклад поділу професійних комунікантів на фахівців, праця яких зумовлена впливом неоднакових за змістом чинників. При цьому розглядаються ті комуніканти, для яких спілкування є просто ро­бо­тою, а не обов’язково відповідає їхнім внутрішнім природним потребам (ми не беремо до уваги випадки, коли професіонал займається справою, яка при­носить йому внутрішнє задоволення, бо відповідає його власним потре­бам, а також випадки, коли професіонал поводить себе неадекватно).

Фахівці	Мотив	Мета	Смисл	Ситуація
агітатор	Потреба якісно, професійно, належно і чесно виконувати свою роботу, щоб мати від неї задоволення, повагу від колег і зарплату	проведення агітаційної кампанії	позитивна реакція аудиторії на заклик	різні соціальні ситуації
журналіст	те саме	майстерно виготовити інформаційний продукт, придатний для поширення через ЗМІ	впливати на владу і громаду через створення інформаційного поля, в якому громадяни і політики здатні приймати зважені рішення	те саме
імідж­мейкер	те саме	проведення заходів, підготовка матеріалів про особу, інституцію	створити позитивний імідж особи чи інституції	те саме
педагог	те саме	організація уроку чи іншого заходу, що є засобом формування класу як єдиної культурної групи та виховання учня як особистості й члена колективу	виховання й формування особистості, що стане активним учасником соціальних процесів, буде придатним до професійної й суспільної діяльності	навчальні ситуації
піарник	те саме	проведення піар-акції, пов’язаної з просуванням інтересів певної особи чи інституції на ринок, в суспільстві	створення позитивного враження про справи особи чи інституції	різні соціальні ситуації
політик	те саме	проведення зустрічі з народом, виступ перед людьми	готувати громадську думку до певних кроків, які має зробити політик чи його політична сила	проблемні для суспільства ситуації
прес-секретар (див. піарник)	те саме	організація зустрічі з журналістами для піару, пов’язаного з просуванням інтересів певної особи чи інституції на ринок, в суспільство	створення позитивного враження про справи особи чи інституції
XE "переконання"пропа­гандист	те саме	проведення пропагандист­ського заходу	позитивна реакція аудиторії на переконання	різні соціальні ситуації
проповід­ник	те саме	виконання проповіді	викликати віру людей у сказане	те саме
редактор	те саме	підготувати до друку чи ефіру матеріал	забезпечити ефективність впливу матеріалу на громаду, владу, особу	те саме
рекламіст	те саме	проведення рекламної кампанії	досягти серед людей реакцій виконання або втягнення, вплинути на них таким чином, аби вони результативно зреагували на зміст реклами	те саме
репортер (див. журна­ліст)	те саме	майстерно виготовити новинний продукт, придатний для поширення через ЗМІ	впливати на владу і громаду повідомленнями і створювати інформаційне поле, в якому громадяни і політики здатні приймати зважені рішення	те саме

Кожен із зазначених у цій таблиці фахівців здатен керуватися не суто ви­роб­ничими мотивами і ставити не суто виробничі цілі, а й бути на вістрі ча­су та виконувати роль соціально активних людей, позиціонувати себе в сус­пі­льстві захисниками інтересів громади, борцями за свободу кожного, його благополуччя. При цьому комунікант вступає в комунікаційні відно­шен­­ня не просто як професіонал спілкування, а як громадянин чи гро­ма­дян­ка, для яких справа, за яку вони виступають, варта того, щоб за неї боротися.

У професіоналів, що прямо “експлуатують” власні психофізіологічні здіб­но­­сті і на них заробляють гроші, будують свою працю чи свій бізнес,— важ­ко відокремити особистісну, природну мотивацію від виробничої. Часто спра­ва, яку роблять такі фахівці, тримається на природній здатності і при­род­них здібностях її виконувати та поєднується з професіоналізмом, набу­тим під час виконання. Так, природний дар до співу стає основою професій­но­го співу, і важко зрозуміти: людина співає тільки тому, що це її професія чи і тому, що їй це подобається і приносить насолоду.

Журналіст, наприклад, може бути, як людина, обурений певним фактом і він пише матеріал не тільки тому, що є журналістом, а тому що він обурений і хоче допомогти іншим людям не втрапити в критичну ситуацію, в яку втра­пив сам чи втрапили його знайомі. У цьому випадку професіонал може втра­ча­ти свою незалежність і незаангажованість. Для деяких професій (журналі­с­тів, редакторів) це може мати негативні наслідки, оскільки такі фахівці втра­чають “сторонній погляд”, здатність “спостерігати збоку”, балансувати ін­формацію за точками зору тощо. Для журналістів, зокрема, то є підставою називати себе публіцистами, тобто людьми, що мають виражену громадян­сь­ку позицію і стають словом на захист людини і громади, роблячи це своєю безпосередньою метою.

