Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Різун ТМК.rtf
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
63 Мб
Скачать
☆

7.1.3. Третій етап у розвитку науки про масову комунікацію.

Третій етап у розвитку теорії масової комунікації (друга по­­ловина 60-х — кінець 70-х років, період могутнього роз­вит­ку телебачення) позначився ак­тив­ною ор­га­­ні­зацією дослі­джень, присвячених впливам телебачення на ма­со­ву ау­ди­то­рію, “його ролі у визначенні соціальної реаль­но­сті та фор­му­ван­ні соціальних норм. Визначними на цей час були пра­ці англійського вченого Дж. Д. Голлорана… при­свячені впли­ву телебачення на зростання жорсто­ко­сті та зло­чин­ності (зокрема підліткової); а також видані в спів­ав­тор­ст­ві і за його редакцією дослідження, присвя­че­ні ефек­там на аудиторію, що справляв на неї показ де­мон­страцій… Зростав інтерес до студій ефектів те­ле­ба­чення як могутнього чинника під час кампаній — полі­тич­них… і рек­лам­них… Суттєвого поширення набули со­ціо-психологічні студії, присвячені експозиції поведінки чле­нів аудиторії, що вибірково сприймають ін­фор­ма­цію” (Там само. С. 24—25).

Розуміючи залежність медіавпливу та медіаефектів, які справляють ЗМК на масову аудиторію, від її потреб, бажань, по­­­­зицій, стану, дослідники ма­со­вої комунікації все більше по­ча­ли зорієнтовувати свої дослідження, особ­ливо у сфері по­лі­тичної комунікації, на вивчення ефектів впливу політичних по­відомлень на аудиторію залежно від її потреб та бажань. Цей підхід особ­ли­во плідно розвивався в рамках теорії ви­користань та задоволень, або ви­ко­ри­стань та винагород, яка активно розвивалася в 70-х роках на основі теорії прямого впливу. Як відомо, прибічники теорії використань та вина­го­род ствер­джували, “люди активно використовують мас-ме­діа для задоволення певних людських потреб… не до­сить просто визнати межі впливу мас-ме­діа, щоб набли­зи­тися до реальності, слід враховувати такий активний чин­ник, як поведінка аудиторії. Замість запитувати, що ро­бить мас-медіа з людь­ми, прихильники теорії вико­ри­стань та задоволень поставили питання нав­паки: “Що роб­лять люди з мас-медіа?”” (Лалл Джеймс. Мас-медіа, ко­му­нікація, культура. Глобальний під­хід.— К.: “Вид-во “К.І.С”, 2002. С. 94). Пи­тання вирішувалося про­сто: для впливу на маси треба враховувати по­ба­жання ау­ди­торії, її потреби, тобто іти від людей, тоді люди віритимуть мас-медіа, оскільки їхні сподівання будуть співзвучними про­по­зиціям ЗМІ. Та­ким чином, у цей час було сформоване по­нят­тя про масову аудиторію ЗМІ як активну масу, від якої за­ле­жать медіаефекти.

Ці два десятиліття розвитку науки про масову комунікацію були позна­че­ні не стільки аналізом того, чим є масова ау­ди­то­­рія чи маси, як вивченням тих впливів, особливо політич­них, які чи­нять ЗМК на людей, з корекцією на те, що маса — це не па­сив­ний, а активний суб’єкт масовокомунікаційної ре­а­ль­ності. Ці впливи на маси аналізуються в контексті того, що:

— культура, яка виходить за межі капіталістичної етики, фа­к­­­тично “була на службі” у неї і підкорена ЗМІ (франк­фур­т­сь­ка школа теорії масової кому­ні­кації);

— так звана деполітизована масова культура, ніби незалеж­на від влади та ЗМК (міф буржуазної дійсності, розвінчаний фран­цузьким філософом струк­ту­ралістом Р. Бартом) пере­бу­ває на службі у політичної влади та влади ЗМІ (до­слідження Р. Барта, одного з засновників Центру з вивчення масових ко­­мунікацій у Франції, з його класичною фразою: “кожна де­по­літизація сві­ту здій­снюється в політичних цілях”);

— ЗМІ відіграють неабияку роль у виробленні та консти­туа­лі­за­ції пріори­те­тів соціального життя в рамках дихотомії “запи­ти аудиторії” — “сили кон­т­ролю над інформацією, яку вона одер­­жує”, коли подання інформації у ЗМІ уз­годжуються зі шка­лою цінностей, яка визначається не медіа-органі­за­ці­я­ми, а самою політичною системою суспільства (дослідження з по­гляду так званого “визначеного порядку денного” (agenda set­ting), тобто того порядку, який визначено політичною си­сте­мою суспільства).

У цей період зростають громадські рухи, виникають неу­ря­до­ві організації за “екологію ефіру” та “екологію культури”, ме­тою яких є очищення ефіру від програм низького куль­тур­но­го змісту та антигуманної спрямованості, підняття мораль­но­го рівня. У Великобританії такою організацією є “Націо­на­ль­на асоціація глядачів і слухачів”, що займається аналі­зом становища у вітчизняних ЗМІ (Там само. С. 26—31).