Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Різун ТМК.rtf
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
63 Мб
Скачать
☆

4.2. Види масовокомунікаційного впливу.

4.2.1. Масове зараження.

Під час масової комунікації передача емоційно-збудливих станів від ко­му­ніканта до членів маси, яка відбувається на психофізіологічному рівні кон­тактів поза поняттєвим впливом або паралельно з ним, називається ма­со­вим зараженням (запаленням).

Члени маси теж можуть запалювати одне одного.

Зараження має характер неусвідомлюваної, автоматичної імітації, а також може наростати в результаті взаємної емоційної індукції (розпалювання од­не одного). Зараження розглядається і як процес впливу, і як його результат. Че­рез те воно може супроводжувати й навіювання, маніпуляцію, і наслі­ду­ван­ня, але отожнювати їх ні в якому разі не можна. Зараження належить до основних механізмів психології мас.

4.2.2. Масова сугестія.

Сугéстія, або навіювання (від лат. suggestio, suggero — навіюю, ра­джу),— це природний процес упливу однієї людини на іншу за допо­мо­гою прохання, переконування, доведення, аргументування, наказу і т. п., що має за мету змінити установки, ціннісні орієнтації, поведінку лю­ди­ни. Кожна людина піддатлива сугестії через те, що вона не може бути аб­солютно критичною, бо не володіє всім досвідом людства і її досвід не є аб­со­лютно повним відносно природи і життя; у людині бореться свідоме й не­сві­доме, увага й неуважність, довіра й недовіра, істина й омана і т. д.

Усвідомлюючи сугестивний вплив на себе, людина не може стовідсот­ко­во протидіяти йому, бо їй не завжди вистачає інтелектуальних, розумових та емоційних сил відвернути той вплив; не на користь людини складаються со­ці­ально-політичні, професійно-виробничі, побутово-особистісні обставини. Людина часто чинить так, як вимагають, через інтереси колективу, громади, народу; заради збереження спокою або навіть заради ближнього вона йде на ком­проміс, визнає конформізм як спосіб спілкування.

Отже, масове навіювання (масова сугестія, вербальна, зображальна, же­с­то­во-рухова) — психічний вплив комуніканта на членів маси у вигляді про­хан­ня, наказу, переконування, демонстрування тощо, метою якого є поши­рен­ня масових настроїв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масове навіювання також пов’язане з актуалізацією, передачею чи зміною установок, ціннісних орієнтацій, соціальних норм у членів маси. Ефективність навіювання визначається ступенем або несвідомого насліду­ван­ня, або рефлексії й саморегуляції членів маси на основі свідомого наслі­ду­вання керівника маси чи одне одного в масі.

Різновидом навіювання є переконання. Власне, будь-яке навіювання по­в’­язане з бажанням поставити людину на свій бік, але переконання є слове­с­но-логічним варіантом навіювання, пов’язане з раціональною аргумен­та­ці­єю.

Навіювання визначають ще як словесне зараження.

На думку російського вченого Б. Ф. Поршнєва, який вивчав навіювання як складний механізм психології мас, ефективність навіювання визначається сту­пенем контакту між сугестором і членами маси; висока довіра до кому­ні­кан­та дозволяє йому не застосовувати складних способів навіювання, впли­ва­ти більше на емоційному рівні, ніж раціональному. І навпаки, зниження довіри, підвищення психологічної активності комуніката змушує сугестора “пра­цювати” більш раціонально, вдаючись до вищої форми навіювання — переконання як словесно-логічного доказу чогось чи на користь когось.

4.2.3. Масова маніпуляція.

Масова маніпуляція — прихований вербальний, зображальний, жесто­во-руховий вплив на членів маси, метою якого є поширення масових на­с­тро­їв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масова ма­ні­пуляція також пов’язана з прихованою для членів маси актуалізацією чи зміною їхніх установок, ціннісних орієнтацій або вчинків. Ефективність ма­ні­пуляції визначається ступенем або несвідомого наслідування, або реф­лек­сії й саморегуляції членів маси на основі оманливих уявлень про причини й наслідки того, що відбувається. Велике значення для ефективної масової ма­ні­пуляції має масове зараження, яке передує маніпуляції або відбувається па­ралельно з нею.

Не будь-яке втру­чан­ня в психіку та людську свідомість треба називати мані­пу­ля­цією, або маніпуляційним впливом. Так, часто способи формування особистісних стру­к­­­­тур, поведінкових норм і виховний процес теж роз­гля­да­ють часто як маніпуляційні способи на тій під­ста­ві, що за допомогою них здій­снюється непідконт­ро­ль­не лю­­­дям втручання у їхню психіку.

