2.2.3. Масова свідомість.

На формування суспільної думки вирішальний вплив має суспільна свідо­мість, яка являє собою сукупність поглядів, принципів, ідей, суджень, тради­цій, забобонів, знань, соціального емоційного досвіду, що належать різним соціальним суб’єктам (відомим особам, соціальним інститутам, групам, ор­га­нізаціям і т. д.) і вироблялися протягом всієї історії суспільного розвитку.

Що ж являє собою масова свідомість і чи відрізняється вона від суспіль­ної?

Масова свідомість не є окремим видом свідомості, який протистоїть суспільній. Це та сама суспільна свідомість, але актуалізована в часі й просторі певною спільнотою під упливом конкретних соціальних, куль­ту­рологічних, політичних та інших чинників.

Ма­сова сві­до­мість розглядається як збіг у якийсь певний момент ос­нов­них і значущих компонентів свідомості різних груп та індивідів, але певним чином структурованих та поєднаних.

“Масова свідомість вклю­чає основний (первісний), емо­цій­но-дійовий, і вто­ринний, ра­ціональний рівні. В основі ма­со­вої свідомості, як зви­чай­но, ле­жить яскраве емоційне пе­реживання якоїсь соці­аль­ної проблеми, що викли­кає за­га­льну заклопотаність. Це мо­же бути війна, революція, ма­сштабна еко­номічна криза і т. д. Крайня межа пе­ре­жи­ван­ня проблеми виступає як си­сте­моутворювальний чин­ник масової свідомості. Таке пе­ре­живання, про­яв­ляючись у сильних емоціях або по­чут­тях, закриває собою все ін­ше, звичні правила життя — гру­пові норми, цінності і зра­зки по­ведінки. Воно по­ро­джує потребу в негайних діях — то­му і визначається як емо­цій­но-чуттєва основа (іноді — як “яд­ро”) масової сві­до­мо­­сті”. На основі емоційно-дійо­во­го рів­ня поступово фор­му­єть­ся раціональний — загаль­но­до­ступ­ні знання, ін­­формація, що обговорюється, соціальні очікуван­ня людей, оцінки подій, дум­ки, соціально-політичні цінності. Ра­ціональний рівень фо­р­мується пере­важ­но через чутки та ЗМК (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Пи­тер, 2001. С. 20—21).

Для формування масової свідомості роль ЗМК неоціненна. Вла­сне, про­дук­тивно формуватися цей вид суспільної свідо­мо­сті може тільки у середо­вищі масового спілкування. Тільки це середовище може виокремити ком­по­ненти суспільної сві­до­­мості, переформувати і трансформувати їх на основі емо­цій­ній, оскільки, за висловом багатьох психологів, інтелекту, ро­зуму, ло­гіч­ної аргументації нема місця в масовій пси­хо­ло­гії. Через це масова свідо­мість — емоційна, мозаїчна, ру­х­ли­ва й змінна, завжди конкретна, неод­но­рідна, амор­ф­на, супе­реч­лива, лабільна (нестійка) й розмита. Це — “сво­­­є­рід­ний по­за­структурний “архіпелаг” в соціально-груповій струк­ту­рі су­с­пільної свідомості, утворення не стійке, а ні­би “пла­ваюче” у складі більш широкого цілого… Це особ­ли­ва, ніби “надгрупова” свідомість. Вона яв­ляє собою си­ту­а­­тив­ну похідну від суспільної свідомості і трактується як су­куп­ність свідомостей основних груп, що утворюють со­ці­а­ль­ну структуру суспільства, але з уже зруйно­ва­ни­ми ме­жами всередині такої свідомості” (Там само. С. 29—30).

Як наслідок міфотворчої діяльності ЗМК, масова свідомість являє собою “мозаїчно-кліпово-міфологічну масовокомунікаційну сві­домість” (тер­мін взято з уже цитованої роботи Д. В. Оль­шан­ського, стор. 302). На основі осколкових повідомлень і фантастичних зв’язків між ними ця сві­до­мість цілком успішно функціонує в масовому середовищі, породжуючи й утверджуючи ілюзію всеохопного знання про світ і його події. А на цій основі створюється гіпертрофований вплив, скажімо, теле­ба­чен­ня на психо­ло­гію мас. Цей уплив і має вияв у виникненні особ­ливої спільноти — на­при­клад “телевізійного елек­то­ра­ту”, який голосує не за програму кандидата у депутати, а за йо­го імідж, створений ЗМК. З іншого боку, відзначає Д. В. Оль­­шанський, з’явилася нова влада — “телекратія”, яка скла­дається з най­більш рейтингових телеведучих. “Така “те­ле­­кратія” — це не віртуально-абстрактна “четвер­та вла­­да”, яку ніхто серйозно і не сприймає. Це зовсім кон­крет­ні люди, які більш чи менш успішно, але керують-та­ки масовою сві­до­містю, і до яких тепер уже регулярно зму­шені ходити на поклон політи­ки, які мріють стати улюб­ленцями мас. Як правильно відмітив один із най­більш ві­домих дослідників цих процесів Дж. Барбер, “із за­не­па­дом партій лю­ди звертаються до газет, журналів і теле­ві­зорів за керівництвом. І саме тут, у політичному жур­на­лізмі, вони знаходять нову еліту”, яка володіє сер­йо­­з­ною владою” (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001. С. 302).

На завершення слід зауважити, що масова свідомість визначає поведінку спільноти, яка є її носієм. Масовій свідомості в рамках суспільної свідомості протиставляються групова (свідомість соціальних груп як організованих та структурованих утворень) й індивідуальна.