Такі фахівці мають соціально виважену мотивацію. Для них слово вже не є метою, воно стає засобом досягнення певної мети.

Нижче наведено таблицю фахівців, мотивом діяльності яких є бажання і воля бути суспільно і соціально корисними людьми.

Фахівці	Мотив	Мета	Смисл	Ситуація
агітатор	бажання досягти позитив­ного результату через заклик	позитивна реакція аудиторії на заклик	задоволення потреб тих сил, від імені яких виступає і яким вірить агітатор	різні соціальні ситуації
іміджмейкер	бажання прислужитися комусь через віру в ту людину чи інституцію	створити позитивний імідж особи чи інституції	поліпшити справи чи статус тих, на кого працює фахівець	те саме
педагог	бажання виховувати й формувати особистість	виховання й формування особистості, що стане активним учасником соціальних процесів, буде придатною до професійної й суспільної діяльності людиною	впливати на суспільні процеси, брати у них активну участь	навчальні ситуації
піарник	бажання прислужи­тися інституції через віру в її добрі справи	просунути інтереси певної інституції на ринок, в суспільстві	поліпшити справи чи статус тих, на кого працює фахівець	те саме
політик	бажання просунути інтереси своєї політичної сили чи свої власні	готувати громадську думку до певних кроків, які має зробити політик чи його політична сила	забезпечити перемогу своїй політичній силі чи собі	проблемні для суспільства ситуації
прес-секретар (див. піарник)	бажання прислужи­тися інституції через віру в її добрі справи	створення позитивного враження серед журналістів про справи особи чи інституції	просувати інтереси певної особи чи інституції на ринок, в суспільстві	різні соціальні ситуації
XE "переконання"пропагандист	бажання переконати людей у чомусь	позитивна реакція аудиторії на переконання	задоволення потреб тих сил, від імені яких виступає і яким вірить пропагандист	те саме
проповідник	бажання переконати людей вірити у щось	викликати віру людей у сказане	поширювати свою віру, об’єднувати людей вірою	те саме
публіцист	бажання словом змінити ситуацію, вирішити проблему	реакція втягнення людей в обговорення проблеми	вирішення проблеми	суспільні дискусії, соціальна напруга
редактор	бажання допомагати авторам у досягненні їхніх цілей, бути причетним до важливих суспільних справ	забезпечити ефективність впливу матеріалу на громаду, владу, особу	відстоювати інтереси суспільства або певних соціальних груп, політичних рухів тощо	те саме
рекламіст	бажання досягти пози­тивного результату через рекламу	досягти серед людей реакцій виконання або втягнення, вплинути на них таким чином, аби вони резуль­татив­но зреагували на зміст реклами	задоволення потреб тих інституцій, на яких працює рекламіст	те саме

Отже, професійні комуніканти мають два портрети: власне професійний, виробничий і соціальний, громадянський, особистісний. Залежно від професії соціальний портрет може або допомагати, або заважати в роботі. Для піар­ни­ка, пропагандиста, публіциста таке поєднання добре; для журналіста, ре­дак­тора — не дуже. Соціальний портрет журналіста заважає йому бути неза­леж­ним і незаангажованим. Особливо це погано для репортерів, тобто но­вин­них журналістів. Журналісти-аналітики, коментатори можуть виявляти свою соціально-політичну приналежність, бо вони “мають право” на власну точку зору і власну позицію, про що знає читач, глядач чи слухач. Публі­ци­сти­ч­на основа аналітичної журналістики цілком допустима. Така журна­лі­с­ти­ка може називатися публіцистикою, яка має не агітаційно-пропа­ган­ди­ст­сь­ке, а аналітичне підґрунтя.

У випадку роздвоєння портретів об’єднувальним чинником виступає мо­ральність справи, яку роблять професійні комуніканти. Позиціонуючи себе в суспільстві певним чином, вони обов’язково вибудовують стратегію своєї поведінки на засадах загальнолюдської моралі. Ця стратегія відображається у професійних стандартах. Фахівці масової комунікації намагаються закрі­пи­ти правила поведінки, в основі яких лежить певне співвідношення вироб­ни­чого і соціального, отримуючи таким чином індульгенцію від суспільства на право дотримуватися чи не дотримуватися усталених норм моралі при ви­ко­нанні службових обов’язків. Так, для журналіста втрата свого заангажо­ва­но­го певними політичними симпатіями Я вважається нормою під час вико­нан­ня редакційного завдання. Такий журналіст не повинен зазнавати осуду збо­ку політичних однодумців. У той же час, як людина, журналіст у неви­роб­ничих ситуаціях може виражати свої симпатії і бути частинкою публіки, до якої він належить.

