Завдання для самостійної роботи

1.Зробити порівняльну характеристику підходів до класифікації принципів виховання.

2.Розробити правила — рекомендації до застосування принципів виховання.

3.Проаналізувти використання принципів виховання в конкретних виховних ситуаціях.

4.Навести приклади використання принципів виховання у спадщині видатних педагогів.

5.Дібрати прислів’я , приказки про використання принципів виховання у народній педагогіці.

Закони виховання – це об’єктивні, внутрішні, суттєві та відносно стійкі зв’язки, що виявляються під час організації та проведення виховного процесу.

• Закон соціальної зумовленості цілей, змісту, принципів і методів виховання.

• Закон зумовленості виховання характером діяльності та спілкування вихованців.

• Закон цілісності та єдності процесу виховання.

• Закон єдності та взаємозв’язку теорії та практики виховання.

Закономірності виховання – конкретні прояви законів виховання у процесі виховання, котрі мають об’єктивні, суттєві та повторювальні зв’язки між складовими компонентами цього процесу і сприяють ефективному його функціонуванню.

1. виховання особистості відбувається лише у процесі включення в різносторонню діяльність з позиції її учасника та організатора;

2. дієве виховання;

3. процес виховання будується на принципах гуманізму і демократизму, що забезпечує поєднання поваги гідності особистості вихованця з високою вимогливістю до нього;

4. процес виховання особистості спрямовується на забезпечення їй радості успіху від діяльності і досягнутого результату;

5. процес виховання виявляє та опирається на позитивні якості дитини;

6. ефективність виховання залежить від врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

7. виховання особистості найефективніше в колективі і через колектив;

8. процес виховання залежить від єдності й погодженості педагогічних зусиль учителів, школи, сім”ї та громадськості (С.У.Гончаренко).

Закономірності виховання за І.П.Підласим:

• виховні взаємини, що склалися;

• відповідність цілі та організації дій, необхідних для досягнення цієї цілі;

• відповідність соціальної практики та характеру (направленості, змісту) виховного впливу на вихованців;

• сукупність дії об’єктивних та суб’єктивних факторів;

• інтенсивність виховання і самовиховання;

• активність його учасників у педагогічній взаємодії;

• ефективність розвитку і навчання, які супроводжують виховний процес;

• якість виховного впливу;

• інтенсивність впливу на «внутрішню сферу» вихованця;

• поєднання педагогічного впливу й рівня розвитку вербальних і сенсомоторних процесів вихованців;

• інтенсивність та якість взаємодії (спілкування) між самими вихованцями.

Закономірності виховання (за В.В.Ягуповим):

Зовнішні:

-розвиток національної гордості вихованця;

- врахування кращих традицій виховання українського народу;

- єдності загальнолюдського і національного у вихованні;

- всебічний розвиток і задоволення духовних і матеріальних потреб вихованців.

Внутрішні:

• єдність навчання , виховання розвитку і самовдосконалення вихованців;

• визначальна роль діяльності та спілкування у вихованні, формуванні особистості вихованця;

• цілісність процесу виховання та взаємозалежність його компонентів;

• залежність результатів виховання не тільки від виховної діяльності, але й від реальних умов, взаємодії вихователів і вихованців в конкретних процесах і ситуаціях.

Принципи виховання – це загальні провідні положення, що визначають мету, ідеали, зміст, методику та організацію процесу виховання (І.П.Підласий).

Принципи виховання – це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу (Н.П.Волкова).