Основою, на якій треба від­різ­няти маніпуляцію від інших видів упливу, є здатність адресата впливу контролювати або не контролювати цей процес, ус­ві­домлювати чи не усвідомлювати його. Маніпуляційний вплив є не­кон­т­ро­льо­ва­ний, неусвідомлюваний, прихо­ва­ний для адресата процес уп­ли­ву на нього, який від­бу­ва­єть­ся поза його волею та бажанням. Мані­пу­ля­ція відрізняється від звичайного процесу сугестії, навіювання тим, що ма­ні­пуляція має технологічно-професійну основу, планується і контролюється ко­мунікантом.

Суб’єктно-об’єктно орієнтована комунікація вже має мані­пу­­ля­ційний сенс, бо вона передбачає механічний харак­тер уп­ли­ву: комунікат-об’єкт не має волі та інтелекту для про­ти­сто­ян­ня суб’єктові, він машинально виконує те, що йому го­во­рить суб’єкт.

Основною ознакою, яка відрізняє маніпуляцію від сугестії (навіювання) є механістичність маніпуляцій, ко­­ли світ людей і людина розглядаються як ма­шини, якими мож­на ке­ру­ва­ти. При цьому передбачається, що вплив на об’­­­єкт здійснюється поза свідомістю адресата спілкування.

Учень, що навчається і усвідомлює процес навчання та виховання, не є об’єктом маніпуляційного впливу, він суб’єкт навчання, суб’єкт суге­стив­но­го впливу вчителя. Правда, це не ви­клю­­чає “майстерності” вчителя так впли­ва­ти на учня, що він цьо­го і не розумітиме.

Чи є маніпуляційний вплив неминучістю людської взаємо­дії? Очевидно, так. Тим більше, коли мова йде про масу як емо­ційного, безвольного, неор­га­нізованого суб’єкта поведін­ки. На думку С. Кара-Мурзи, “це — висхідний, фун­да­мен­таль­ний варіант взаємодії, при якому один учасник жит­тє­вої дра­ми змушує інших діяти в його інтересах і за йо­го програмою так, що це не розпізнається жертвами і не ви­кликає у них супротиву…

Узагалі ж немає вичерпності способам уплинути на по­ве­дінку членів еко­ло­гічної спільноти, яка оточує живе ут­во­рення. Рослина оздоблює свої ти­чин­ки й пестик розкіш­ною привабливою декорацією — квіткою, яка виділяє до то­го ж ще ароматний нектар. Комахи ринуть на запах і ко­лір, від­пла­чу­ю­чи за нектар працею з опилення” (Кара-Мурза С. Г. Манипуляция созна­ни­ем.— К.: Оріяни, 2000. С. 7).

Уся історія людських взаємодій (і не тільки під час спілку­ван­ня!) — це історія боротьби проти маніпуляцій з бажанням вирватися з обіймів суб’єкта при­хованого впливу. Успіх цієї боротьби залежав, залежить і за­ле­жатиме від соціально-психологічних та соціально-полі­тич­них умов тієї боротьби, волі, інтелектуальної сили її учас­ни­ків.

ЗМК володіють неперевершеною і неминучою як сугестивною, так і мані­пу­лятивною силою, про що треба відкрито говорити людям, аби вони розу­мі­ли, жертвою чого може бути їхня психіка, і вміли протистояти ЗМК. Ці знання мають бути основною складовою медіаосвіти для людей.

Так, про телебачення як “опіум для на­ро­ду” необхідно знати, що воно ви­ко­нує функцію гіпер­ком­­пенсації маси, тобто замінює реальну участь у масі на віртуальну, яка породжується сидінням перед телевізорами, вгамуванням емоцій й отриманням задоволення від того, що всі це дивляться.

Термін “маніпуляція” є мета­фо­рою і вживається в переносному зна­ченні: вправність рук у користуванні речами перенесено на вправне керування лю­дь­ми (лат. manus — рука; най­ближ­чим слов’янським словом до “маніпу­лю­ва­ти” є рос. руково­дить, від “рука”). Звичайно, “РУКОводство” може бути при­­хо­ваним і відкритим, усвідомлюваним тими, ким керують, “РУ­КО­во­дят”.

У нашій мові слово “маніпуляція” вживається в зна­ченні “вправ­ного і при­хованого керування”. Отже, це при­хо­­ва­не керування, факт якого не по­ви­нен бути поміченим ко­му­­ні­катом. Успіх маніпуляції залежить від довіри комуніката і ві­ри його в те, що все, що говорить комунікант, є правдою. Крім того, успішна маніпуляція передбачає такі закономірності:

  • Чим менше знає людина, тим більш вона маніпульована.

  • Чим більш аполітична людина, тим більш вона маніпульована.

  • Чим більш довірлива людина, тим більш вона маніпульована.