З іншого боку, якщо ЗМІ має чітко виражений політичний профіль, амо­ра­ль­ним для журналіста цього ЗМІ буде неврахування політичних симпатій колег. Це може розглядатися редакційним колективом як зрада.

Така неоднозначна ситуація щодо поведінки журналістів змушує їх бо­ро­ти­ся за однотипність своїх позицій у соціумі, за право бути завжди незалеж­ни­ми, боротися проти існування заангажованих політикумом ЗМІ, оскільки вже сама наявність таких ЗМІ робить неможливим однакове прочитання про­фесійних стандартів, що базуються на моралі й співвідношенні виробни­чо­го та соціального портретів журналіста.

Для професійних комунікантів важливим є також поняття свободи пове­дін­ки й діяльності та відповідальності за справу. Ці два поняття є нерозрив­ними, оскільки безвідповідальна свобода, як і відповідальність у неволі (за відсутності свободи),— речі абсолютно недопустимі й загрозливі для сус­пі­ль­ства та особи. Ніхто не має права обмежувати свободу журналіста чи агі­та­тора, але жоден журналіст чи агітатор не має права бути безвідпові­даль­ним. Відповідальність є внутрішнім станом фахівця, таким само, як і сво­бода поведінки та дій.

Поняття свободи та відповідальності тісно пов’язані з моральністю. Від­по­відальною є тільки моральна людина. Свобода моральної й відповідальної людини відрізняється від свободи аморальної й безвідповідальної особи.

У цьому контексті важливим є розуміння межі відповідальності й свобо­ди: надмірна відповідальність робить людину обережною щодо свободи по­ве­дінки й дій. Недостатня відповідальність є причиною гіпертрофованої сво­бо­ди особи. Відчуття міри у цих питаннях є найбільшим Божим даром для фахівця. Відомо, що чим більш культурна, освічена, інтелігентна, досвідчена людина, тим більш ймовірно, що вона володіє тонким інструментом міри від­повідальності й свободи.

Відповідальність професійного комуніканта може бути перед:

а) людьми,

б) колегами,

в) родиною,

г) соціумом, вихідцем з якого є комунікант,

ґ) державою,

д) людством.

Чи не заважає відповідальність незалежності, наприклад, журналістів? Чи зможе журналіст подавати новину або якийсь факт неупереджено, якщо те зачіпає інтереси родини або колег? Це найбільш складні запитання для про­фе­сійних комунікантів та оцінювання їхньої поведінки й діяльності. З од­но­го боку, журналіст не є такою собі аморфною, безликою і безпринциповою осо­бою, яка тільки те й робить, що подає точки зору різних людей на події. З ін­шого боку, професійний обов’язок журналіста — робити саме так. У цій про­б­лемі заховано ризик професії журналіста. Конфлікт з особистісним про­філем фахівця як людини можна погасити тільки одним засобом — про­фе­сійним стандартом, в якому прописуються правила поведінки фахівця і який є “галузевою конституцією”.

Кожна людина має соціально-психологічні константи особистості, що впливають на зміст, форму, стиль мовлення та спілкування. Ці константи фор­муються змалечку через виховання. До соціально-психологічних конс­тант особистості належать система поглядів на світ, життя, суспіль­ст­во, принципи поведінки в соціумі, система життєвих позицій тощо.

Спілкування між людьми здійснюється на фоні соціально-психологічних констант. Це означає, що і журналісти, і редактори, і рекламісти і т. д. ке­ру­ю­ться цими чинниками, але різними за змістом. З цього погляду, особливо за відсутності профстандартів, журналісти й редактори повинні мати таку позицію як соціально-психологічну константу, яка забезпечує їм імідж людей справедливих, непідкупних, розумних, порядних, патріотичних, здат­них служити громаді, суспільству, вести громаду й суспільство у ви­падку, якщо на них учинено вплив, що принижує або перетворює їх на не­ду­маючий натовп, обезкультурює людей, робить їх манкуртами. Така по­зи­ція має бути властива не тільки публіцистам, а й репортерам особливо гро­мад­­ських видань, суспільного мовлення.