2.1.4. Ознаки маси.

Виділимо такі загальні найважливіші ознаки маси, що зустрічаються в науковій літературі та випливають із досвіду:

1. аморфність, яка йде від нездатності до самостійного, си­стем­ного, ор­гані­зованого (на відміну від соціальних груп) утво­рен­ня у порівнянні з органі­зо­ва­ні­стю кожного, хто складає масу, коли він існує окремо. Це створює враження, що маса є статична, нерухлива і ви­чікує зов­ніш­ньо­го впливу для підтримки існування з бо­ку вожаків, ЗМК тощо;

2. стохатичність, ймовірнісність, а значить відкритість, роз­ми­­тість меж, не­визначеність щодо складу та якісних ха­рактеристик;

3. ситуативність, тимчасовість;

4. гетерогенність, неоднорідність;

5. нестабільність через внутрішню рухливість і динаміч­ність під упли­вом зовнішніх чинників;

6. без­діяльність, з позицій теорії діяльності, де соціальні су­б’­єкти роз­гля­даються як діяльні, цілеспрямовані істо­ти, що планують свою ак­тив­ність. Маса існує на рівні по­ведінкових актів, що є мало­усві­дом­лю­ваною, або й не­­свідомою, активністю соціального суб’єкта;

7. приреченість, конкретна маса недовговічна й часто розпадається, як­що нею не керують чи змінюються умови існування.

На останній ознаці хотілося б зупинитися окремо. Як і будь-який соці­аль­ний суб’єкт і як будь-яка жива істота, що має психіку, маса повинна мати уро­джений рефлекс мети. Га­ль­мування рефлексу мети, зазначає І. П. Пав­лов, і його повне зникнення веде до самогубства (Павлов И. П. Двадца­ти­лет­ний опыт объективного изучения выс­шей нервной деятельности (поведения) жи­вотных. М., 1973. С. 217). Мету ж не може мати несвідомий, ірраціо­наль­ний, емоційний, неор­га­нізований, аморфний суб’єкт. Ми навіть не говоримо: ді­­я­ль­­­ність мас. А мета — це атрибут діяльності, тобто усві­дом­лю­ваної й ке­ро­ваної людиною активності. Поведінка мас мо­же розгортатися лише в рам­ках якоїсь, зовнішньої по від­но­шен­ню до неї діяльності. Такою діяльністю є різ­ні види су­спіль­но-політичної діяльності як організованого процесу, куди “втя­гуються” маси.

От­же, для підтримання життєдіяльності мас необхідна по­стій­на ці­льо­ва ін’­єкція, яку роблять учасники масовоко­му­ні­каційної ді­яль­ності. Тобто маса зав­жди є керований кимось соціаль­ний суб’єкт. Ознаки свідомого й ціле­спря­мованого в масі — то лише знак вмілого керівництва ними з боку учас­ни­ків ма­со­­во­ко­мунікаційного процесу. Таким чином, якщо по відношенню до маси буде відсутня “цільова ін’єкція”,— маса зникне. Сама по собі сфор­мо­вана маса приречена на зникнення або, в кращому випадку, перетворення у со­ціальну групу за умови, що члени маси починають діяти, а значить ста­ви­ти цілі.

Діюча маса — це вогонь, до якого треба підливати масла і від чого цей во­гонь спалахує ще більше. Маса постійно потребує обгрунтування своїй емо­ційних дій. Тому коригування масової думки має бути постійним. Ос­кіль­ки маса не аналізує, то боятися, що корекція думки не пройде,— не вар­то. Маса прийме будь-яку корекцію, якщо тільки привнесена аргументація не буде очевидним глупством.