Т е м а 20. Розумове виховання.

Сутність розумового виховання, його зміст та завдання. Форми виховної роботи з розумового виховання та умови їх ефективності.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ. Проблеми розумового виховання в сучасній школі.

ЗНАТИ. Сутність понять „розумове виховання”, „пізнавальні інтереси”, „культура розумової праці”, фактори, що впливають на розвиток пізнавальних інтересів школярів та різноманітні форми виховної роботи з розумового виховання.

ВМІТИ:

- аналізувати психолого-педагогічну, методичну літературу з метою осмислення різних підходів до проблеми розумового виховання учнів;

- формулювати цілі, завдання розумового виховання учнів;

- моделювати, конструювати, відбирати оптимальні форми та методи роботи класного керівника з розвитку пізнавальних інтересів школярів з урахуванням конкретних умов і вікових особливостей.

Завдання для самостійної роботи

1. Підготувати повідомлення за книгою І.Томана „Як удосконалювати самого себе?”

2. Зробити огляд статей періодичної преси із проблеми мети і завдань розумового виховання у сучасній школі.

3. Конспектування першоджерел із проблеми розумового виховання.

4. Підготувати повідомлення „Досвід використання форм розумового виховання у творчості В.О.Сухомлинського, Ш.О.Амонашвілі”.

5. Розробити конспект заняття з розумового виховання для учнів початкових класів.

Розумове виховання

Розумове виховання – діяльність вчителя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці.

Завдання розумового виховання:

Розумовий розвиток – процес розвитку інтелектуальних сил, пізнавальних здібностей, мислення учнів.

Культура розумової праці –вміння радіально використовувати режим розумової роботи , точно виконувати всі операції, підтримувати порядок на робочому місці , вміння зосереджуватись і уважно працювати, долати труднощі; розвиток пам’яті; вміння вести спостереження і нотатки; контролювати себе, застосовувати знання в певній галузі.

Компоненти розумового виховання:

• Система знань і вмінь;

• Погляди на пізнання і свідомість людини, колективу і суспільства;

• Світоглядно-методологічна готовність до дій;

• Сучасна культура пізнавальної та трудової діяльності, саморегуляція та саморозвиток особистості;

• Соціальна активність.

Не зводити розумове виховання до накопичення знань, набагато важливіше – формувати в дитини способи пізнавальної діяльності – уміння одержувати знання, уміння мислити.

«Активне життя дитячої думки – це найголовніша передумова свідомого відношення до навчання, твердих глибоких знань і тонких інтелектуальних взаємовідносин у колективі» (В.О.Сухомлинський).

Шляхи розумового виховання:

1. Систематичне навчання учнів, побудоване на основі принципів розвивального навчання.

2. Позакласна робота з розвитку розумової культури учнів.

3. Довкілля, засоби масової інформації.

Пізнавальний інтерес – це властивість особистості, яка проявляється в активному емоційно забарвленому відношенні до пізнання предметів, явищ навколишньої дійсності, видів діяльності, що викликається усвідомленням її значущості для особистості.

За Г.І.Щукіною виділяють три види стимулів пізнавального інтересу на уроці:

• ті, що йдуть від змісту навчального матеріалу на уроці;

• ті, що йдуть від діяльності учнів на уроці;

• ті, що виходять з відносин, які складаються між вчителем і учнем та учнями.