8.2.2. Модель експресивна, або ритуальна.

До цієї групи належить модель Джеймса Карея (1975). Комунікація, на йо­го думку, має бути виражена в таких категоріях: участь, товариськість, бра­­терство, спільна віра. Спіл­кування, таким чином, спрямоване не на по­ши­рення повідом­лень чи творів у просторі, а на підтримання спільноти у часі; не є актом висилання інформації, а публічним виявом підтримки су­спіль­них переконань.

Ялинка тут є спільним символом для комунікаторів.

Модель Карея близька до розуміння масової комуні­кації як виду суспіль­но-ку­ль­­­тур­ної діяльності, спрямованої на духовне, про­­­­фе­­сій­не чи інше єд­нан­­ня ма­си людей (мас).

Ритуальна комунікація має головну суспільну функцію уніфікування й під­тримання єдності групи. Її символи використовуються в рекламі й полі­тич­ній пропаганді, релігії, мистецтві, публічних церемоніях. Комуніка­тив­ний процес на ритуальній моделі спілкування являє собою акт об’єднання лю­дей в одну групу або підтримання такої єдності.

8.2.3. Модель рóзголосу: комунікація як демонстрація й привернення уваги.

Модель охоплює масовомедійні процеси і розрахована на масовий вплив. Основою моделі є встановлення й підтримання уваги комунікатів не так до повідомлення, як до самого засобу комунікації. При цьому переслідується ме­та чисто бізнесова, економічна: комунікати підтримують існування ЗМК, а також через цей засіб підтримують рекламодавців, реагують на товари та по­слуги, що рекламуються.

Комунікація на такій моделі розглядається як спектакль, де публіка спо­г­ля­дає, але не бере участі. При цьому факт уваги є більш важливим, ніж якість уваги. В увазі до засобу сила ЗМК, яка стає важливим компонентом формування суспільної свідомості. ЗМК робить все, аби здобути увагу ау­диторії, у цьому криється “медійна логіка”.

Модель демонстрації й привернення уваги відповідає інтересам особливо тих комунікатів, які вбачають у ЗМК предмет розваги. Акцент при цьому ро­биться не так на зміст повідомлень, як на їх доступність, демонстративність тощо.

Вибірковість уваги комунікатів до ЗМК є чи не найголовнішою характе­ри­стикою моделі: чим стійкіша увага до одного ЗМК, тим слабкішою є увага до інших ЗМК. Натомість у моделях трансмісії та ритуалу таких обмежень що­до встановлення контактів із ЗМК немає.

8.2.4. Модель рецепції (сприймання): кодування й декодування ви­слов­лювання.

Основою моделей рецепції є уявлення про процес спілкування як фазовий процес, що складається з актів кодування повідомлення та його деко­ду­ван­ня. При цьому зміст декодованого повідомлення буде відрізнятися від змісту пові­дом­лення, яке кодував автор. Процес рецепції найчастіше обумов­лю­єть­ся самим отримувачем інформації; реципієнт (той, хто сприймає) є не пасив­ним, а активним декодувальником, зміст повідомлення великою мірою зале­жить від позицій реципієнта.

Модель кубиків. До моделей рецепції належить так звана модель куби­ків: відправлені комунікантом елементи (кубики) змісту дозволяють реципі­єн­тові складати з них свою конструкцію твору.

Модель хвилі, або модель HUB. Це модель трьох американських авторів Геберта (Hiebert), Унгурайта (Ungurait), Бона (Bohn).

автори

Аудиторія

Фільтри

Регулятори

транслятори

“Воротарі”

Коди

Контент — особи, групи осіб, суспільство використовують засоби кому­ні­кації, щоб застосувати контент (знання, зміст) з метою досягнути одного або кількох спеціальних ефектів. Контент масової комунікації відрізняється від контенту персональної або групової комунікації, бо повідомлення у сфе­рі масової комунікації мало персонізоване, спеціалізоване, більш швидко по­ши­­рюється і має зручніші канали проходження. Виділяють шість завдань або категорій контенту масової комунікації: розваги, новини, коментарі, ви­хо­вання, паблік рилейшинз і реклама.

Засоби ампліфікації — різні інституції можуть упливати на характер і фор­му подачі інформації.

Зворотна реакція — реакція, яку має отримувати комунікатор та ана­лізувати її з метою удосконалення процесу комунікації.

Модель HUB демонструє фазовість процесу комунікації. Між кому­ні­кан­том і комунікатом існує кілька фаз, що деформують, обмежують, контро­лю­ють і т. п. процес передачі інформації до аудиторії. Це фази захисту ін­фор­ма­ції (gatekeeper), регулювання та фільтрування. Окрім того сприймання ін­фор­мації аудиторією залежить від контенту, засобів спотворення й шуму, засобів ампліфікації.

Синтетична модель, або модель Ґобана-Класа. Польський учений, ко­му­ніколог, автор підручника “Засоби масової комунікації й масова кому­ні­кація” Томаш Ґобан-Клас (1978) запропонував синтетичну модель масової комунікації.

Модель трансмісії,— пише Т. Ґобан-Клас,— породжена найдавнішими ін­сти­туціональними контекстами — владою, школою, церквою — і відпо­ві­да­ла справі ЗМК, які мали мету пропагувати, давати інструкції чи просто пере­да­вати інформацію. Модель ритуалу чи експресії найкраще відповідає ситу­а­ці­ям, пов’язаним з мистецтвом, розвагою та урочистими подіями. Модель розголосу звертає увагу на повідомлення, завданням яких є заволодіння ау­ди­торією для престижу чи прибутку. Модель рецепції означає, що сильна вла­да засобів є вдаваною, бо в результаті все залежить від аудиторії, тих, хто сприймає.

Кожна модель відрізняється одна від одної складністю відтворення яви­ща, відображає його в певному аспекті. Жодна з розглянутих моделей не є пов­ним відображенням процесу комунікації.

Ґобан-Клас запропонував складну модель масової комунікації, яка, на йо­го думку, схоплює більше сторін явища, ніж окремі моделі, що були запро­по­новані іншими вченими. Синтетична модель зводить в одне ціле кому­ні­ка­тивний процес, його структуру й систему складників процесу, чинники, що впливають на комунікативний процес. Безперечно, ця модель є більш все­о­хоп­ною, ніж аналізовані вище, але без сумніву можна сказати, що й графічна модель Ґобана-Класа не є тим засобом, який повною мірою відтворив явище масової комунікації.

Розділ 9.

Напрями

і методи досліджень

масової комунікації