Ознаки педагогічної технології

• Концептуальність;

• Діагностичне визначення цілей і результативності;

• Економічність;

• Алгоритмізованість, проектованість, цілісність, керованість;

• Коригованість;

• Візуалізація ;

• Декомпозиція педагогічного процесу на взаємопов’язані етапи;

• Координованість і поетапність дій;

• Однозначність виконання процедур і операцій.

Класифікація педагогічних технологій

• За рівнем застосування (загальнопедагогічні, предметні, локальні);

• За провідним чинником психічного розвитку (біогенні, соціогенні, психогенні);

• За науковою концепцією засвоєння досвіду (асоціативно-рефлексивні, біхевіористські, розвивальні, сугестивні, нейролінгвістичні, гештальттехнології);

• За ставленням до дитини (авторитарні, дидактоцентриські, особистісно-орієнтовані);

• За орієнтацією на особистісні структури (інформаційні, операційні, емоційно-художні,саморозвитку, евристичні, прикладні);

• За типом організації та управління пізнавальною діяльністю (структурно-логічні технології навчання, інтеграційні, ігрові, кмп’ютерні технології, діалогові, тренінгові технології). (за Селевко).

• Інформаційно-розвиваючі технології;

• Діяльнісні технології;

• Розвиваючі проблемно-пошукові технології;

• Особистісно-орієнтовані технології.

КТС- колективні творчі справи

Формування особистості в процесі роботи на користь інших людей, в організації певного способу життя колективу, де все грунтується на засадах моральності та соціальної творчості.

1.Попередня робота колективу або колективне цілепокладання.

2.Колективне планування справи.

3.Колективна підготовка справи.

4.Проведення справи.

5.Колективний аналіз.

6.Найближча післядія.

Збагачений виховний простір- результат творчої та інтегральної діяльності школи, спрямований на створення спільного ціннісно-нормативного укладу життя школи; простір можливостей, спрямований на особистісний розвиток.

• Життєтворчий простір учня як інтегральне відображення результатів його руху у вих. просторі.

• Самоосвітній і навчальний простір (евристичних завдань, наукових студій, проектів, клубів, гуртків).

• Творчий простір (мистецької творчості, творчих робіт з навчальних предметів, масових свят).

• Трудовий простір (майстерні, технічні гуртки, виробнича база).

• Соціальний простір (соціальна практика, проекти).

• Ігровий простір (ділові , сюжетно-рольові, моделюючі, історичні та спортивні ігри).

Принципи організації виховного простору:

• Свобода учня у виборі форми та міри участі у виховному просторі.

• Створення можливостей щодо розвитку та здійснення життєтворчості.

• Заохочення учня до участі.

• Врахування особистісних особливостей.

• Активна участь учня у просторі.

• Визнання права на власну оцінку своєї та чужої діяльності.

• Самоаналіз та самооцінка власних результатів.

• Діяльнісна взаємооцінка всіх суб’єктів вих. простору.

Технологія супроводження допомога суб’єкту розвитку в формуванні орієнтаційного поля відповідальності за власні дії (створення умов для прийняття суб’єктом оптимальних рішень в ситуаціях життєвого вибору).

Функції супроводу:

• Діагностика проблеми

• Інформація про сутність проблеми та шляхи її вирішення

• Консультації на етапі прийняття рішення

• Первинна допомога на етапі реалізації плану рішення

Принципи супроводу:

• Рекомендований характер порад.

• Пріоритет інтересів дитини.

• Безперервність супроводження.

• Комплексність супроводження.

• Прагнення до автономізації

Етапи супроводу:

• Збір інформації про дитину.

• Аналіз отриманої інформації.

• Сумісне вироблення рекомендацій, складання плану комплексної допомоги.

• Консультування всіх учасників супроводу.

• Вирішення проблем.

• Аналіз виконання рекомендацій всіма учасниками.

• Подальший аналіз розвитку дитини.

Педагогічна підтримка вихованців

• П.п.- спосіб організації взаємодії педагога і учня у виявленні, аналізі реальних або потенційних проблем дитини, спільному проектуванню можливого виходу з них.

Основна мета П.п. –розвязання проблем дитини, що ставить учителя в позицію дорослого, а учня в позицію людини, яка шукає засобів самовираження, самореалізації і потребує допомоги.

Технологія проективного життєздійснення

• Діагностичний етап: визначення вихідного рівня компетентності вихованців.

• Прогностичний етап: проектування творчого життєздійснення кожного вихованця та групи .

• Аналітико-проективний етап: визначення напрямів життєтворчості, педагогічних завдань щодо кожного напряму та відповідних видів діяльності, тематики та форм групових заходів, педагогічних орієнтирів щодо індивідуальної корекційно-розвивальної роботи та умов для підвищення життєвої компетентності вихованців

Етап моделювання умов розвитку: складання перспективного плану роботи, складання плану-сітки, щоденне планування

• Експертно-аналітичний етап:визначення результуючого рівня життєвої компетентності.

• Етап педагогічної рефлексії: аналіз ефективності виховного процесу.

Напрями життєдіяльності вихованців (плани):

• Навчання та самоосіта;

• Загальногрупові , загальношкільні справи;

• Гуртки;

• Чергування;

• Самообслуговування;

• Трудові справи;

• Оздоровлення, фізичне удосконалення;

• Взаємодопомога;

• Дозвілля, спілкування;

• Інші справи.